Справа № 2/1522/10609/11
РІШЕННЯ
ІМ*ЯМ УКРАЇНИ
21 травня 2012 року, Приморський районний суд міста Одеси, в складі:
головуючого -судді Терьохіна С.Є.,
при секретарі - Моргун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом громадянки ОСОБА_1 до комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси", про визнання незаконним дії з нарахування оплати за користування тепловою енергією,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1, звернулася до суду із позовом, в якому просила суд визнати незаконними вимоги комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" до неї - ОСОБА_1, щодо зобов'язання проводити оплату з надання послуг центрального опалення приміщення (колишньої квартири) АДРЕСА_1.
Крім того, позивачка просила суд зобов'язати КП „Теплопостачання міста Одеси" -списати нарахований даним підприємством борг за надані послуги центрального опалення житлового приміщення АДРЕСА_1 і оплату за послуги центрального опалення не житлового приміщення АДРЕСА_1 -не нараховувати.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником не житлового приміщення під АДРЕСА_1.
Вказане приміщення, понад 10-ть років, має відімкнення від мереж центрального опалення, в приміщенні демонтовані всі прилади та носії теплової енергії. В приміщенні ніхто не проживає та не отримує послуг з теплопостачання.
При тому, в жовтні 2010 року, на її (позивачки) ім*я з боку КП „Теплопостачання міста Одеси", надійшло повідомлення, з якого вбачається що станом на 01.10.2010 року, за нею (позивачкою) існує заборгованість за послуги теплопостачання в сумі 7970 грн., та 29 коп.
Враховуючи те, що вона не укладала з даним підприємством жодних угод, не отримувала ніяких послуг з теплопостачання, не користувалася приладами центрального опалення -позивачка вважає, що будь які вимоги до неї з боку відповідача, є безпідставними, а нарахований борг не підлягає сплаті.
В суді, позивачка в особі своїх представників, вимоги позову підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в суді -заперечував проти задоволення позовних, вказавши, що КП „Теплопостачання міста Одеси", здійснює доставку теплової енергії до безпосередньо вхідних комунікацій всього багатоквартирного будинку, де знаходиться приміщення позивачки, де в подальшому внутрішньо домовими мережами поступає до кожного приміщення, що в свою чергу і породжує обов'язок власника приміщення проводити оплату за фактично подане тепло, гарячу воду, тощо. Відключенню від мереж теплопостачання, не може підлягати окреме приміщення (житлове або не житлове), а може тільки весь окремо розташований будинок. Обов'язок позивачки здійснювати платежі за послуги теплопостачання, може бути припинено лише на підставі „Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води", затверджений Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, за № 4, від 22.11.2005 року (зареєстрований Міністерством юстиції України, 09.12.2005 року, за № 1478/11758), який є обов'язковим для виконання власниками, як житлових так і не житлових приміщень.
КП „Теплопостачання міста Одеси" має відомості, що позивачка є власником квартири № 291, по пр-кту Добровольського в м. Одесі, а відключення позивачки від мереж теплопостачання, відбувалося без будь-якого погодження із комунальним підприємством.
Суд, заслухавши пояснення та оцінивши доводи сторін, дослідивши наявні в справі докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи із нижче наступних обставин.
Так, судом було встановлено, що позивачка ОСОБА_1, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, від 05 травня 2000 року -придбала у власність квартиру під АДРЕСА_1
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 03-134/вих., від 08.02.2001 року, громадянці ОСОБА_1, було надано дозвіл на розробку проекту реконструкції вищевказаної квартири.
11 квітня 2001 року, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за № 286 „Про реконструкцію житлового приміщення по АДРЕСА_1 з влаштуванням в ньому торгового центру, виключення його із житлового фонду" - позивачці було погоджено проектну документацію з реконструкції вищевказаної квартири з влаштуванням торгового центру, дозволена реконструкція приміщення.
На виконання наведеного вище рішення Одеського міськвиконкому, позивачкою був отриманий дозвіл на виконання будівельних робіт зазначеної квартири, за № 203/01, від 27.04.2001 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси.
Робочим проектом ліцензованої установи -МПП „СВС", було передбачено автономну систему опалення приміщення позивачки.
Факт того, що позивачка відмовилась від послуг централізованого теплопостачання, а в її приміщенні відсутні будь-які носії теплової енергії, що подається підприємством відповідача -підтверджується фото-таблицею, цивільним актом, складеним сусідами позивачки, а також заявою позивачки ОСОБА_1 на ім*я начальника підприємства „Одестеплокомуненерго" № 98, від 16.12.2002 року, за вхідним номером 1558. Саме вказане підприємство, на той час і здійснювало централізоване надання послуг теплопостачання до створення підприємства відповідача.
Крім того, факт вище наведеної заяви позивачки, частково спростовує доводи сторони відповідача про те, що КП „Теплопостачання міста Одеси" -не мало будь-яких відомостей про переобладнання позивачкою свого приміщення та не було повідомлено про те, що позивачка не користується послугами теплопостачання.
Оцінюючи позовні вимоги, суд, враховуючи наведені вище фактичні обставини, виходить із того, що позивачка, яка власник приміщення по АДРЕСА_1, у відповідності до ч. 1, ст. 41 Конституції України, ч. 1, ст. 317 Цивільного кодексу (ЦК) України -має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч.1 та ч.2, ст. 319 ЦК України -власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а крім того, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Задовольняючи вимогу позову, щодо визнання незаконними вимоги КП „Теплопостачання міста Одеси" до позивачки, щодо зобов'язання проводити оплату з надання послуг центрального опалення приміщення (колишньої квартири) АДРЕСА_1 -суд, на підставі вище наведених норм матеріального права, виходив із того, що позивачка, як власниця зазначеного майна, мала беззаперечне право на будь-які не заборонені законом дії, відносно свого приміщення в т.ч. мала право і на демонтаж джерел центрального опалення, розміщених в її квартирі, які (прилади опалення) доречи також відносяться до складу майна (рухомого) позивачки.
Крім того, відповідно до норм п.3), ст. 3, ст. 627, а також ч.1. ст. 12 ЦК України -законодавством визначена свобода договору, а з іншого боку, закон закріплює за особою право вільного, на власний розсуд розпорядження своїми цивільними правами.
За таких обставин, суд вважає, що позивачка -не може бути будь-ким примушена укладати будь-які угоди або не можу бути примушена користуватися будь-яким послугами та потім проводити за них оплату.
Також, суд врахував і той факт, що з показань свідків, письмових актів, а також фотоматеріалів вбачається, що позивачка взагалі не має змоги отримувати послугу з теплопостачання, так як в приналежному її приміщенні взагалі відсутні носії (джерела) такого тепла. А відтак, позивачка на думку, має право вимагати від відповідача -не нарахування її оплати за те, чого вона фактично не отримує.
При тому, суд відхиляє доводи представника відповідача, викладені в його запереченнях, виходячи із нижче наступних підстав.
Так, дійсно у відповідності до п.1.2. „Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води" (надалі „Порядок") -споживачі реалізують своє право на відмову від отримання послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, через постійно діючу комісію яка повинна створюватись органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Проте відповідач в своїх запереченнях, не врахував норму п. 1.3. даного нормативного акту, яким зазначено, що дія цього „Порядку" -не поширюється на власників окремих приміщень, які були відокремлені від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання та користуються автономним теплопостачанням до набрання чинності цим Порядком.
Відповідно до керівних рекомендацій судової практики з розгляду правовідносин, щодо прав та обов'язків між виконавцем з надання послуг центрального опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП), викладених у Віснику Верховного Суду України, № 11(99) 2008 р. -суд, при ухвалені даного рішення, виходив із того, що позивачка завчасно повідомила тодішнього виконавця послуг з ЦО та ГВП -„Одестеплокомуненерго", про факт своєї відмови від отримання зазначених послуг (заява від 16.12.2002 р.).
Одночасно суд не може перевірити та достовірно встановити, з якого саме часу в приміщенні позивачки були демонтовані носії центрального опалення, а відтак, суд не вбачає за можливим задовольнити вимогу позову, щодо зобов'язати КП „Теплопостачання міста Одеси" -списати її нарахований даним підприємством борг за надані послуги центрального опалення житлового приміщення АДРЕСА_1. На думку суду, в разі неврегульованості правовідносин між сторонами, час припинення нарахування позивачці оплати за надані послуги з ЦО та ГВП, повинен мати відлік із дня постановлення судового рішення з цього приводу.
Керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 57, 60, 208-213 Цивільно-процесуального кодексу (ЦПК) України, суд -
РІШИВ:
Позов громадянки ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Визнати незаконними вимоги комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси" до ОСОБА_1, щодо зобов'язання проводити оплату з надання послуг центрального опалення приміщення (колишньої квартири) АДРЕСА_1.
В задоволенні решти вимог позивачки -відмовити.
Дане рішення суду, може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 294-296 ЦПК України.
Суддя Терьохін С.Є.
21.05.2012