донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
26.06.2006 р. справа №2/78а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Агапова О.Л., Алєєвої І.В., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Чанишева Н.Н. - за дов. від 01.02.2006р., |
від відповідача: | Кравченко О.Ю. - за дов. № 114 від 19.04.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | ДПІ м.Краматорськ Донецької обл. |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 15.05.2006 року |
по справі | №2/78а |
за позовом | Державне комунальне оптово-роздрібне підприємство "Діалог" м.Краматорськ |
до | ДПІ м.Краматорськ Донецької обл. |
про | Про визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
27.03.2006 року Державне комунальне оптово-роздрібне підприємство “Діалог” м. Краматорськ звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17 травня 2005 року № 0000931503/0/19851/10/15-3.
Ухвалою від 27.03.2006 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач заявою від 15.05.2006р. (л.с.90) змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними три податкових повідомлення-рішення від 17.05.2005 року № 0000931503/0/19851/10/15-3, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5850грн.22коп., 521грн.61коп. та 130грн.40коп.
Постановою від 15.05.2006р. у справі № 2/78а господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги Державного комунального оптово-роздрібного підприємства “Діалог” м. Краматорськ задоволенні.
Визнані повністю недійсними три податкових повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 17 травня 2005 року № 0000931503/0/19851/10/15-3, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5850 грн. 22 коп., 521 грн. 61 коп. та 130 грн. 40 коп.
Присуджено з Державного бюджету України на користь Державного комунального оптово-роздрібного підприємства “Діалог” м. Краматорськ витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Строк розгляду справи склав 1 місяці 18 днів.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з прийнятою постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову від 15.05.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити Державному комунальному оптово-роздрібному підприємству “Діалог” м. Краматорськ у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова суду прийняття при неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Посилається на те, що згідно ч.3 ст.51 "Про державний бюджет України на 2002 рік" плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Вважає, що судом не враховано вимоги частини 2 статті 4 глави 1 Бюджетного кодексу України, згідно з яким, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України. Тому, на думку відповідача, у 2002 році платники повинні були сплачувати податок за землю щомісячно рівними частками до 30 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідач не згоден з висновком суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідно частини 1 статті 25 Закону України № 2535-ХП від 03.07.1992 р. "Про плату за землю" за прострочення встановлених строків сплати податку стягується пеня у розмірах, зазначених законом. Відповідно до ст.ст.26, 27 Закону України "Про плату за землю" за порушення норм цього Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним Кодексом та законами України.
Відповідач також не згоден з висновками суду про те, що при застосуванні штрафних санкцій ДПІ у м. Краматорську були порушені строки для такого застосування, які передбачені статтею 250 Господарського кодексу України.
Посилається на те, що згідно статті 1 Господарського кодексу України цей кодекс визначає основні принципи господарювання в Україні та регулює господарські відношення, які виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відношень у сфері господарювання. Таким чином, на думку податкового органу, Господарський кодекс України поширюється виключно на господарські правовідносини і не регулює відносини у сфері оподаткування.
Вважає спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичними та фізичними особами перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов'язкових платежів), включаючи нарахування та плату пені та штрафних санкцій, застосовані к платникам податків контролюючим органам є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Загальний строк давності відповідно до статті 15 Закону України № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" становить 1095 днів.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач вважає постанову суду законним та обґрунтованим і просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
Посилається на те, що згідно ухвали ВАСУ № 2-653/06 від 22.03.2006 р. вважається неправомірним застосування податковим органом штрафних санкцій, відповідно до п. 17.1.7. ЗУ від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за порушення термінів сплати сум земельного податку, оскільки строки сплати податку за землю встановлюються спеціальним законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини. Ст. 25 ЗУ "Про плату за землю" передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інші санкції даним законом не передбачені.
Зазначає, що ДКОРП "Діалог" згідно акту звірки від 23.12.02 р. станом на 30.12.2002 р. була сплачена пеня по податку на землю у розмірі 1675,75 грн. (платіжне доручення № 297 від 23.12.02 р.). Також зазначає, що станом на 23.08.2003 р. між ДПІ у м. Краматорську був підписано акт звірки, в якому сум недоїмки, пені по земельному податку на початок 2003 року немає. Акт підписано начальником відділу Каладур Л.М. (документи знаходяться у матеріалах справи).
4. Як встановлено судом першої інстанції, та визнається сторонами по справі:
17 травня 2005 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000931503/0/19851/10/15-3 (л.с.36-38), якими застосовані штрафні (фінансові) санкції:
за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: земельний податок на суму 11700 грн. 43 коп. у розмірі 50% у сумі 5850 грн. 22 коп.;
за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: земельний податок на суму 2608 грн. у розмірі 20% у суму 521 грн. 60 коп.;
за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобов’язання за платежем: земельний податок на суму 1304 грн. на 17 календарних днів у розмірі 10% у сумі 130 грн. 40 коп.;
Спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені штрафні (фінансові) санкції за порушення граничних термінів сплати суми земельного податку, яка виникла внаслідок надання позивачем до податкового органу розрахунків земельного податку за 2001-2002 рік, а саме несплати зобов’язань за листопад - грудень 2001 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2002 року.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи встановлених судом першої інстанції.
Відповідач у апеляційній скарзі посилається лише на неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
5.1. Щодо доводів відповідача, про те, що висновок суду про неправомірність застосування в спірних правовідносинах підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є неправомірним.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що зазначений закон є спеціальним з питань оподаткування і встановлює серед іншого порядок визначення податкового зобов’язання, базового податкового періоду, строки сплати податків, відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені спеціальним Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні (фінансові) санкції застосовуються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим законом.
Згідно до частини 1 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (розрахунку), протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (розрахунку).
Підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період. Для цілей цього підпункту під терміном “базовий податковий період” слід розуміти перший податковий період звітного року, визначеного законом з питань оподаткування. Тобто, період у якому платник податку зобов’язаний звітувати перед податковим органом шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов’язань.
Для земельного податку законом, який визначає податковий період , є Закон України від 03.07.1992 року № 2535-12 “Про плату за землю” (із змінами та доповненнями).
Стаття 14 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-12 “Про плату за землю” (із змінами та доповненнями) визначає, що юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
У 2001 та 2002 роках форми Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядок їх подання до органу державної податкової служби затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 26 жовтня 2001 року № 434 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 19 листопада 2001 року за №963/6154). Пунктом 2 Порядку подання податкового розрахунку земельного податку визначено, що розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власником землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.
Згідно підпункту “в” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова декларація (розрахунок) за базовий податковий період що дорівнює року подається платником податку протягом 60-ти календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового року. Тобто, граничний строк сплати позивачем земельного податку за 2002 рік, відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” припадає на 10 березня 2003 року.
Частиною 1 статті 17 Закону України "Про плату за землю" в редакції, що існувала станом на 4 липня 2002 року, встановлено ,що земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачами - виробниками товарної сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками - щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом місяця.
Згідно частини 3 статті 51 Закону України “Про Державний бюджет України на 2002 рік” плата за земельні ділянки та земельний податок сплачуються платниками (крім громадян та виробників сільськогосподарської і рибної продукції) за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для застосування штрафу стала несвоєчасна, на думку відповідача, сплата земельного податку за 2001 та 2002 роки, яка повинна була здійснюватись щомісячно частками, тобто податковим органом базовим податковим періодом рахується календарний місяць.
Судом першої інстанції при розгляді справи правомірно враховано, що у законодавстві по різному визначені строки сплати земельного податку, що припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платника податку щодо сплати цього податку.
Підпунктом 4.4.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (із змінами та доповненнями) встановлено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Статтею 25 Закону України “Про плату за землю” передбачена відповідальність за порушення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, інших санкцій не передбачено.
Позивач визнає, що ним був сплачений земельний податок з пропуском встановленого терміну. Однак ним була сплачена пеня по податку на землю згідно акту звірки від 23.12.2002р. по строку 30.12.2002 року платіжним дорученням № 297 від 23.12.2002р. (л.с.94), яке додане до матеріалів справи.
За таких підстав, судова колегія вважає, що у податкового органу відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків сплати земельного податку , які встановлені іншими законами .
5.2. Щодо доводів відповідача про те, що при застосуванні штрафних санкцій за порушення законодавства про оподаткування не повинні застосовуватися строки передбачені статтею 250 Господарського кодексу України.
Судова колегія погоджується з зазначеними доводами відповідача з наступних підстав:
Згідно преамбули Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Господарський кодекс України має на меті забезпечити зростання ділової активності суб'єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі підвищення ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
Згідно статті 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст.4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Здійснення відповідачем як державним органом контрольних функцій з питань оподаткування платників податків не є відносинами у сфері господарювання, оскільки його компетенція визначається не господарським законодавством і він не здійснює безпосередньо організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.
Суд першої інстанції не правомірно послався та застосував ст.250 Господарського кодексу України щодо строків застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства. Однак це не призвело до прийняття неправильної постанови по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/78а від 15.05.2006 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 30.06.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: О.Л. Агапов
І.В. Алєєва
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС