К/С № К-12325/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.10.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого суддіПилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Крот"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р.
у справі № 6/140
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крот"
до 1. Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції;
2. Управління державного казначейства в Кіровоградській області
про стягнення бюджетної заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2005 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2005 р., об’єднано справи № 6/140, № 6/141, № 6/142, № 6/143 в одну справу та присвоєно їй № 6/140. У задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що однією з обов’язкових підстав для включення податку на додану вартість до податкового кредиту є сплата цього податку до Державного бюджету України. Право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Позивач подав касаційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, а саме: п. 1.7., п. 1.8, п.п. 6,1 ст. 6, п.п. 7.2.6., п. 7.6., п.п. 7.5.1. п. 7.5., п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1., 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.5 п. 7.7. та п. 8-1 Закону "Про податок на додану вартість".
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи викладене та виходячи із вимог ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається без участі представників вказаних осіб.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ "Крот" відповідно до п.п. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" подало до Кіровоградської ОДПІ податкові декларації з податку на додану вартість за грудень, липень, березень 2003 року та серпень 2004 року.
Пунктом 1.7. Закону "Про ПДВ" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Проаналізувавши вимоги вказаної норми закону, суд касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій допустили довільне трактування вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про ПДВ", в наслідок чого, дійшли безпідставного висновку про те, що окрім обов’язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість вказана норма закону передбачає ще й обов’язкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету.
Згідно із п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про ПДВ" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За приписами Закону "Про ПДВ" нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної за умови її відповідності вимогам законодавства (п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7).
Таким чином, виходячи із вимог із п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за таких обов’язкових умов: здійснення операції з придбання товарів (робіт, послуг); встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; наявність належним чином оформлених податкових накладних. При цьому, необхідно зазначити, що право на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів (в т.ч. ПДВ) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про ПДВ".).
Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом ( п. 1.8. ст. 1 Закону "Про ПДВ").
Відповідно до п.п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону "Про ПДВ" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Згідно із п.п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 цього ж закону у строки, передбачені для сплати податку, платник податку подає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов’язання чи ні.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації (п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону "Про ПДВ").
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Суди, встановивши факт подання позивачем податкових декларацій за спірні періоди у відповідності до вимог п.п. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону "Про ПДВ", факт проведення податковою інспекцією перевірок позивача з питань правомірності відшкодування з бюджету ПДВ за спірні періоди та зазначивши висновки, які зафіксовані відповідними актами перевірки, не взяли їх до уваги, не надали належної оцінки.
Натомість, без з’ясування обставин, які мали б значення для вирішення справи, вказали про відсутність у позивача правових підстав для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та про недоведеність останнім надмірної сплати податку на додану вартість у звітних періодах до Державного бюджету України, неподання разом з розрахунком експортного відшкодування митних декларацій та копій платіжних доручень.
Розглянувши справу у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції порушив ст. 7 розділу УІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крот" частково задовольнити.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.07.2005р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2005р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Кіровоградської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 09.10.2006 р.