КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.06.2008 № 2-46/08
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з'явився,
від відповідача 1- ОСОБА_5., ОСОБА_6(за довір.),
від відповідача 2: не з'явився,
від третьої особи 1:не з'явився,
від третьої особи 2:не з'явився,
від третьої особи 3:не з'явився,
від третьої особи 4:не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м.Києва від 18.04.2008
у справі № 2-46/08
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-Маркет"
третя особа відповідача ОСОБА_3
ОСОБА_4
ЗАТ "Компанія "Петрошина"
Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація
третя особа позивача
про розірвання договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 18.04.2008р. у справі № 2-46/08 позовні вимоги ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ТОВ “Енергія-маркет” задоволено повністю: розірвано договір №05/10 купівлі-продажу іменних цінних паперів, укладений 05 жовтня 2005 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2; зобов'язано ТОВ “Енергія-маркет” скасувати в системі реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Компанія “Петрошина” запис про перехід права власності до ОСОБА_2. на 350 простих іменних акцій загальною вартістю 262 грн. 50 коп., номінальною вартістю однієї акції 75 копійок та відновити запис щодо реєстрації на ім'я ОСОБА_1. 350 простих іменних акцій загальною вартістю 262 грн. 50 коп., номінальною вартістю однієї акції 0,75 грн.; стягнуто з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. моральну шкоду у розмірі 1 500 грн. та судові витрати
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2., в порядку господарського судочинства та відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів”, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва на тій підставі, що його прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі. Однак, позивач, відповідач 2, та треті особи (ОСОБА_3., ОСОБА_4., Голосіївська РДА у м. Києві) наданими їм процесуальними правами щодо участі в судових засіданнях не скористалися, та в судове засідання не з'явились, про неможливість явки до суду не повідомляли. Вислухавши думку представників відповідача-1, колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності належним чином повідомлених осіб, які не з'явились в судове засідання.
Третя особа-3, ЗАТ “Компанія “Петрошина”, надала відзив на апеляційну скаргу відповідача 1, в якій зазначає, що підтримує вимоги апеляційної скарги.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив, дослідивши зібрані у справі докази, та заслухавши пояснення представників скаржника, колегія встановила наступне.
05.10.2005 р. між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір №05/10 купівлі-продажу іменних цінних паперів (т.1, а. с. 23), у відповідності до предмету якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача-1, а відповідач-1 зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору 350 (триста п'ятдесят) простих іменних акцій ЗАТ “Компанія “Петрошина”, номінальною вартістю 0,75 грн.
Згідно з п. 1.2 договору сторонами було визначено, що покупець сплачує продавцю вартість акцій в сумі 262,50 (двісті шістдесят дві) грн. 50 коп. Того ж дня, 05.10.2005р., позивач склав передавальне розпорядження №15 від 05.10.2005р., згідно з яким просив відповідача-2 (реєстратора) перереєструвати з нього, позивача (зареєстрованої особи), на відповідача-1 (контрагента за договором) цінні папери (350 акцій ЗАТ “Компанія “Петрошина”, номінальною вартістю однієї акції 0,75 грн.), відчужених ним (позивачем) відповідачу 1 за договором купівлі-продажу.
22.05.2006р. позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору, в якому посилався на те, що відповідач-1 не виконав свого зобов'язання за договором щодо оплати придбаних акцій, що на його думку, є істотним порушенням відповідачем-1 умов договору, а також на те, що на численні його вимоги сплатити кошти відповідач-1 ухилявся від відповіді, і що позивач у зв'язку із збігом значного проміжку часу після підписання договору вже не сподівається на його виконання відповідачем-1 в частині сплати вартості акцій (т.1, а. с.4-7).
25.05.2006р. відповідач-1 здійснив на користь позивача поштовий переказ грошових коштів в сумі 262,50 (двісті шістдесят дві) грн. 50коп., що підтверджується фіскальним чеком КМД “Укрпошта”, К-40, про поштовий переказ №6415 від 25.05.2006 р. (т.1, а. с. 13).
Як свідчать матеріали справи, 03.07.2006р. відповідач-1 здійснив на користь позивача поштовий переказ грошових коштів у сумі 262,50 грн. (двісті шістдесят дві) грн. 50 коп. з письмовим повідомленням позивача про здійснений на його користь поштовий переказ, що підтверджується фіскальним чеком КМД “Укрпошта”, К-40, про поштовий переказ №8073 від 03.07.2006 р. та описом вкладення до рекомендованого листа з повідомленням від 04.07.2006р. (т.1, а. с. 229-231).
01.08.2006 р. позивачем також було внесено на депозит приватного нотаріуса ОСОБА_7. суму грошових коштів у розмірі 262,50 грн. (двісті шістдесят дві гривні 50 копійок), що підтверджується квитанцією № 08 від 01.08.2006 р.
Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позов в частині розірвання договору, суд першої інстанції виходив з істотного порушення відповідачем-1 умов договору, а відтак обґрунтованості вимог позивача. Проте, дослідивши обставини справи та зібрані у ній докази, судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, виходячи наступного.
Згідно п. 3.1 договору, відповідач-1 зобов'язався оплатити позивачу суму угоди відповідно до п. 1.2 договору. Згідно п. 1.2 договору, вартість акцій визначено у сумі 262,50 грн. (двісті шістдесят дві гривні 50 копійок). Отже, за умовами договору відповідач 1 зобов'язався оплатити позивачу вартість акцій у сумі 262,50 (двісті шістдесят дві) грн. 50 коп. Судова колегія звертає увагу на те, що в договорі відсутні умови щодо строку виконання покупцем обов'язку щодо сплати вартості придбаних за договором акцій.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки умовами укладеного сторонами договору, актами цивільного законодавства, звичаями ділового обороту не було встановлено негайного виконання покупцем акцій обов'язку щодо оплати вартості акцій, що ним придбавались, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач мав право у будь-який час вимагати у відповідача-1 виконання обов'язку щодо оплати придбаних акцій, а відповідач-1 повинен був виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення йому такої вимоги.
Позивач не надав суду докази, які б підтверджували, що він пред'являв вимоги відповідачу-1 щодо здійснення ним оплати придбаних акцій. За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що вимогою в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України про оплату акцій є позовна заява від 22.05.2006 р. Тобто, на час звернення позивача до суду строк виконання зобов'язання по оплаті акцій не настав. Відповідно на час звернення позивача з позовом у нього не було підстав для того, щоб звертатись з вимогою про розірвання договору, оскільки відповідачем не було порушено умов договору в частині обов'язку щодо оплати акцій, придбаних за договором.
Крім того, фіскальним чеком КМД “Укрпошта”, К-40, про поштовий переказ №6415 від 25.05.2006 р. (т.1, а. с. 13) підтверджується, що відповідач-1, на третій день з дня пред'явлення позивачем позову до суду, виконав свій обов'язок щодо оплати придбаних ним у позивача акцій за договором, здійснивши оплату акцій, придбаних за договором, шляхом перерахування грошових коштів на ім'я позивача в сумі вартості придбаних акцій.
Згідно п.2 ч.1 ст. 537 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів на депозит нотаріуса в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що вимога позивача про розірвання договору є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає. У зв'язку з цим також не підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов'язання відповідача-2 внести зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів ЗАТ “Компанія “Петрошина”.
З приводу позовних вимог щодо відшкодування завданої відповідачем-1 моральної шкоди судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.ст. 23, 280 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
У матеріалах справи відсутні які-небудь докази на підтвердження того, що позивачу було завдано моральної шкоди і що така шкода була завдана позивачу саме з вини відповідача-1.
Крім того, зі змісту абзацу 4 пункту 1 роз'яснення ВАСУ “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди” № 02-5/95 від 29.02.96р. вбачається, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, угоди (договори) та зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, а тому дія статті Цивільного кодексу України, яка регулює зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння моральної (немайнової) шкоди, не поширюється на зобов'язання, які виникають з угод (договорів), у зв'язку з чим відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки, якщо інше не передбачено законом.
Законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди за невиконання чи неналежне виконання стороною договірних зобов'язань. Договором, укладеним між сторонами, також не передбачено права продавця чи покупця вимагати відшкодування моральної шкоди у разі невиконання чи неналежного виконання другою стороною взятого на себе зобов'язання за договором. Згідно п. 4.1 договору, продавець і покупець у випадку невиконання зобов'язань із умов даного договору покривають збитки один одному згідно з діючим законодавством України.
Згідно ч.1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог. Доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджуються обставини, на які відповідач-1 посилався як на підставу своїх заперечень. За таких обставин судова колегія визнає апеляційну скаргу відповідача-1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Оскаржуване рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2008 р. у справі № 2-46/08 підлягає скасуванню, в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.
2. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 18.04.2008 р. у справі № 2-46/08 скасувати.
В позові відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1(АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_2(АДРЕСА_2) 51 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
Видачу наказу доручити Печерському районному суду м. Києва.
3. Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.02.2007 р. - скасувати.
4. Матеріали справи № 2-46/08 повернути до Печерського районного суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді