Справа № 2-1840/11

2/541/6606/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2012 року м. Маріуполь

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 з вимогами про визнання за ним права володіння, розпорядження та користування торгівельним павільйоном «Ольмар», розташованого на території ринку «Застава»за адресою АДРЕСА_1 з переважним правом укладання договору оренди літньої площадки, на якій знаходиться торгівельний павільйон. Витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на його користь вищезазначеного павільйону та іншого майна, а саме: балонів вуглекислотних -4 шт., КЕГ типу корб 50л. -12 шт., холодильник вітрина «Інтер»- 1шт., побутовий холодильник ОКА -1 шт., мікрохвильова піч WOO»- 1 шт., магнітофон »- 1 шт.. В обґрунтування вимог зазначив, що на території ТК «Застава»СПД ОСОБА_4 орендувала у ТОВ «ОКФ «Цитадель»літню площадку і встановила малу архітектурну форму -шатер, який отримала в оренду від ТОВ «Азовтехнотранс», де займалася підприємницькою діяльністю. 15.04.2005р., за договором купівлі продажу він придбав у ТОВ НПФ «Азовтехнотранс»торгівельне обладнання. 30.04.2005р. ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Азовопттогр»договір відступлення прав оренди літньої площадки, яким передав останньому переважне право на укладання нового договору оренди літньої площадки на умовах орендодавця до 31.12.2005р. і передав також вищевказане торгівельне обладнання. У травні 2006р. ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Цитадель»договір оренди літньої площадки і здійснював підприємницьку діяльність. Осінню 2006р. він за домовленістю з ОСОБА_5 розпочав будівництво фундаменту під торгівельний павільйон, а в 2007 році спільно з ОСОБА_5 побудували стаціонарну малу архітектурну форму торгівельний павільйон «Ольмар», в якому відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_2 здійснювали підприємницьку діяльність. Таким чином посилаючись на ст.331 ЦК України вважає таким, що набув прав власності на новостворений МАФ торгівельний павільйон «Ольмар», окрім того, передав відповідачу ОСОБА_1 торгівельне обладнання: балонів вуглекислотних -4 шт., КЕГ типу корб 50л. -12 шт., холодильник вітрина «Інтер»- 1шт., побутовий холодильник ОКА -1 шт., мікрохвильова піч »- 1 шт., магнітофон «Panasonic»- 1 шт. У вересні 2010р. шлюб між ОСОБА_5 і ОСОБА_2 було розірвано, однак остання повертати спірне майно не бажає. За таких підстав у відповідності із ст.387 ЦК України як власник просить витребувати вказане майно.

В судовому засіданні позивач та його представник доводи, викладені в позові підтримали, вказали, що торгівельний павільйон «Ольмар»є стаціонарною малою архітектурною формою встановлена на орендованій літній площадці яка знаходиться на земельній ділянці, що належить ТОВ «ОКФ «Цитадель», тому не є нерухомістю та не підлягає державній реєстрації.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечував.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, повідомлена належним чином, приймала участь у розгляді справи через представника. ЇЇ представник ОСОБА_6 позов визнав частково, а саме не заперечував в повернені холодильнику вітрина «Інтер»- 1шт., побутовий холодильник ОКА -1 шт., мікрохвильова піч »- 1 шт., магнітофон »- 1 шт. в задоволені іншої частині позову просив відмовити. Надав письмові пояснення де зазначив, що АДРЕСА_1 збудовано ОСОБА_2 за власні кошти, які було подаровано їй у особисту власність. Вона самостійно уклала договір оренди літньої площадки, узгоджувала будівництво на ній павільйону. Уклала договори на будівництво павільйону із сандвіч-панелей та встановлення вікон, оформила паспорт на павільйон та з 2007 року здійснює в ньому підприємницьку діяльність. Про існування договорів про спільне будівництво та експлуатацію павільйону, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 нічого їй не відомо, так само і про договори про будівництво фундаменту, що укладено між ОСОБА_1 з ТОВ «Арсенал-Торг» 02.10.2006р. та договір підряду, що укладено між ОСОБА_1 з ПП «Васко»10.03.2007р. Вказує, що фактично будівництво переважно здійснювалося власними силами ОСОБА_2 із залученням працівників, а тому ніяких офіційних документів не складала, окрім монтажу сандвіч панелей та вікон. ОСОБА_2 вважає, що саме вона є власником павільйону, бо збудувала його за власні кошти.

Треті особи: СПД ОСОБА_4, ТОВ «Азовоптторг»приймали участь в справі через свого представника ОСОБА_7 який в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову.

Суд вислухав учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так судом встановлено, що із вмісту позовних вимог є в тому числі визнання права володіння, користування та розпорядження торгівельним павільйоном «Ольмар», розташованого на території ринку «Застава»за адресою пр.. Будівельників б.60 в м. Маріуполі. За змістом ч.1 ст.317 ЦК України сукупність зазначених прав володіння, користування та розпорядження є правом власності. Отже за таких підстав з урахуванням положень ст. 16 ЦК України вимоги позивача визначаються, як визнання права власності на вищезазначений торгівельний павільйон «Ольмар».

Відповідно до ч.2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. В ч.1 ст.331 ЦК України закріплено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач СПД-ФО ОСОБА_2 01.04.2007р. уклала з ТОВ «Цитадель» договір №46 на оренду площадки на території ТК «Застава»за адресою АДРЕСА_1 для розміщення тимчасової споруди площею 100 м2. Відповідно до «Методичні рекомендації щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності»затверджених наказом Міністерство Будівництва, Архітектури та Житлово-Комунального Господарства України 4 вересня 2006 року N 296 для встановлення малої архітектурної форми оформлюється паспорт. В матеріалах справи міститься Паспорт на об'єкт обслуговування населення №36 отриманий ОСОБА_2 22.08.2007р. (а.с.37-50а).

Водночас рішенням Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2011 року встановлено, що 01.04.2007 року, 01.08.2008 року та 01.01.2009 року між ТОВ «ОКФ «Цитадель»та ОСОБА_2 укладено договори оренди, предметом яких була площадка, розташована по АДРЕСА_1 на території ТК «Застава»для організації об'єкта торгівлі (а.с.193-195).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка на відповідній правовій підставі починаючи з 01.04.2007 року користується площадкою на якій встановлено спірний павільйон. Про що є відповідні договори з власником площадки (а.с. 67-71).

Позивач ОСОБА_1 жодного доказу на підтвердження обставин передання йому в користування площадки чи земельної ділянки на якій знаходиться спірна споруда суду не надав.

Щодо вимог переважного укладання договору літньої площадки на якій знаходиться павільйон, також не підлягають задоволенню, оскільки відповідачі не є власниками спірної площадки, а вимога позивача не ґрунтується на законі.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Оскільки позивач не є власником торгівельного павільйону «Ольмар», то правові підстави для задоволення в цій частині вимог відсутні.

Щодо доводів позивача на підтвердження позовних вимог суд не бере їх до уваги оскільки вони не доводять право набуття права власності на спірне майно.

Так позивач посилається, що згідно договору № 15/04 оренди нежитлового приміщення від 15.04.2004 року, укладеного між ТОВ «ОКФ «Цитадель»(орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар), орендодавець передав орендарю у користування літню площадку, розташовану на території ТК «Застава»на строк до 31.12.2004 року. Згідно п. 2.2.5 вказаного договору зобов'язався не передавати та не продавати приміщення іншим фізичним або юридичним особам без згоди орендодавця. 31.03.2005 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу переважного права на укладення нового договору оренди літньої площадки. За умовами зазначеного договору ФОП ОСОБА_4 продала ОСОБА_1 право на переважне, по відношенню до інших претендентів, укладення договору оренди літньої площадки по АДРЕСА_1 з ТОВ «ОКФ «Цитадель»на його умовах. З договору випливає, що ФОП ОСОБА_4 гарантує належність їй переважних прав на укладення нового договору оренди літньої площадки, що ґрунтується на добросовісному виконанні нею своїх зобов'язань за договором оренди від 15.04.2004 року.

Відповідно до п. 2 ст. 760 ЦК України предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

ОСОБА_1 вказує на те, що саме керуючись цими нормами 31.03.2005 року уклав з ФОП ОСОБА_4 договір купівлі-продажу переважного права оренди літньої площадки, за яким він придбав переважне право на укладання нового договору оренди на умовах орендодавця.

Як вже зазначалося договір оренди від 15.04.2004 року, що укладено між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ОКФ «Цитадель»укладений на строк до 31.12.2004 року.

Тобто, ФОП ОСОБА_4 мала переважні права, в тому числі і на укладення нового договору але мала реалізувати їх до спливу строку дії договору тобто до 31.12.2004 року. Доказів, що підтверджували б реалізацію ФОП ОСОБА_4 своїх прав суду не надано, а, тому суд приходить до висновку, що договір від 31.03.2005 рік, що укладений між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не може розглядатися як доказ виникнення у ОСОБА_1 права користування літньою площадкою, бо жодного договору найму щодо літньої площадки ним з її власником не укладалося, а, отже, він не набув будь яких переважних прав у розумінні ст. 777 ЦК України.

Посилання ОСОБА_1 на положення ч. 2 ст. 760 ЦК України вважаються помилковими оскільки в спірній ситуації предметом договору найму від 15.04.2004 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ОКФ «Цитадель»виступала сама площадка, а не майнові права. При цьому діюче законодавство не передбачає перехід переважних прав наймача, які мала ФОП ОСОБА_4 до 31.12.2004 року до іншої особи. Тим більше, це є неможливим враховуючи пряму заборону, встановлену п. 2.2.5 договору оренди між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «ОКФ «Цитадель» щодо заборони на передачу літньої площадки іншим особам без згоди ТОВ «ОКФ «Цитадель».

Тобто ОСОБА_1 не набув права користування літньою площадкою по АДРЕСА_1 чи переважне право на укладання нового договору оренди щодо неї.

З огляду на це, не приймаються судом до уваги і наступні договори оренди переважного права на укладання договору оренди літньої площадки, що були укладені між ОСОБА_1 30.04.2005 року з ТОВ «Азовоптторг», 31.03.2006р. та 23.10.2006 року з ОСОБА_3 з підстав відсутності у ОСОБА_1 будь-яких прав на літню площадку, користування чи володіння нею та, відповідно, відсутністю права передачі будь-яких прав щодо неї третім особам.

З рішення Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2011 року по цивільній справі за позовом ТОВ «ОКФ «Цитадель»до ФОП ОСОБА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_3, ТОВ «Азовоптторг»про визнання недійсними договорів відступлення права оренди земельної ділянки зокрема вбачається, що у ті ж дати, коли було укладено договори купівлі-продажу переважного права на укладення нового договору оренди та наступні договори оренди переважного права ним було укладено і аналогічні договори щодо земельної ділянки, на якій розміщалася літня площадка, а згодом і будівля павільйону. Цим рішенням суду встановлено, що зазначені договори відступлення переважного права оренди земельної ділянки є неукладеними, отже такими, що не створюють жодних юридичних наслідків, що обумовлені цими договорами. З наведеного випливає, що ОСОБА_1 не мав будь-яких прав на володіння, користування чи розпорядження спорудою літньої площадки чи земельної ділянки під нею, в тому числі не мав права на забудову площадки чи земельної ділянки. Не мав він і будь-яких переважних прав на викладені правомочності.

Водночас в рішенні Апеляційного суду Донецької області від 28.09.2011 року зазначено, що 01.04.2007 року, 01.08.2008 року та 01.01.2009 року між ТОВ «ОКФ «Цитадель»та ОСОБА_2 укладено договори оренди, предметом яких була площадка, розташована по АДРЕСА_1 на території ТК «Застава»для організації об'єкта торгівлі.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_2 є особою, яка на відповідній правовій підставі починаючи з 01.04.2007 року користується площадкою на якій встановлено спірний павільйон. Крім того, у відповіді директора ТОВ «ОКФ «Цитадель»на запит адвоката ОСОБА_8 № 27 від 04.11.2010р. зазначено, що жодних договорів оренди з ОСОБА_1 не укладалося, а також зазначено, що договір для розміщення тимчасової споруди площею 100 кв.м. -торгівельного павільйону було укладено 01.04.2007 року з ФОП ОСОБА_2

Посилання ОСОБА_1 у якості доказів понесення витрат на будівництво на договори, укладені ним з ТОВ «Арсенал-Торг»та ПП «Васко»судом до уваги не приймаються, оскільки цей факт спростовується іншими доказами, зібраними по справі, що надані представником ОСОБА_2, а саме копією договору № 46 від 01.04.2007 року, яким саме ОСОБА_2 надано площадку для встановлення тимчасової споруди, який в наступному продовжувався на новий строк, копією договору підряду № 1203/07 від 19.03.2007 року, укладений ОСОБА_2 з СПД ОСОБА_9 щодо будівництва павільйону, копіє замовлення на виготовлення та монтаж вікон, копією паспорту на об'єкт обслуговування населення № 36 від 22.08.2007 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 є власником павільйону.

В обґрунтування вимог позивач також посилається на обставини, що 22.02.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали договір про спільне будівництво та експлуатацію тимчасової споруди -торговий павільйон, відповідно до умов якого ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання з повного фінансування будівництва павільйону, а ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання з повного фінансування будівництва павільйону, після чого він стає його власністю, а ОСОБА_3 мав сплачувати на його користь 40% прибутку від діяльності павільйону. Оскільки, як вважає ОСОБА_1 зазначена угода укладена в інтересах родини, обов'язок з виплати частини прибутку покладалася і на ОСОБА_2 Цим договором ОСОБА_1 доводить, що право власності на павільйон має належати йому а не ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Договір від 22.02.2007 року про спільне будівництво та експлуатацію павільйону, що укладений ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 за умовами якого саме ОСОБА_1 стає власником павільйону судом до уваги не приймається, оскільки ОСОБА_2, яка на час укладання цього договору була зареєстрована у якості фізичної особи - підприємця, участі в ньому не приймала, тому він не може спростовувати її права власності на павільйон.

Зазначений договір передбачав лише намір сторін щодо будівництва певного павільйону та суду не надано доказів того, що спірний павільйон збудовано саме внаслідок реалізації цього договору та збудовано ОСОБА_1 чи ОСОБА_3, а враховуючи те, що ОСОБА_1 не належало право користування чи інше речове право на площадку чи земельну ділянку таке будівництво ним здійснюватися взагалі не могло.

Що стосується позовних вимог в частині витребування торгівельного обладнання з незаконного володіння ОСОБА_2 то вони підлягають задоволенню частково.

Так, ОСОБА_2 не заперечується той факт, що в її користуванні перебуває майно яке належить позивачу, а саме: холодильна вітрина «Інтер»- 1шт., побутовий холодильник ОКА -1шт., мікрохвильова піч DAEWOO -1 шт., магнітофон Panasonic -1шт. проти повернення яких вона не заперечує.

Проти витребування балонів вуглекислотних у кількості 4 штук та кег типу корб, 50л. -12 штук, вона заперечує через те, що зазначене майно належить їй особисто, та вона не отримувала його від ОСОБА_1 чи ОСОБА_3

Судом встановлено, що вимога про витребування зазначеного майна обґрунтовується посиланням на договір від 15.04.2005 року, за яким ОСОБА_1 придбав перелічене майно у ТОВ НПФ «Азовтехнотранс»та договором оренди цього обладнання, що укладено ним з сином ОСОБА_1. Тобто ОСОБА_2 стороною в таких договорах не була, доказів передання їй майна надано не було.

Таким чином в задоволенні позову в частині витребування на користь ОСОБА_1 балонів вуглекислотних у кількості 4 штук та кегів типу корб, 50л. -12 штук слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 5-8, 10-15, 60, 107, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України

Суддя: Шишилін О. Г.