ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 квітня 2012 року 15:01 № 2а-2968/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Головуючого судді Шарпакової В.В., суддів Качура І.А., Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот"
до Головного контрольно-ревізійного управління України
провизнання недійсним п. 14 Вимог № 06-14/1435 від 07.09.2011
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 25 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" (далі по тексту-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного контрольно-ревізійного управління України (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним та скасування пункту 14 Вимоги № 06-14/1435 від 07 вересня 2011 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2968/12/2670 та призначено до розгляду у попереднє судове засідання на 20 березня 2012 року, яке відкладалося на 06 квітня 2012 року.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2012 року замінено неналежного відповідача Головне контрольно-ревізійне управління України на належного Державну фінансову інспекцію України, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25 квітня 2012 року.
У судовому засіданні 25 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування зазначеної у позовній заяві позиції пояснив, що висновки, викладені в пункті 14 Вимоги «Про усунення порушень» про понаднормове списання палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 л. на суму 6615,16 грн., на думку позивача, неправомірні, оскільки, пунктом 3.1.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10 лютого 1998 року встановлено, що при списанні палива па роботу автомобілів філією застосовувався коригуючий коефіцієнт норм витрат палива за роботу в умовах міста у розмірі 15% (з населенням вище 1,0 мільйон чоловік) замість 10% (з населенням від 0,5 до 1,0 млн. чол.), що призвело до понад нормованого списання палива (бензину).»
Представник відповідача у судовому засіданні 25 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посилання на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях, співпадають з висновками акта від 29 липня 2011 року № 06-21/66, складеного за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» за II півріччя 2008 року, 2009, 2010 років та I півріччя 2011 року.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство «Український Державний центр радіочастот» (ідентифікаційний код 01181765) зареєстроване як юридична особа за адресою: 03179, місто Київ, проспект Перемоги, 15 км., здійснює свою діяльність згідно чинного законодавства та на підставі Статуту.
Відповідно до пункту 2.1. Статуту Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот», затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 14 жовтня 2010 року № 458, Підприємство відповідно до Закону України «Про радіочастотний ресурс України» є госпрозрахунковим підприємством. Метою діяльності підприємства є забезпечення ефективного користування радіочастотним ресурсом України та номерним ресурсом України в інтересах усіх категорій та груп користувачів, створення умов для впровадження Україні та подальшого розвитку телекомунікаційних технологій з використанням радіочастотного ресурсу, забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі - РЕЗ) та випромінювальних пристроїв (далі - ВП) будь-якого призначення, що експлуатуються в смугах радіочастот загального користування, а також з РЕЗ спеціального призначення, проведення вимірювань параметрів телекомунікаційних мереж загального користування в тому числі щодо маршрутизації трафіку.
Згідно Довідки № 11856/04 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Державне підприємство «Український Державний центр радіочастот» (ідентифікаційний код 01181765) має відокремлений підрозділ - Донецьку філію Українського Державного центру радіочастот (ідентифікаційний код 23774862), за формою власності - державна власність, що знаходиться за адресою: 83055, місто Донецьк, Ворошиловський р-н, проспект Театральний, 21.
Відповідно до Положення про Донецьку філію Українського Державного центру радіочастот, затверджену наказом Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» від 20 червня 2008 року № 201 (копія якого міститься в матеріалах справи) Донецька філія Українського Державного центру радіочастот (ідентифікаційний код 23774862) не є юридичною особо, здійснює свою діяльність від імені Підприємства і в межах повноважень, встановлених цим Положенням.
Відповідно до плану контрольно - ревізійної роботи Головного контрольно-ревізійного управління України на II квартал 2011 року Контрольно - ревізійним відділом в місті Донецьку була проведена ревізія фінансово - господарської діяльності Державного підприємства «Український державний центр радіочастот» в частині діяльності Донецької філії за період 01 липня 2008 року по 30 квітня 2011 року.
За результатами проведеної ревізії, складено акт ревізії від 29 липня 2011 року № 06-21/66 та винесено Вимогу про усунення недоліків від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435, копія якої міститься в матеріалах справи.
Ревізією правильності встановлення та застосування норм витрат пального на роботу легкового автотранспорту, зокрема, встановлено порушення Донецькою філією Українського Державного центру радіочастот пункту 3.1.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що виявилось у понаднормовому списанню палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн.
У судовому засіданні представником відповідача підтримано вищезазначений висновок відповідача та зазначено, що до таких висновків перевіряючи дійшли шляхом співставлення даних подорожніх листів, актів на списання, матеріальних звітів, обігово-сальдових відомостей по рахунку 203 «Паливо», наказів про затвердження норм витрат ПММ з нормами діючого законодавства.
На підставі вищезазначеного, відповідачем винесено вимогу від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435, згідно пункту 14 якого позивача зобов'язано в порядку визначеному законодавством, відшкодувати за рахунок винних осіб шкоду, що заподіяна внаслідок порушення пункту 3.1.4 Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43.
Позивач не погоджується із викладеними у пункті 14 вимоги від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435 висновками, з посиланням на їх необґрунтованість просить суд скасувати зазначений пункт вимоги.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегією суддів встановлено наступне.
Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 затверджено Положення про Державну фінансову інспекцію України (далі по тексту - Положення № 499/2011) відповідно до якого, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до статей 1,2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі по тексу - Закон № 2939-XII) Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до статті 11 Закону № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.
Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Проведення планових виїзних ревізій здійснюється органами державної контрольно-ревізійної служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів, визначається Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи спір по суті колегія суддів виходить з наступного.
Позивач в цьому провадженні оскаржує пункту 14 вимоги від 07 вересня 2011 року № 06-14/1435, яким встановлено порушення пункту 3.1.4 Нормативів витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що виявилось у понаднормовому списанню палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн.
Нормативи витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 (далі по тексту - Нормативи № 43) призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.
При цьому, пунктом 3.1 Нормативів № 43 передбачена можливість підвищення витрат палива, зокрема, в таких випадках: робота в умовах міста: з населенням до 0,5 млн. чол. - до 5 %; з населенням від 0,5 до 1,0 млн. чол. - до 10 %; з населенням більше 1,0 млн. чол. - до 15 %. (підпункту 3.1.4 пункту 3.1 Нормативів № 43).
Представником позивача у судовому засіданні зазначено, що при визначенні чисельності населення м. Донецька філія керувалась офіційними даними Всеукраїнського перепису населення України 2001 року, опублікованими в ЗМІ, та Уставом територіальної громади м. Донецька від 22 травня 2008 року.
В матеріалах справи, міститься завірена належним чином (печаткою Донецькою міської ради) копія виписки із рішення «Про устав громади міста Донецька» від 20 травня 2008 року № 19/8, яким затверджено Устав територіальної громади міста Донецька, статтею 1.3.1. встановлено, що Донецьк має статус міста з населенням понад мільйон осіб.
Закон України «Про Всеукраїнський перепис населення»від 19 жовтня 2000 року № 2058-III (далі по тексту - Закон № 2058-III) визначає правові, економічні та організаційні основи підготовки і проведення Всеукраїнського перепису населення (далі - Перепис населення), оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів і регулює відносини суб'єктів Перепису населення, визначає їх права, обов'язки та відповідальність, встановлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі Перепису населення.
Зокрема, статтею 1 Закону № 2058-III визначено, що перепис населення - періодичне суцільне державне статистичне спостереження, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, які на встановлену дату характеризують чисельність та склад населення країни, а також оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів.
Відповідно до статей 2, 3 Закону № 2058-III правовою основою Перепису населення є Конституція України, Закон України "Про державну статистику", цей Закон, законодавство України про інформацію та інформатизацію, інші нормативно-правові акти, а також чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Метою проведення Перепису населення є отримання достовірних, об'єктивних та цілісних даних щодо різноманітних характеристик населення країни в цілому та по кожній адміністративно-територіальній одиниці для інформаційного забезпечення управління та прогнозування соціально-економічного розвитку, а також розроблення та реалізації виваженої державної політики з питань народонаселення.
Підставою для проведення Перепису населення є рішення Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за 3 роки до його початку.
Відповідно до статті 17 Закону № 2058-III спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі статистики, його територіальні органи забезпечують поширення основних результатів Перепису населення на паперових, магнітних та інших носіях інформації або в електронному вигляді відповідно до програми розроблення матеріалів Перепису населення.
Таким чином, з системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Перепис населення є офіційним періодичним суцільним державним статистичним спостереженням, що включає в себе збирання демографічних і соціально-економічних даних, підставою для проведення перепису населення є рішення Кабінету Міністрів України, яке приймається не пізніше ніж за 3 роки до його початку, при цьому результати якого розповсюджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Тому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на Чисельність наявного населення в Україні на січень 2011 року, наданого Державним комітетом статистики України, оскільки останній перепис населення здійснено у 2001 році, результати якого оприлюднені спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади на офіційному Інтернет сайті, оскільки така довідка не є офіційним джерелом отримання такої інформації.
Відповідно до даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість наявного населення в місті Донецьк складала 1031,7 тис. осіб, що спростовує висновки ревізії в частині порушення позивачем пункту 3.1.4 Нормативів витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43, що виявилось у понаднормовому списанню палива за період з 01 серпня 2008 року по 30 квітня 2011 року в кількості 940, 34 літрів на суму 6615, 16 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення та не спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати пункт 14 вимоги Державної фінансової інспекції України, викладеної у листі від № 06-14/1435 від 07 вересня 2011 року «Про усунення виявлених порушень».
3. Присудити на користь Державного підприємства «Український Державний центр радіочастот» з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.В. Шарпакова
Судді: В.І. Келеберда
І.А. Качур