донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
19.06.2006 р. справа №22/64а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Бондаревої Г.Г. |
суддів | Алєєвої І.В., Москальової І.В., |
при секретареві судового засідання | Воронцова А.А. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Лукашкова І.О. - за довір.;, |
від відповідача: | Шпортюк І.І. - за довір., Фортель М.Л. - за довір.;, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 31.03.2006 року (повний текст постанови підписано 04.04.06 р.) |
по справі | №22/64а (суддя Волошинова Л.В.) |
за позовом | Орендного підприємства "Селидівський винзавод "Самтрест" м. Селидове |
до | Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ |
про | визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.02.04 р. №0000491640/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 601,51 грн. |
Орендне підприємство „Селидівський винзавод „Самтрест” м. Селидове звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ (далі –Красноармійська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення від 23.02.04р. № 0000491640/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 601,51грн.
Постановою господарського суду Донецької області від 31.03.2006р. (підписана 04.04.06р.) (Суддя Волошинова Л.В.) позов задоволено повністю.
Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що оскільки зменшення позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств шляхом подачі податкової декларації з виправленими показниками не могло призвести до надходження будь – яких сум до Державного бюджету України, у податкового органу не було підстав для застосування до нього передбачених п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1 601,51грн.
Відповідач - Красноармійська об’єднана державна податкова інспекція м. Красноармійськ подав апеляційну скаргу на судове рішення, в якій просить постанову місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника зменшення позивачем в податковій декларації за 2003рік податку на прибуток на суму 3 203грн. дорівнюється погашенню податкового боргу. За таких підстав позивач протягом граничних строків, визначених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання, тому до нього правомірно застосовано на підставі пп.. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону штрафні (фінансові) санкції.
Також на думку відповідача судом порушено:
- пп. 6.1.7 п.6.1 розділу 6 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01р. № 110, (зареєстрованого в Мінюсті України 23.03.01р. № 268/5459), оскільки в разі несплати платником податку узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, встановлених законодавством, він повинен заплатити штраф;
- вимоги узагальнюючого роз’яснення положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині визначення терміну „погашення податкового боргу”, затвердженого наказом ДПА України від 16.07.03р. № 354, згідно до якого термін „ погашення податкового боргу” за певним видом платежу до бюджету слід розуміти як зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним документом;
- ст. 99 КАС України, оскільки позивачем порушено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом свого права.
У запереченні на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність.
01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. № 2953-IV, яким п.6 та п.7 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи норми ст. ст. 17,18 та перехідних положень КАСУ, апеляційна інстанція здійснює апеляційне провадження у справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Розпорядженнями першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду Кулебякіна О.С. від 12.05.06р. для розгляду апеляційної скарги призначена колегія суддів у складі: головуючого - Бондаревої Г.Г., суддів - Алєєвої І.В., Москальової І.В.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалося за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень статей 41 та 126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення учасників процесу, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Відповідно до податкової декларації з податку на прибуток Орендного підприємства „Селидівський винзавод „Самтрест” м. Селидове за 1-й кв. 2003р. (а.с. 19-20) підприємство узгодило податкове зобов’язання в сумі 3 200 грн.
Податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за 2003р. (а.с. 23-24) позивач зменшив суму податку на 3 203 грн., в наслідок чого утворилося від’ємне значення податку у цій сумі. Податковий орган, вважаючи зменшення платником податку суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств як погашення суми податкового боргу, прийняв 23.02.2004р. податкове повідомлення –рішення № 000491640/0 (а.с. 4), яким за затримку на 779 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 3 203грн. до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 601,51грн. Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій визначено п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, заслухавши думку представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарг не підлягає задоволенню з наступних підстав:
За приписами пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (зі змінами та доповненнями) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Пункт 5.3 ст. 5 Закону встановлює строки погашення податкового зобов’язання. У підпункті 5.3.1 цього пункту передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Аналіз наведених приписів свідчить про те, що в Законі № 2181 термін „погашення податкового зобов’язання” означає фактичну його сплату до відповідного бюджету.
Відповідно до п. п.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Як правомірно зазначено судом першої інстанції, приписи цієї норми свідчать про те, що можливість застосування до платника податку передбачених штрафних (фінансових) санкції безпосередньо залежить від розміру погашеної ним суми податкового зобов’язання.
Судова колегія вважає, що заявником апеляційної скарги не доведений факт ані наявності у позивача податкового боргу, ані сплати податкового зобов’язання у сумі 3 203 грн. грошовими коштами або у інший спосіб, передбачений діючим законодавством.
Відповідно до Наказу ДПА України від 16.07.03р. № 354 „Про затвердження Узагальнюючого роз’яснення положень Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині визначення терміну „погашення податкового боргу”, на який посилається податковий орган в апеляційній скарзі, термін „погашення податкового боргу” за певним видом платежу до бюджету слід розуміти як зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника податків з бюджетом, підтверджене відповідним документом.
На думку скаржника зарахування в автоматизованому режимі його комп’ютерною базою 3 203грн. згідно зменшення позивачем сум податкового зобов’язання на цю суму в податковій декларації за 2003рік податку на прибуток є фактичним підтвердженням сплати наведеної суми.
З таким твердженням суд апеляційної інстанції не може погодитись, оскільки пунктом 3 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р. № 1251-XII (зі змінами та доповненнями) податок на прибуток підприємств віднесений до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України від 21.06.2001 № 2542-III Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету України і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення.
Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
За таких підстав судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що у податкового органу не було підстав для застосування до позивача передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 601,51грн. та прийняття спірного податкового повідомлення –рішення.
Довід апеляційної скарги відносно порушення позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не приймається до уваги, з огляду на наступне:
Відповідно до ч.1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з доданого до матеріалів справи заперечення на позовну заяву від 31.03.06р. (а.с. 12) відповідач у суді першої інстанції не зазначав та не наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав порушення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, встановленого ст. 99 КАС України, що підтвердив представник відповідача в засіданні суду. Оскільки застосування судом вимог ст.. 99 КАС України можливе лише, якщо на цьому наполягає одна із сторін, то підстав для скасування постанови місцевого господарського суду в даному випадку немає.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст. 196 КАС України.
В порядку п.4 ст. 167 КАС України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту ухвали в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали.
Керуючись ст.ст.184,195, п. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області у справі № 22/64а залишити без змін, а апеляційну скаргу Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції м. Красноармійськ без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали підписаний 23.06.06р.
Головуючий: Г.Г. Бондарева
Судді: І.В. Алєєва
І.В. Москальова
Надруковано 5 примірників:
1 –у справу;
1 - позивачу;
1 –відповідачу;
1 –господарському суду;
1 –апеляційному суду.