Справа 22-3709/07 Головуючий у 1 інстанції - Снегірьов В. А.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2007 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Ступіної Я.Ю.,
суддів: Мартинюка В.І., Темнікової В.І.,
при секретарі: Плотнікові Д.В.,
за участю представника відповідача Стахової Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянці Луганської області (далі - Фонду) на рішення Брянківського міського суду Луганської області від 22 червня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, -
встановила:
Рішенням Брянківського міського суду Луганської області від 22 червня 2007 р. позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто одноразово 2363, 64грн. недонарахованих щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2002р. по 01.03.2007р. та зобов'язано відповідача сплачувати позивачу з 01.03.2007р. щомісячно до наступного перерахунку по 371, 04грн.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та відмовити в задоволені позову.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлен належним чином. Просив суд розглянути справу без його участі, апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду -залишити без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Судом встановлено, що позивач у зв'язку з втратою профпрацездатності одержує щомісячні страхові платежі на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які йому виплачує відповідач.
Згідно ст. 29 цього Закону відповідач зобов'язаний провадити перерахування сум щомісячних страхових виплат у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики з 1 березня наступного року.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач, починаючи з 1 березня 2002 року хоча і провадив перерахунки страхових виплат кожного року, але виходив із встановлених Правлінням Фонду України коефіцієнтів зростання середньомісячної "реальної" заробітної плати, а не із коефіцієнтів зростання середньомісячної
"номінальної" заробітної плати, чим порушив права позивача на повне відшкодування шкоди.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача при перерахуванні страхових виплат.
Вказаним Законом дійсно не передбачено таке поняття як "середньомісячна реальна заробітна плата".
Суд на підтвердження своїх висновків навів докази, які є у справі, та які належним чином досліджені, послався на Закон, який регулює спірні правовідносини, навів відповідні розрахунки, заперечень проти яких відповідачем не надано.
Посилання відповідача на те, що Фонд не міг брати для перерахунку інші коефіцієнти, ніж ті, які встановлені Правлінням Фонду України, тому що він є робочим органом і тому повинен виконувати постанови Правління, на увагу не заслуговують, оскільки ця обставина не звільняє відповідача як юридичну особу від виконання закону у тому вигляді, в якому він викладений.
Щодо питання застосування строку позовної давності, то суд обгрунтовано не застосував цей строк, оскільки положення постанов Правління Фонду України, які приймалися з приводу спірних коефіцієнтів, починаючи з 1 березня 2002 року, та на які посилається відповідач, визнані недійсними постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, а згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Також згідно положень ч.7 ст. 40 вище вказаного Закону відповідач зобов'язаний виплатити позивачу спірні суми без обмеження протягом будь-якого строку, оскільки з вини саме Фонду позивачу своєчасно в належному розмірі не визначено і не виплачено суму щомісячної страхової виплати.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313.314 ч.1 п.1, 315, 319 ЦПК України, колегія судів,
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Брянці Луганської області відхилити.
Рішення Брянківського міського суду Луганської області від 22 червня 2007 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.