РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/2683/2012Головуючий суду першої інстанції:Биховець М.О.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
РІШЕННЯ
"21" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівКурської А.Г., Горбань В.В.
При секретаріЛомовському І.В., Бірковському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, його звільнення і стягнення суми, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 13 січня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
20 жовтня 2011 року Квартирний-експлуатаційний відділ м. Сімферополя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_2, зобов'язати його звільнити займане приміщення та стягнути з нього 2 440, 80 грн.- заборгованості по комунальним послугам та квартирній платі.
13 січня 2012 року позов було уточнено та позивач просив визнати ОСОБА_7 таким, що втратив право користування жилим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 та зобов'язати його звільнити займане приміщення, стягнути з ОСОБА_7 2440 грн. 80 коп. (а.с.62)
Позовні вимоги мотивовані тим, що майору військової частини А 0279 під час проходження служби надавалася для проживання у гуртожитку кімната №18, якій в подальшому було присвоєно №18-Б. З 25 лютого 2008 року ОСОБА_7 виключено зі списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням (за систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем). Позивач зазначив, що правових підстав проживання у гуртожитку у ОСОБА_7 немає через те, що він був звільнений із лав Збройних Сил через порушення контракту. До того ж, станом на 01 липня 2011 року у відповідача виникла заборгованість за квартирну плату і надані комунальні послуги у розмірі 2440 грн.80 коп.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 13 січня 2012 року позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Сімферополя задоволено частково. Виселено ОСОБА_7 з кімнати АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам в розмірі 2 440, 80 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду та закрити провадження у справі. Вважає, що рішення незаконне, ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Вказує про те, що у порушення ст.ст. 74,76 ЦПК України він жодного разу не отримував судових повісток, ні позовної заяви. Зазначає, що будівля в якій проживає його сім'я, за адресою: АДРЕСА_3, розташована на території військової частини не є гуртожитком, а є казармою, а тому він не може бути позбавлений права на житло, оскільки звільнений із лав Збройних Сил України за станом здоров'я, маючи вислугу років - 20 років. Крім того, заборгованості по сплаті комунальних послуг в нього та його сім'ї немає, оскільки вони сплачують всі платежі регулярно.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та його представника, обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, майор ОСОБА_7 проходив службу у вч А 0279 і йому (та його родині) надано житлове приміщення - кімнату АДРЕСА_1.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_7 із займаної ним кімнати, не звернув уваги на те, що позовні вимоги були заявлені про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зобов'язання звільнити займане жиле приміщення, чим вийшов за межі позовних вимог. Суд належним чином не перевірив підстави та дату звільнення ОСОБА_7 із лав Збройних Сил України, що має значення для правильного вирішення справи. Крім того, ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_7 із кімнати гуртожитку, суд не послався на норму закону, на підставі якої ОСОБА_7 підлягає виселенню.
Як зазначено у позові, наказом командира військової частини А0279 від 25.02.2008 року №39 ОСОБА_7 виключено із списків особового складу частини у зв'язку із звільненням з лав ЗС України на підставі п.п. «є» п.63 «Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу …» - систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, що передбачає зняття з обліку на поліпшення житлових умов відповідно до п. 30 «Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМ України від 03 серпня 2006 року №1081.
Між тим, в матеріалах справи такого наказу не міститься, до позову він не додавався.
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду, у позові підстави звільнення ОСОБА_7 та дата звільнення -25.02.2008 року, зазначені помилково. Насправді за порушення умов контракту його не звільняли, його звільнили в 2004 році за станом здоров'я. Будівля є гуртожитком, в 1981 році вона була введена в експлуатацію як гуртожиток, та КЕВ приймав будівлю на баланс як гуртожиток. ОСОБА_7 та його сім'ї була надана для проживання кімната №18, що складалась із двох кімнат, а потім у одну із кімнат вселили ОСОБА_9 із сім'єю, присвоївши кімнаті номер №18, а кімнаті, в якій проживає сім'я ОСОБА_7 присвоєно номер 18-Б.
Як вбачається із доданих до апеляційної скарги документів, зокрема, довідки №46 від лютого 2005 року ОСОБА_7 зареєстрований у кімнаті АДРЕСА_1 з 1993 року та має склад сім'ї: дружину та двох дітей, 1990 та 1998 року народження. (а.с.82)
Згідно витягу із наказу Головнокомандуючого Військово - Морських Сил Збройних Сил України №0215 від 28.10.2004 року, ОСОБА_7 було звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоров'я) з правом носіння військової форми одягу. Звільняється з військової служби у запас із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України. (а.с.83)
За наказом №240 від 08.12.2004 року командира військової частини А-1916 (по стройовій частині) в якому зазначено, що майор ОСОБА_7 наказом №0215 від 28.10.2004 року звільнений у запас за пунктом 67 підпункт «б» (за станом здоров'я), вважати, що 30.12.2004 року здав справи та посаду. Звільняється із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України (а.с.84).
Із послужного списку майора ОСОБА_7 вбачається, що з 06.08. 1984 року він почав військову службу як курсант, а звільнено його було за наказом № 0215 від 28.10.2004 року Головнокомандуючого Військово - Морських Сил Збройних Сил України. (а.с.98-99).
Таким чином, із зазначених документів вбачається, що ОСОБА_7 був звільнений із лав ЗС України за наказом №0215 від 28.10.2004 року у запас за станом здоров'я, а не за порушення умов контракту, як помилково було зазначено в позові, та має стаж 20 років.
Як вбачається із акту прийому в експлуатацію державною приймальною комісією закінченого будівництва від 30.12.1981 року в с.Перевальне прийнято гуртожиток на 240 осіб з інженерними мережами та благоустроєм, шифр 0314, будівництво здійснено генеральним підрядчиком є в/ч 73515. (а.с.7-8)
Рішенням від 22.06.2005 року Добровської сільської ради Сімферопольського району АР Крим присвоєно адресну назву гуртожиткам, які перебувають на балансі військової частини А-0279, розташованої в АДРЕСА_3, будівлі АДРЕСА_4, будівлі АДРЕСА_5. (а.с.48)
Згідно довідки від 12.01.2011 року голови Добровської сільської ради Сімферопольського району, гуртожиток, розташований в АДРЕСА_1 не перебуває на балансі сільської ради. (а.с.47).
За актом прийняття - передачі основних засобів від серпня 2006 року, який було здійснено за наказом начальника Сімферопольського гарнізону в/ч А-0279 від 17.01.2006 року КЕВ було прийнято на баланс від в/ч А-0279 гуртожиток №75 та гуртожиток №76 (а.с.55)
Статтею 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який набрав чинності 20.12.91року (N 2012-XII ( 2012-12 ) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР ( 5464-10 ) та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Згідно пункту 7.1 Інструкції щодо організації надання житлової площі у гуртожитках Збройних Сил України, (яка була чинна на час звернення позивача до суду та яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони від 30.11.2011 року) особа, яка звільнена з військової служби в запас або у відставку і має вислугу менше ніж 10 років у календарному обчисленні, підлягає виселенню із гуртожитку з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
На час розгляду справи судом набрала чинності та була затверджена Наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 р. за № 24/20337 Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка також передбачає підстави виселення військовослужбовців із гуртожитку, так пунктами 3.15, 5.10 передбачено, що особа, звільнена з військової служби і має вислугу менше ніж 10 років, підлягає виселенню зі службового жилого приміщення з усіма членами сім'ї, які з нею проживають, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
Підстави виселення передбачені нормами ЖК України з наданням житлового приміщення або без надання. Зазначаючи в позові вимогу про звільнення відповідачем кімнати №18-Б, представником позивача не зазначено жодної із підстав, передбачених ЖК України для виселення відповідача з наданням іншого жилого приміщення або без надання.
Право на житло гарантоване людині статтями 47, 48 Конституції України.
Так, ч. 3 ст. 47 Конституції проголошує, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону та за рішенням суду. Стаття 72 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) передбачає можливість визнання у судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки. У п. 10 постанови Пленуму від 12.04.1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" Верховний Суд України зорієнтував практику судів у питанні визнання втрати особою права користування жилим приміщенням лише на встановлення факту відсутності цієї особи без поважних причин понад встановлені ст. 71 ЖК УРСР строки.
Що стосується підстав позову про втрату права на житло в кімнаті гуртожитку, то представником КЕВ у продовж усього розгляду цієї справи не було зазначено за якою статтею ЖК України необхідно розглядати спір: за ст.71 ЖК чи за ст.107 ЖК України.
Оскільки у даному випадку підстави позову має зазначити сам позивач, а не суд, то виходячи з принципу диспозитивності колегія суддів вважає за необхідне у задоволенні позову про визнання відповідача таким, що втратив право на проживання, відмовити за безпідставністю вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1, задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог КЕВ про стягнення з відповідача ОСОБА_7 заборгованості по комунальним платежам у розмірі 2440 грн.80 коп., то судовою колегією до уваги приймається наступне.
Суд першої інстанції, стягуючи з відповідача ОСОБА_7 суму заборгованості за комунальні послуги та квартирну плату, не звернув уваги на те, що довідка про заборгованість, яка була додана до позовної заяви, не містить в собі реквізитів підприємства, яке її видає, не завірено печаткою підприємства (у даному випадку військової частини), не підписано керівником та в ній не зазначено періоду заборгованості за кожним із виду послуг. (а.с.18) Тобто, судом взято до уваги як доказ, документ, який не може визнаватись належним доказом в сенсі статей 57,58 ЦПК України.
В межах повноважень, передбачених ст.303 ч.2 ЦПК України, судовою колегією було витребувано у позивача та досліджено належним чином оформлений особовий рахунок, відкритий на кімнату №18-Б, в якій проживає ОСОБА_7 та розрахунок заборгованості по комунальним платежам та квартирній платі мешканця гуртожитку ОСОБА_7 на суму 2440 грн.80 коп., яка складається з: квартирної плати - 543 грн.57 коп.; електроенергії 1090 грн.32 коп.; водопостачання та водовідведення - 806 грн.91 коп., яка виникла за період з 02.01.2008 року по 01.07.2011 рік за проживання у кімнаті №18- Б площею 15,29 кв.м. (а.с.116-117).
Як вбачається з ухвали Апеляційного суду АР Крим від 04.02.2009 року, при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до в/ч А2320, ОСОБА_8, військового прокурора Сімферопольського гарнізону, КЕВ про визнання договору житлового найму недійсним, було встановлено, що ОСОБА_8 надано кімнату №18 для проживання та укладено договір найму житлового приміщення 10.12.2007 року.
Відповідно до ст.61 ч.3 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Оскільки в засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_7 заперечував розмір та факт виникнення боргу по комунальним платежам, йому було надано можливість спростувати наявність боргу та надати докази сплати комунальних платежів, але він таких доказів не надав. Факт сплати ОСОБА_7 328 грн.98 коп. у лютому 2011 року за електроенергію, відображено в розрахунку заборгованості (а.с.117) та заборгованість у розмірі 2440,80 грн. визначена позивачем із врахуванням сплачених 328,98 грн.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_7 підлягає стягненню на користь КЕВ сума заборгованості у розмірі 2440 грн.80 коп.
Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно того, що займане ОСОБА_7 жиле приміщення є казармою, а не гуртожитком, як такі, що спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм права.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для зміни або скасування рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 309, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 13 січня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Квартирно - експлуатаційного відділу м.Сімферополя до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зобов'язання звільнити займане приміщення - відмовити.
Позов Квартирно - експлуатаційного відділу м.Сімферополя до ОСОБА_7 в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги та квартирну плату задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь Квартирно - експлуатаційного відділу м.Сімферополя заборгованість по квартирній платі та комунальним послугам у розмірі 2440,80 грн. (дві тисячі чотириста сорок грн.. вісімдесят коп.).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.