донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
26.06.2006 р. справа №25/407пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Калантай М.В. |
суддів | Старовойтової Г.Я., Української Р.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Колосов Р.В. – дов. від 01.06.06., Мамонов М.І. – директор, Лебедєв В.В. – дов. від 21.10.05., |
від відповідача: від відповідача: | Лафазан О.О. – дов. від 30.08.05., Колодяжна Т.О. –дов. від 12.07.05.,Ніконенко В.В.–директор |
від 3-ї особи: | Не з’явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина" м.Маріуполь |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 25.04.2006 року |
по справі | №25/407пд |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Вершина" м.Маріуполь |
до до за участю третьої особи: | Маріупольської міської ради м.Маріуполь Споживчого товариства “Привоз” м. Маріуполь Маріупольського міського управління земельних ресурсів м. Маріуполь |
про | визнання договору купівлі-продажу недійсним в частині продажу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості; зобов’язання Маріупольської міської ради дати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості; зобов’язання Маріупольської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки під магазин |
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №25/407пд (суддя Бойко І.А.) частково відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь до Маріупольської міської ради м. Маріуполь та Споживчого товариства “Привоз” м. Маріуполь, за участю 3-ї особи –Маріупольського міського управління земельних ресурсів м. Маріуполь, про визнання договору купівлі - продажу № 62 від 14.03.2005 року недійсним в частині продажу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76; зобов’язання Маріупольської міської ради дати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76; зобов’язання Маріупольської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки під магазин, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76.
Відмовлено у задоволенні позову щодо визнання договору купівлі - продажу № 62 від 14.03.2005 року недійсним в частині продажу земельної ділянки в розмірі 750 кв.м, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76 та щодо спонукання Маріупольської міської ради надати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76.
В частині зобов’язання Маріупольської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки під магазин, за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76 провадження у справі припинене на підставі пункту 1.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь, не погоджуючись з рішенням господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідачі, Маріупольська міська рада м. Маріуполь та Споживче товариство “Привоз” м. Маріуполь, проти апеляційної скарги заперечують, вважають, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні.
Третя особа, Маріупольське міське управління земельних ресурсів м. Маріуполь, наданим йому правом не скористався, в судове засідання представника не направив, відзив не надав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №327/4 від 18.12.1997 року позивачу було надано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації на будівництво продовольчого магазину на території ринку по вул. Азовстальскій, 76 в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Після закінчення будівництва та прийняття до експлуатації об’єкту позивач отримав свідоцтво про право власності на приміщення магазину №116 від 28.03.2001року.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь 18.02.2005 року звернулось до міського Голови із клопотанням №23, в якому просило надати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки площею 750 кв. м, на якій розташований магазин, а також земельної ділянки, що прилягає, необхідної для експлуатації об’єкту торгівлі, відповідно до існуючих норм та вимог для наступного викупу земельної ділянки.
Відповіді від Маріупольської міської ради позивачем отримано не було.
02.09.2005 року ТОВ “Вершина” звернулося до Маріупольської міської ради з повторним зверненням (арк.12).
Питання стосовно надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки залишено без вирішення.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено в ході судового слідства, Постановою правління Донецької облспоживспілки №215 від 12.12.2000 року Споживче товариство “Привоз” м. Маріуполь було прийнято до складу Донецької обласної спілки споживчих товариств.
Між Донецькою облспоживспілкою (лізингодавець) та Споживчим товариством “Привоз” м. Маріуполь (лізингоотримувач) 26.12.2000 року був укладений договір фінансового лізингу фондів ринку, розташованого по вул. Азовстальській, 76 у м. Маріуполі.
Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що лізингоотримувач отримує від лізингодавця об’єкт лізингу - основні фонди Орджонікідзевського ринку (м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76) в платне користування на строк, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу до 01.01.2019 року.
Основні фонди ринку були передані за актом прийому-передачі основних фондів у фінансовий лізинг від 26.12.2000 року (арк.101).
Відповідно до пункту 2.4.9 договору фінансового лізингу від 26.12.2000 року лізингоотримувач зобов’язаний був в місячний термін звернутися до Маріупольської міської ради із заявою про виділення в користування земельної ділянки, яка знаходиться під об’єктами фінансового лізингу.
Перехідними положеннями Земельного кодексу у абзаці 1 пункту 6 передбачено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Відповідно до частини 2 статті 92 цього ж Кодексу право постійного користування земельними ділянками із земель приватної та комунальної власності набувають тільки підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Всі інші суб’єкти земельного законодавства використовують земельні ділянки на підставі права власності або на підставі тимчасового землекористування у формі оренди.
Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.2002 року було припинене право постійного користування земельною ділянкою площею 1,77 га на вул. Азовстальській в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя госпрозрахунковому підприємству “Маріупольський ринок” та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 1,7994 га для роздрібної торгівлі на ринку по вул. Азовстальській в Орджонікідзевському районі міста Споживчому товариству “Привоз”.
Пунктом 5.3. вказаного рішення зобов’язано Споживче товариство “Привоз” укласти договори суборенди на земельні ділянки, на яких розташовані будинки, що знаходяться у власності суб’єктів підприємницької діяльності та розташовані на відведеній території.
На підставі вказаного рішення між Маріупольською міською радою та Споживчим товариством “Привоз” був укладений договір оренди даної земельної ділянки №45 від 28.05.2003 року строком на 10 років.
Споживче товариство “Привоз” м. Маріуполь на виконання вимог пункту 5.3 рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради №579/6 від 18.12.2002 року уклав з позивачем договір суборенди земельної ділянки №15 від 13.08.2003 року (арк. 59), по узгодженню з Маріупольською міською радою.
За умовами вказаного договору Споживче товариство “Привоз” м. Маріуполь (Орендар) надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь (Суборендар) приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,032623га, яка знаходиться на вул. Азовстальській в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Відповідно до пункту 4 договору суборенди №15 від 13.08.2003 року однією із підстав припинення договору суборенди є придбання орендарем земельної ділянки у власність.
В період дії даного договору товариством з обмеженою відповідальністю Вершина” здійснювалася оплата за оренду земельної ділянки.
Пунктом 2.2. даного договору суборенди земельної ділянки передбачено, що договір укладається на термін до 18.12.2012 року, але не довше терміну дії договору оренди № 45 від 28.05.2003 року згідно з пунктом 3 статті 9 Закону України “Про оренду землі”.
Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 20.10.2004 року прийнято рішення №436/1 (арк. 57) про внесення змін до рішення виконкому Маріупольської міської ради від 18.12.2002 року №579/6 та про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності споживчому товариству “Привоз” в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя.
Даним рішенням припинено право оренди на земельну ділянку площею 1,7994 га на вул. Азовстальській, 76, в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя споживчому товариству “Привоз” м. Маріуполь та вирішено продати у власність дану земельну ділянку споживчому товариству “Привоз” з розстрочкою платежу терміном на п’ять років.
Пунктом 6.2 цього рішення Споживчому товариству “Привоз” було запропоновано укласти договори на встановлення земельних сервітутів з ВАТ “Донецькобленерго”, суб’єктами підприємницької діяльності, які мають на території ринку об’єкти торгівлі та зареєструвати їх у Маріупольському міському управлінні земельних ресурсів.
Заключити договори оренди на вимогу суб’єктів підприємницької діяльності, які мають на території ринку об'єкти торгівлі (п.6.3).
14.03.2005 року між відповідачами був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №62 (арк.50) загальною площею 1,7994 га, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76.
Відповідно до статті 9 Закону України “Про оренду землі”, орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента України “Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення” № 32/99 від 19.01.1999 року земельні ділянки несільськогосподарського призначення продаються покупцям, яким належать об’єкти нерухомого майна, розташовані на такій земельній ділянці.
Споживчим товариством “Привоз” м. Маріуполь, на підставі договору фінансового лізингу від 26.12.2000 року, були викуплені основні фонди ринку, розташовані по вул. Азовстальській, 76, у м. Маріуполі.
За договором купівлі-продажу нежитлових приміщень Орджонікідзевського ринку б/н від 16.09.2003 року (арк. 102), укладеному між Донецькою обласною спілкою споживчих товариств і споживчим товариством “Привоз”, до другого відповідача перейшло право власності на нежитлові приміщення, розташовані на території Орджонікідзевського ринку по вул. Азовстальська, 76, у м. Маріуполі. Перехід права власності на нежитлові приміщення підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1653569 від 06.10.2003 року (арк.146).
З огляду на зазначене, Споживче товариство “Привоз” м. Маріуполь мало право оренди на земельну ділянку по вул. Азовстальська, 76, у м. Маріуполі та право власності на основні фонди і нерухоме майно, розташовані на території Орджонікідзевського ринку за вказаною адресою.
В той час, як у позивача було право власності на приміщення магазину по вул. Азовстальській, 76, у м. Маріуполі, та право суборенди на земельну ділянку площею 0,032623 га в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, що було припинено у зв’язку з придбанням орендарем земельної ділянки у власність (договір купівлі-продажу земельної ділянки №62 від 14.03.2005).
Беручи до уваги викладене, судова колегія погоджується із висновком господарського суду стосовно того, що укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між відповідачами відповідає вимогам чинного законодавства.
Абзацом 2 частини 2 статті 414 Цивільного кодексу України передбачено, що перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг прав власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,7994 га, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76, другий відповідач звернулося до позивача з пропозицією укласти договір оренди земельної ділянки, на якій розташований магазин, що належить ТОВ “Вершина” (лист від 13.09.2005 року).
На даний час договір оренди земельної ділянки між позивачем та другим відповідачем не укладений, останній платіж за оренду земельної ділянки був проведений у травні 2005 року, що підтверджується платіжним дорученням №51 від 12.05.2005 року.
Позивач продовжує користуватися спірною земельної ділянкою.
Як правильно вказано судом першої інстанції у статті 203 Цивільного кодексу України закріплені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальних громад віднесено до компетенції міських рад.
Відповідно до статті 151 Земельного кодексу України юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.
З огляду на те, що власником земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, який належить позивачу, є другий відповідач, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог ТОВ “Вершина” м. Маріуполь стосовно спонукання Маріупольської міської ради надати дозвіл на розробку проекту відводу земельної ділянки, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: вул. Азовстальська.
Посилання позивача на недійсність укладеного між Маріупольською міською радою та споживчим товариством “Привоз” договору купівлі-продажу №62 від 14.03.2005 року в частині продажу земельної ділянки в розмірі 750,00 кв.м, на якій розташований об’єкт нерухомості, за адресою: вул. Азовстальська, 76, що належить ТОВ “Вершина” на праві приватної власності, є необґрунтованими та спростовуються наданими до матеріалів справи доказами, тому не підлягають задоволенню.
В вимогах позивача в частині зобов’язання Маріупольської міської ради укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки під магазин за адресою: м. Маріуполь, вул. Азовстальська, 76, провадження по справі господарським судом правомірно припинене у відповідності до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору, а саме: позивач, відповідно до заяви про зміну позовних вимог, просив залишити вимоги в цій частині без розгляду.
З огляду на викладене судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких надана апеляційна скарга не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Вершина” м. Маріуполь на рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №25/407пд залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 25.04.2006 року у справі №25/407пд залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд.
Головуючий Калантай М.В.
Судді: Старовойтова Г.Я.
Українська Р.М.
Надруковано 8 примірників:
1 –у справу; 3 –сторонам у справі;
1 –3-й особі; 2 –ДАГС;
1 –ГС Донецької обл.