Дата документу29.05.2012

№ 2-4415/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Наумової І.Й.,

при секретарі Фіркаловій І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Петренко Г.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про вселення позивача та її доньки в належну їй на праві власності квартиру та зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні належної їй квартири.

В позові зазначила, що 09 жовтня 2003 року вона за договором купівлі-продажу купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6. 14 жовтня 2003 року за № 1717846 отримала витяг в ОПЗМБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Вказане житло придбала в кредит, оформлений в банку «Аваль», який в 2008 році виплатила вчасно і повністю. Крім неї в квартирі проживала її донька - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 1995 року вона знаходилась в цивільному шлюбі з ОСОБА_3, який є батьком її дитини. Приблизно п'ять років тому назад їх стосунки з відповідачем були зруйновані і вони припинили спілкування. Жорстоке поводження відповідача привело до того, що вона підписала угоду про те, що позивач має відношення до придбання квартири. Із залякуванням і погрозами він заставив підписати документ, що є власником Ѕ її житла. Він став часто навідуватись до неї додому, ніби то для спілкування з дитиною, однак його візити завжди закінчувались скандалами. Її з донькою він став виганяти з квартири, став бити і усіляко принижувати. Відповідач зламав замки вхідної двері і замінив їх, вона залишилась з дитиною на вулиці. Вона вимушена з неповнолітньою донькою проживати у своїх знайомих, при цьому, будучи позбавлена будь-якої можливості користуватись не тільки квартирою, а ще й необхідними для повсякденного життя речами. Дитина позбавлена повноцінно жити і розвиватись в своїй власній квартирі із-за неправомірних вчинків і жорстокого поводження свого рідного батька. З цього приводу вона звернулась в органи внутрішніх справ з заявою про поведінку відповідача з проханням вселити її з дитиною в квартиру. З такою заявою вона звернулась і до прокуратури, а також до органів у справах дітей в Комунарському районі та відповіді не отримала. Через неправомірні дії відповідача не може користуватись належною їй квартирою АДРЕСА_1 на власний розсуд, її право власності є порушеним і підлягає поновленню.

Позивач в судовому засіданні зменшила позовні вимоги, просила суд винести рішення, яким зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні належної їй квартирою, оскільки на час розгляду справи вона з донькою вселилась і мешкає в належній їй на праві власності квартирі, але відповідач постійно приходить до неї в квартиру, до півночі знаходиться в квартирі та заважає їй відпочивати.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та наполягала на їх задоволені посилаючись на те, що позивач зі своєю донькою не може користуватись належною їй на праві власності за договором купівлі-продажу квартирою, відповідач в одній із кімнат замінив замок, постійно приходить до позивача, вчиняє сварки.

У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що з позивачем він має спільну дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 В 2003 році позивач купила квартиру АДРЕСА_1, в якій вони всі разом мешкали, він робив ремонт та у кімнатах змінював замки. Оскільки з позивачем на час купівлі спірної квартири він перебував у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, між ними в день купівлі квартири була укладена Угода про передачу майна від 09.10.2003 року. За умовами договору відповідач після погашення кредиту зобов'язалась передати йому у власність Ѕ частину спірної квартири. На даний час на розгляді у Комунарському районному суді знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, в якому розглядається спір про вказану квартиру. Позивач з дитиною проживає в спірній квартирі, змінила замки у вхідних дверях, не пускає його провідати дитину та взяти свої речі і документи. Він звертався до органів внутрішніх справ на неправомірні дії позивача, але постановами про відмову в порушені кримінальних справ йому було відмовлено по факту заяв. Вважає позов безпідставним та просить в позові відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не перешкоджає позивачу користуватись спірною квартирою, крім того позивачем не конкретизовано, які саме дії відповідача перешкоджають їй у користуванні квартирою та вважає, що вимоги позивача стосуються майбутнього.

Представник третьої особи: служби у справах дітей по Комунарському району Запорізької міської ради Петренко Г.Ф. в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності та просила позов задовольнити в інтересах дитини.

Заслухавши сторони, повно та всебічно з'ясувавши обставини у справі і перевіривши їх наявними письмовими доказами, суд дійшов висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що сторони з 1995 року мешкали разом без реєстрації шлюбу, мають спільну дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.17). Згідно договору купівлі-продажу квартири позивач ОСОБА_1 купила трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6 (а.с.6-8). 14 жовтня 2003 року за № 1717846 отримала витяг в ОПЗМБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно та технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.9-13).

Згідно угоди про передачу майна від 09.10.2003 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, р.№1484, ОСОБА_1 зобов'язалась після погашення кредиту передати у власність ОСОБА_3 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 70).

На підставі заяв позивача від 13.09.2011 року та 02.04.2012 року до Комунарського РО ЗГУ ГУМВД України в Запорізькій області, в яких вона просить прийняти заходи до ОСОБА_3, який без її згоди змінив замки в спірній квартирі, були винесені постанови від 22.09.2011 року та 10.04.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.35-37,71,72). За заявою відповідача від 28.12.2011 року до Комунарського РО ЗГУ ГУМВД України в Запорізькій області на дії позивача, яка перешкоджає ОСОБА_3 входу в їх квартиру за адресою:АДРЕСА_1 було винесено постанову від 06.01.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.60).

На розгляді у Комунарському районному суді м. Запоріжжя знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, в якому розглядається спір про вказану квартиру (а.с.66-69).

Дані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом. Звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або ос порені права. Свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Згідно ст.16 ЦК України серед інших способів захисту визначені такі, як припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі. Такого способу, як «зобов'язати не чинити перешкоди», ст.16 ЦК України не містить.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Виходячи з наведеного, при перевірці обґрунтованості вимог заявлених в порядку передбаченому цією нормою доведенню підлягає, зокрема, наявність у власника підстав передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою.

Під підставами в такому випадку необхідно вважати достатні дані, які вказують на можливість порушення прав власника у майбутньому.

Такі дані не можуть ґрунтуватися на припущеннях та носити характер ймовірності.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За правилами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відмовляючи позивачу в задоволені позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до ст.60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обов'язок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 перешкоджає їй в користуванні спірною квартирою, позивачка суду не надала, також позивачем не конкретизовано, яким чином необхідно усунути їй перешкоди у користуванні спірною квартирою.

Суд критично ставиться до посилання позивача, що відповідач перешкоджає їй у користуванні належної їй квартири тим, що пізно приходить в квартиру та не дає позивачу можливості відпочивати, оскільки для врегулювання цих відношень існує позасудовий порядок та позивач не позбавлена права скористатись ним.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 319, 386, 391 ЦК України, ст. 3, 8, 10, 11, 33, 57-60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою,- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м.Запоріжжя І.Й.Наумова