Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 травня 2012 року Справа № 2а/1270/3604/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Агевича К.В.,
при секретарі - Чуванову А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн., -
ВСТАНОВИВ:
08 травня 2012 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що згідно із ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Відповідно до ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, утому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно звіту форми 10-ПІ, згідно із яким середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 817 осіб, серед них інваліди -штатні працівники, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" взагалі відсутні. Фактично протягом року на підприємстві працювало 468 інваліда. Таким чином, були порушені вимоги ст.19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки у 2011 році у відповідача повинен був бути працевлаштовані 349 інвалідів, але у порушення норм діючого законодавства України, не був працевлаштований жоден інвалід. У зв'язку з тим, що відповідач не виконав норми діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця, у необхідній кількості, для працевлаштування інвалідів йому були нараховані адміністративно-господарські санкції.
Оскільки сума адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн. у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, позивач просить стягнути її з відповідача.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним у позові, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надіслав клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечення явки у судове засідання свого представника (а.с. 25). Враховуючи, що відповідач є юридичною особою, поважних причин у своєму клопотанні не навів, вирішив за можливе розгляд справи проводити без представника відповідача.
Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали адміністративної справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні":
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"дає підстави для висновку про те, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:
а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць;
б) створенні для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;
г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;
д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.
Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").
Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік Форми 10-ПІ, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 817 осіб, серед них інваліди -штатні працівники, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" взагалі відсутні. Фактично протягом року на підприємстві працювало 468 інваліда (а.с. 11).
Таким чином, на підприємстві за 349 робочих місць, які повинні бути призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції на користь Державного бюджету у розмірі: 21608300,10 грн.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ за 2011 рік від 09.01.2012, звітами форми №3-ПН та листом Ровеньківського міськрайцентру зайнятості (а.с. 13, 7-10, 33-208, 209).
Також суд звертає увагу на те, що відповідачем у звіті самостійно було визначено суму адміністративно -господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 21670215,00 грн. (а.с. 11).
Розмір пені у сумі 38894,94 грн. підтверджується розрахунком пені на суму заборгованості по сплаті адміністративно -господарських санкцій (а.с. 6).
Таким чином, відповідач не виконав обов'язок подання звітності про наявних вакантних робочих місць, передбачений ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення".
Отже, суд вважає встановленим факт невиконання роботодавцем заходів щодо інформування про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів органів працевлаштування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх належних заходів для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У відповідності з Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 року № 223 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на 9 календарних днів відповідачу нарахована пеня в сумі 38894,94 грн. Розмір нарахованої пені відповідає вимогам частини 2 статті 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (а.с. 6).
Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки відповідач не виконав вимоги діючого законодавства України, стосовно того, щоб створити робочі місця для інвалідів у кількості 349 робочих місць, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21647195,04 грн. за невиконання у 2011 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів з яких основний борг у розмірі 21608300,10 грн. та 38894,94 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28 травня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з державного підприємства «Ровенькиантрацит» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 21647195,04 грн. (двадцять один мільйон шістсот сорок сім тисяч сто дев'яносто п'ять гривень 04 коп.).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 28 травня 2012 року.
СуддяК.В. Агевич