У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.05.08 Справа №6/132/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Мойсеєнко Т. В. , Хуторной В.М.
при секретарі: Пересаді О.В.
За участю представників сторін:
відпозивача - ОСОБА_2. (довіреність б/н від 21.05.2008 р.)
від відповідача - Кошман Р.Є. (довіреність № 297-01 від 29.02.2008 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1(м. Запоріжжя)
на рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2008 р. у справі № 6/132/08
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1(м. Запоріжжя)
до відповідача Закритого акціонерного товариства «Іскож 2000» (м. Запоріжжя)
про стягнення суми,
Приватний підприємець ОСОБА_1звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Іскож 2000» 25786,47 грн. основного боргу, 11506,71 грн. інфляційних втрат та 3 % річних, 7,93 грн. сплати за довідку статуправління. Заявою про уточнення позовних вимог від 07.04.2008 р., з посиланням на ст. 22 ГПК України, позивач просив суд стягнути з відповідача 13134,74 грн. основного боргу, 8552,61 грн. втрат від інфляції та 2954,09 грн. - 3 % річних. В частині вимог про стягнення 7,93 грн. сплати за довідку статуправління позивач відмовився від позову.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.04.2008 р. у справі № 6/132/08 (суддя Місюра Л.С.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 13134,74 грн. основного боргу, а також 131,37 грн. держмита і 41,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині стягнення сплати за довідку статуправління в сумі 7,93 грн. припинено. Врешті позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Приватний підприємець ОСОБА_1. (позивач у справі) звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.04 .2008 р. у справі № 6/132/08 в частині відмови у стягненні 8552,61 грн. втрат від інфляції та 2954,09 грн. - 3 % річних.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом Запорізької області при прийнятті рішення було порушено норми матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Заявник посилається на те, що відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Відзначає, що відповідачу, разом із передачею товару, надавалися накладні, рахунки та накладні на податок на додану вартість. На думку заявника, відповідач, отримавши товар та всі належні документи, не повернувши товар та не пред'явивши претензій, тим самим взяв на себе зобов'язання по сплаті цього товару в день отримання товару.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.05.2008 р. апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 23.05.2008 р.
Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 996 від 22.05.2008 р. справу № 6/132/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М.
В додатково поданих на вимогу апеляційної інстанції письмових поясненнях (вх. № 05-18/3-1471 від 15.05.2008 р.) позивач зазначив, що в підписаному сторонами акті звірки від 01.10.2007 р. є посилання на виставлені відповідачу для оплати отриманого товару рахунки. Вказує, що оскільки у суду не виникало з цього приводу питань, а відповідач не заперечував факт їх отримання, рахунки суду не надавалися.
В судовому засіданні представник заявника (позивача у справі) підтримав у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування своїх вимог.
Відповідач у справі - Закрите акціонерне товариство «Іскож 2000» апеляційну скаргу відповідача не визнає, свої доводи виклав у письмовому відзиві. Визнає, що між сторонами дійсно склалися правовідносини купівлі-продажу на підставі переданого позивачем за накладними товару. Проте, вважає, що його обов'язок по оплаті отриманого товару, в силу ст. 530 К України, виник лише після отримання претензії позивача № 01/08 від 04.02.2008 р.
Представник відповідача в судовому засіданні заявив, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та надуманими, вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, прийнятим за повного з'ясування обставин справи, підстав для його скасування не вбачає. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Запорізької області - без змін.
За клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
На підставі усної домовленості ПП ОСОБА_1. (позивач у справі) передала, а ЗАТ «Іскож 2000» (відповідач у справі) прийняв технічні комплектуючі та будматеріали (надалі - товар) за накладними № 414 від 14.04.2005 р. (на суму 4205,10 грн.), № 1011 від 11.10.2005 р. (на суму 4737,41 грн.), № 1027 від 27.10.2005 р. (на суму 5116,80 грн.), № 1103 від 03.11.2005 р. (на суму 5509,32 грн.), № 1108 від 08.11.2005 р. (на суму 4679,76 грн.), № 1118 від 18.11.2005 р. (на суму 2743,18 грн).
Загальна вартість переданого позивачем відповідачу за вказаними накладними товару складає 26991,57 грн.
04.02.2008 р. позивач надіслав відповідачу претензію (вих. № 01/08), в якій просив оплатити вартість отриманого за накладними товару.
Відповідач частково оплатив отриманий товар, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивачу 13854,21 грн.
Решта вартості товару залишилася несплаченою.
Стягнення з Закритого акціонерного товариства «Іскож 2000» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) 13134,74 грн. основного боргу, 8552,61 грн. втрат від інфляції та 2954,09 грн. - 3 % річних стало предметом судового розгляду у справі № 6/132/08.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).
Зі змісту ст. 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини з купівлі-продажу, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у передачі товару, а обов'язки відповідача полягають в оплаті отриманого товару.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Як свідчать долучені до матеріалів справи копії накладних № 414 від 14.04.2005 р., № 1011 від 11.10.2005 р., № 1027 від 27.10.2005 р., № 1103 від 03.11.2005 р., № 1108 від 08.11.2005 р., № 1118 від 18.11.2005 р., позивач виконав свої зобов'язання - передав відповідачу товар на загальну суму 26988,95 грн.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений ... кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки строк виконання відповідачем його зобов'язання щодо оплати отриманого товару не був встановлений, позивач 04.02.2008 р. надіслав на адресу відповідача претензію (вих. 01/08) з вимогою оплатити вартість переданого товару.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч вимог закону, виконав лише частково - на суму 13854,21 грн., що підтверджується долученими до справи копіями банківських виписок (арк. справи 23-33).
Доказів оплати решти суми - 13134,74 грн. відповідач суду не надав.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення основного боргу заявлені обґрунтовано. Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в цій частині відповідають матеріалам справи.
Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначалося вище, позивач пред'явив відповідачу претензію з вимогою про оплату отриманого товару лише 04.02.2008 р., а нарахування інфляційних втрат та 3 % річних проведено позивачем за період з 14.04.2005 р. по 01.02.2008 р.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 8552,61 грн. втрат від інфляції та 2954,09 грн. - 3 % річних, нарахованих за період з 14.04.2005 р. по 01.02.2008 р.
Посилання заявника на порушення господарським судом при постановленні оскаржуваного рішення ст. 692 ЦК України є необґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать долучені до матеріалів справи документи, в накладних на передачу товару строк його оплати не визначений. Доказів існування та виставлення відповідачу рахунків для оплати отриманого товару позивач суду не надав (як зазначалося вище, в письмових поясненнях, наданих на вимогу апеляційної інстанції, позивач послався на існування таких рахунків, проте ані самі рахунки, ані докази їх передання відповідачу суду не представлені), при цьому відповідач стверджує, що рахунків від позивача не отримував.
За таких обставин, враховуючи, що строк виконання відповідачем обов'язку оплатити товар сторонами не узгоджений, він визначається відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 07.04.2008 р. у справі № 6/132/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Мойсеєнко Т. В. Хуторной В.М.