ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________________

У Х В А Л А

"25" квітня 2012 р.Справа № 13/7/12-Б-10

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю „Пром-Лізинг"

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський граніт",

с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області

про визнання банкрутом (розгляд заяви конкурсного кредитора ВАТ

„Державний Ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області у сумі 5 468 596,15 , 13 грн.)

Суддя Матущак О.І.

За участю представників сторін:

ініціюючого кредитора: ОСОБА_1 по довіреності № 10/01-12 від

10.01.2012 р.;

кредиторів: ОСОБА_2 по довіреності від 20.06.2011 р. від ПАТ

„Державний ощадний банк";

ОСОБА_3- представника УПФ України в Старосинявському районі за довіреністю №883/06 від 08.04.2010 р.;

боржника: не з'явився;

за участю: арбітражного керуючого - розпорядника майна Аверкина В.В.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2010 р. порушено провадження у справі № 7/12-Б-10 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський граніт", с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду від 24.06.2010 р. визнано безспірними вимоги ініціюючого кредитора загалом у сумі 741 503,38 грн., зобов'язано його подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та призначено розпорядником майна - арбітражного керуючого Аверкіна В.В.

Ухвалою від 19.11.2010 р. затверджено реєстр вимог кредиторів та призначено перші збори кредиторів.

Крім цього, окремою ухвалою від цього ж 19.11.2010 р. визнано вимоги ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області, до боржника ТОВ „Подільський граніт" в розмірі 5 351 310,36 грн., з яких: 4 554 451,25 грн. основного боргу, 771 381,90 грн. неустойки та 25 477,21 грн. судових витрат.

30.11.2010 р. боржником подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного господарського суду на ухвалу суд першої інстанції від 19.11.2010 р., яким матеріали справи надіслано до Рівненського апеляційного господарського суду на підставі розпорядження Вищого господарського суду України №45-р від 09.12.2010 р.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2011 р. апеляційну скаргу боржника - ТзОВ "Подільський граніт" задоволено частково, скасовано ухвали щодо окремих вимог конкурсних кредиторів та додаткової вимоги ініціюючого кредитора, прийнято нові рішення щодо таких вимог. Проте, постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 р., ухвалу апеляційної інстанції від 08.07.2011 р. скасовано в цілому та ухвали суду першої інстанції прийняті за наслідками розгляду справи у попередньому засіданні від 19.10.2010 р. про затвердження реєстру вимог кредиторів, щодо розгляду грошових вимог конкурсного кредитора - ВАТ „Державний Ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області та щодо розгляду додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора -ТзОВ „Пром-Лізинг" м.Київ.

Скасовуючи судові рішення щодо вимог конкурсного кредитора ВАТ „Державний Ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області, касаційною інстанцією зазначено, визнавши вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київський області, суд першої інстанції не навів розрахунок визнаних вимог та не врахував, що згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, судом не розглянуті інші заявлені вимоги ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київський області та не вказано в якій частині грошові вимоги відхилені та з яких підстав.

Суд апеляційної інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.

Розпорядженням керівника апарату № 576/11 від 11.10.2011р. справу повторно призначено на автоматичний розподіл справ та передано для подальшого розгляду судді Матущаку О.І.

На виконання численних ухвал господарського суду в частині зобов'язання ініціюючого кредитора, конкурсного кредитора - ВАТ „Державний Ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області заявників (кредиторів), боржника та розпорядника майна подати докази та додаткові письмові обґрунтування з урахуванням недоліків та вказівок зазначених (наданих) Вищим господарським судом України у постанові від 27.09.2011 р. в частині вимог тих кредиторів, ухвали щодо яких скасовані касаційною інстанцією.

У додаткових письмових поясненнях від 22.11.2011 р. боржник посилається на те ж нормативно правове обґрунтування щодо вимог ВАТ „Державний ощадний банк України", що і стало підставою скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної судової інстанції і тому просить вимоги такого кредитора що не підтверджені судовим рішенням, відхилити.

Крім цього боржник у таких поясненнях зазначив, що основний борг ТзОВ „Подільський граніт" перед ВАТ „Державний ощадний банк України" у розмірі 3 492 415,34 грн. визнано постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 р. у справі № 9/655, тому він був визнаний боржником як безспірний. Решта суми боргу у сумі 1 858 895,02 грн. не визнається боржником, оскільки після рішення суду про стягнення заборгованості припиняється нарахування будь-яких відсотків та штрафних санкцій на розмір боргу. В іншому випадку таке рішення взагалі не можливо виконати, оскільки розмір боргу буде постійно зростати під час виконання рішення суду.

Це підтверджує ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 1.2 договору відновлювальної кредитної лінії №863 від 07.04.2008 р., зобов'язання боржником мало бути виконано до 08.04.2009 р.

Отже, будь-які нарахування на борг, що виник на 08.04.2009 р. могли здійснюватись лише до 08.09.2009 р.

Окрім цього, згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.7 договору відновлювальної кредитної лінії №863 від 07.04.2008 р. встановлено проценти за користування кредитом у розмірі 18%, що включають як встановлений індекс інфляції, так і три проценти річних від суми кредиту. Тобто на думку боржника договір між ВАТ „Державний ощадний банк України" та ТзОВ „Подільський граніт" встановлює інший розмір процентів за користування коштами (18%), а тому нарахування додатково на суму боргу три проценти річних та індексу інфляції є безпідставним і неправомірним.

Отже, боржник стверджує, що підстави для визнання додаткових вимог ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області до боржника в розмірі 1 858 895,02 грн., відсутні.

Кредитором - ВАТ „Державний ощадний банк України" у письмових поясненнях, які надійшли в адресу суду 05.03.2012 р. зазначено наступне.

Враховуючи недоліки попередніх судових інстанцій з урахуванням зауважень Вищого господарського суду України, таким кредитором уточняється розмір вимог до боржника, який складає загалом суму 4 853 824,65 грн, яка складається

залишку непогашеної заборгованості за кредитом (основний борг) станом на 04.08.2010 р. у сумі 3 212 997,83 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, в порушення приписів вищезазначених норм матеріального права ТОВ „Подільський граніт" не були належним чином виконані взяті на себе зобов'язання по кредитному договору, зокрема, у відповідності до п.2 додаткового договору №1 не було повернуто банку кредитні кошти у вказаному розмірі.

До того ж, слід зазначити, що сума залишку непогашеної заборгованості за кредитом визнана постановою Вищого Господарського суду України від 03.09.2009 р. по справі №9/655.

Залишок непогашеної заборгованості за нарахованими відсотками (відповідно додоговору відновлювальної кредитної лінії від 07.04.2008 року №863 сплата відсотків за користування кредитом встановлена у розмірі 18% річних) станом на 15.03.2010 р. (дату порушення справи про банкрутство), заборгованість складає 663 157,57 грн.

Відповідно до п.1.7 розділу 1 договору відповідач за користування кредитом був зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах визначених договором. У підпункті 1.7.1.1. п.1.7.1 розділу 1 договору Сторони домовились, що проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18% (вісімнадцять) процентів річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному договору. Згідно із п.п. 1.7.1.2, 1.7.1.. договору сторонами визначено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як 1 (один) повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається. Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа платіжного місяця по останнє число платіжного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти (з урахуванням умов договору) повинні бути сплачені позичальником не пізніше 25 числа платіжного місяця, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 25 квітня 2008 р.

Згідно п.50 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2010 року №15 „Про судову практику в справах про банкрутство" на проценти за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення процентів відповідно до порядку, встановленого Законом. Те саме стосується процентів за позикою та кредит (ст.ст. 1048, 1050 та 1054 Цивільного кодексу України).

Розмір пені за порушення строків сплати кредиту (основний борг) станом на 15.03.2010 р. складає 377 292,01 грн. за період з 26.11.2008 р. по 26.09.2009 р.

Щодо нарахованої пені слід зазначити, що згідно із п.6.1. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов 'язань по договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, а саме: за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за колений день прострочення (п.6.1.1. договору).

На виконання вимог ухвали господарського суду Хмельницької області від 22.11.2011 р. банк надав належний розрахунок пені по сумі основного боргу та відсотках з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені за порушення строків сплати нарахованих відсотків станом на 15.03.2010 р., складає 55 828,95 грн. за період з 31.03.2009 р. по 14.03.2010 р. із суми 663 157,57 грн. залишку простроченої заборгованості по відсотках.

Щодо нарахованої пені слід зазначити, що згідно із п.6.1. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, а саме: за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за колений день прострочення (п. 6.1.1. договору).

На виконання вимог хвали господарського суду Хмельницької області від 22.11.2011 р. по справі банк надав належний розрахунок пені по сумі основного боргу та відсотках з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розмір сплаченого державного мита за подачу позовної заяви до господарського суду Хмельницької області, складає 25 359,86 грн., а розмір сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду позовної заяви складає 117,35 грн.

Розмір сплаченої ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області за вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки нерухомого майна №98 (майнова порука) від 07.04.2008 р., складає 34 270 грн.

Щодо суми сплаченої за вчинення виконавчого напису, слід зазначити, що згідно із п.6.1. кредитного договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань по договору, сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в договорі, а саме: спричинені банку збитки позичальник зобов'язується відшкодувати в повному обсязі і несе відповідальність за їх відшкодування всім належним йому майном (п.6.1.3. договору).

Нараховані банком 3 % річних за період з 10.03.2009 р. (дата виникнення заборгованості) по 15.03.2010 р. (дата порушення справи про банкрутство) складають розмір 136 194,53 грн.

Нарахований банком індекс інфляції за період з 10.03.2009 р. (дати виникнення заборгованості) по 31.03.2010 р. (прострочення платежу) складає 348 285,55 грн.

Згідно п.50 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2010 р. №15 „Про судову практику в справах про банкрутство", на індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство, то кредитор не позбавлений права подавати додаткові вимоги щодо стягнення інфляційних витрат відповідно до порядку, встановленого Законом.

Оцінюючи вказане вище пояснення кредитора, господарський суд приходить до висновку, що воно за змістом є також заявою про зменшення розміру вимог кредитора до боржника, можливість подання такої заяви передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, тому вона господарським судом приймається і покладається в основу розміру вимог у даній справі такого кредитора.

Розпорядником майна 29.03.212 р. подано письмові пояснення щодо вимог такого кредитора у яких зазначено, що вимоги ВАТ „Державний ощадний банк України" в розмірі 1 361 409,31 грн., тобто ті, які не підтверджені судовим рішенням, підлягають розгляду в судовому засіданні за результатами якого визнані судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. При розгляді даних вимог розпорядником майна було встановлено наступне:

- залишок непогашеної заборгованості за кредитом (основний борг) станом на 04.08.2010 р., складає 3 212 997,83 грн.;

- залишок непогашеної заборгованості за нарахованими відсотками (відповідно до договору відновлювальної кредитної лінії від 07.04.2008 р. №863 сплата відсотків за користування кредитом встановлена у розмірі 18% річних). Станом на 15.03.2010 р. (дату порушення справи про банкрутство) заборгованість, складає 663 157,57 грн.;

- сума пені за порушення строків сплати кредиту (основний борг) станом на 15.03.2010 р., складає 377 292,01 грн.;

- сума пені за порушення строків сплати нарахованих відсотків станом на 15.03.2010 р., складає 55 828,95 грн.;

- сума сплаченого державного мита за подачу позовної заяви до господарського

суду Хмельницької області складає 25 359,86 грн.;

- сума сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду позовної

заяви поданої до господарського суду Хмельницької області складає 117,35 грн.;

- сума сплаченої ВАТ „Державний ощадний банк України" в особі Головного управління по м. Києву та Київській області за вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки нерухомого майна №98 (майнова порука) від 07.04.2008 р., складає 34 270,00 грн.;

- сума нарахованих банком 3% річних за період з 10.03.2009 р. (дати виникнення заборгованості) по 15.03.2010 р. (дата порушення справи про банкрутство) прострочення платежу боржника складає 136 194,53 грн.;

- сума, нарахованих банком інфляційних втрат за період з 10.03.2009 р. (дата виникнення заборгованості) по 31.03.2010 р. (дата прострочення платежу боржника), індекс інфляції нараховувався за формулою згідно листа Верховного суду України від 03.04.1997 року за № 62-97р, складає 348 285,55 грн.;

- сума сплаченого державного мита за подачу даної заяви про визнання кредиторських вимог до господарського суду Хмельницької області складає 85,00 грн.;

- сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду даної заяви про визнання кредиторських вимог поданої до господарського суду Хмельницької області складають 236,00 грн.

Таким чином, розпорядником майна визнані вимоги такого кредитора загалом у сумі 4 853 824,65 грн.(з урахуванням сплаченого державного мита у розмірі 85 грн.), з яких 4 420 703,69 основний борг та 433 120,96 пеня.

Присутній в судовому засіданні представник конкурсного кредитора - ВАТ„Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області а також розпорядник майна просив визнати його вимоги у уточненій сумі, оскільки розрахунок її проведено з урахуванням зауважень, викладених у постанові Вищого господарського суду України у даній справі.

Крім зазначеного вище, господарським судом також встановлено наступне.

07.04.2008р. між ВАТ „Державний ощадний банк" та ТзОВ „Подільський граніт" укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 863 за умовами якого банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримувати, належним чином використовувати, та повернути в передбачені цим договором строки кредит в розмірі 4 000 000 грн. та сплатити банку проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.7 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідну плату (проценти) в порядку та розмірах, визначених цим договором. Проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 18% річних, яка може бути змінена у порядку, визначеному цим договором.

Крім цього, п. 6.1.1 договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню суми кредиту та своєчасній сплаті процентів за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Рішенням господарського суду Хмельницької області у справі № 9/655 від 01.06.2009 р. позов ВАТ „Державний ощадний банк України" м.Київ в особі головного управління по м.Києву та Київській області до ТзОВ „Подільський граніт" задоволено частково, яке постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 р. змінено та стягнуто з ТзОВ „Подільський граніт" на користь ВАТ „Державний ощадний банк України" м.Київ в особі головного управління по м. Києву та Київській області 3 252 997,83 грн. простроченої заборгованості, 213 561,47 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 378,83 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 25 359,86 грн. державного мита та 117,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи дану ухвалу, господарським судом враховується, що у відповідності ч.ч.3, 4 ст. 14 Закону „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Згідно ч.1 ст. 546, ч.ч.1, 3 ст. 549, ч.2 ст. 625, ст. 1054 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, у відповідності до ст. 193, ч.1 ст. 230 та ч.4 ст. 231, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом враховано, що розмір заборгованості по погашенню суми кредиту згідно договору в сумі 3 252 997,83 грн. підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2009 р.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи самостійне обмеження (проведення розрахунку) кредитором - ВАТ„Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області нарахованих штрафних санкцій шестимісячним строком, підтвердження заявлених вимог рішенням суду та належність поданого детального розрахунку вимог кредитора в цілому, відсутність конкретних заперечень боржника щодо способу, строків та розміру нарахування пені, відсотків за користування кредитними коштами, 3% річних та заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених уточнених вимог такого кредитора до боржника та їх визнання без урахування сплаченого державного мита у розмірі 85 грн. за подання такої заяви до суду в межах справи про банкрутство, оскільки у відповідності до підпункту абз.7 ст.1, г), п.1 ч.1 ст. 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відшкодування витрат на оплату державного мита є витратами кредитора, а не його конкурсними вимогами.

Керуючись ч.1 ст. 546, ч.ч.1, 3 ст. 549, ч.2 ст. 625, ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193, ч.1 ст. 230 та ч.4 ст. 231, ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 14, 15, 22, 31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", 35, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати вимоги конкурсного кредитора - відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України" в особі головного управління по м. Києву та Київській області м.Київ до боржника -товариства з обмеженою відповідальністю „Подільський граніт" с. Нова Синявка Старосинявського району Хмельницької області загалом у розмірі в розмірі 4 853 739,65 грн., з яких 3 212 997,83 грн. основного боргу по кредиту, 663 157,57 грн. основного боргу по відсотках за користування кредитними коштами, 377 292,01 пені, нарахованої на основний борг по кредиту, 55 828,95 грн. пені нарахованої на основний борг по відсотках за користування кредитними коштами, 25 359,86 грн. витрат по оплаті державного мита, 353,35 грн. витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 34 270 грн. витрат за вчинення виконавчого напису нотаріуса, 136 194,53 грн. 3% річних та 348 285,55 грн. збитків від інфляції.

Копії ухвали надіслати в адреси усіх кредиторів, розпорядника майна та боржника (рекомендованою поштовою кореспонденцією без повідомлення про вручення).

Суддя Матущак О. І.

Віддруковано 15 примірників:

1 -до справи,

2 -Летичівській МР ДПІ в особі Старосинявського відділення (смт Стара Синява, вул. І. Франка, 5а)

3- Старосинявському районному центру зайнятості (смт Стара Синява, вул. І.Франка, 7,);

4- ТОВ „УКІО БАНК ЛІЗИНГ" (вул. Кудрявська, 5, м. Київ);

5- ВАТ „Укртелеком" (смт Стара Синява, вул. І.Франка, 10,);

6- ПАТ „Аграрний комерційний банк" (вул. Димитрова, 9А, м. Київ);

7- Відділенню ВД ФССНВ у Старокостянтинівському районі (м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 43,);

8- ТОВ „Пром-Лізинг" (03083, м. Київ, Проспект Науки, 63 );

9- Управлінню ПФУ в Старосинявському районі (смт. Стара Синява, вул. І.Франка, 8);

10- ТОВ „Агроінвест" (Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. І.Франка, 9);

11- ТОВ „Синявські граніти" (Старосинявський район, с. Нова Синявка, вул. І.Франка, 9);

12- ТОВ „УніКредит Лізинг" (вул. Іллінська, 8, блок 5, під. 3, пов. 2, м. Київ);

13- ВАТ „Державний ощадний банк" (вул. Володимирська, 27, м. Київ);

14 -розпорядник майна Аверкину В.В. (АДРЕСА_1 );

15- боржник ТОВ „Подільський граніт" (Старосинявський район, с. Нова Синявка,вул. І.Франка, 9);