Справа № 2-12826/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 лютого 2012 року Шевченківський районний суд м.Києва

в складі:головуючого-судді Васильєвої Т.М.

при секретарі Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3,КП ЖЕК «Діброва»,3-я особа ОСОБА_4 про визначення порядку користування майном,що є спільною власністю

в с т а н о в и в:

позивачка звернулась до суду з позовом,в якому просить:визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1,а саме:виділити їй у користування кімнату №2 ,площею 11.7 кв.м,відповідачу ОСОБА_3-кімнату №1, площею 15.8 кв.м та третій особі ОСОБА_4-кімнату №3,площею 10.6 кв.м,залишивши у спільному користуванні кухню,площею 7.3 кв.м,вбиральню,площею 2 кв.м,коридор,площею 6.1 кв.м,вбудовану шафу,площею 0.6 кв.м;зобов»язати відповідача ОСОБА_3 не чинити їй перешкод у здійсненні права користування квартирою АДРЕСА_1;зобов»язати відповідача КП ЖЕК «Діброва»укласти із власниками квартири окремі договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.Свої вимоги обгрунтовує тим,що зазначена квартира була приватизована в рівних долях нею,відповідачем ОСОБА_3,третьою особою ОСОБА_4 та ОСОБА_5Після смерті ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 березня 2011 року ОСОБА_4 отримав у спадок додатково до своєї долі ще 1/16 частину спірної квартири.Вона та її батько ОСОБА_4 постійно проживають в кімнаті площею 10.6 кв.м та іншого житла не мають. Відповідач ОСОБА_3 фактично використовує дві кімнати ,площею 11.7 та 15.9 кв.м. та усіляко перешкоджає їй зайняти одну з кімнат. При цьому обладнав кімнати замками,ключі від яких перебувають у нього,проживання з батьком в одній кімнаті створює суттєві незручності як для неї так і для батька,враховуючи різницю у віці,спосіб життя та інтереси.Встановити порядок користування квартирою між співвласниками на сьогодні неможливо,тому вона вимушена звернутись з позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав,пояснивши ,що він не є співвласником квартири,оскільки свою частку подарував своїй дочці ОСОБА_6,що в квартирі ще зареєстрований та проживає його онук,що відповідачка в квартирі не живе і була зареєстрована в ній в липні 2011 року,однак в квартиру не вселялась.Вона постійно приходила в квартиру і ніхто ніяких перешкод в користуванні квартирою їй не чинив.

Представник відповідача КП ЖЕК «Діброва»позовні вимоги не визнав,оскільки позивачка не зверталась до БТІ для вирішення питання щодо можливості виділу в натурі її частки в квартирі.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з»явився,про день,час ат місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності третьої особи ОСОБА_4

Заслухавши пояснення позивачки,відповідача,представника відповідача,вивчивши матеріали справи,суд вважає,що позов не підлягає задоволенню,виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1,2 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.Докази подаються сторонами та іншими особами,які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).

За змістом ст..59 ЦПК України суд не бере до уваги докази,які одержані з порушенням порядку,встановленого законом.

Як встановлено в судовому засіданні,05 лютого 1998 року Радянською районною державною адміністрацією м.Києва було видано свідоцтво про право власності на житло,відповідно до якого квартира АДРЕСА_1 на праві власності в рівних долях належить ОСОБА_3,ОСОБА_5,ОСОБА_4 та ОСОБА_2.

Із ксерокопії паспорта позивачки вбачається,що після приватизації спірної квартири вона була зареєстрована 11 листопада 1999 року в АДРЕСА_2.

23 червня 2011 року позивачка була знята з реєстраційного обліку за зазначеною вище адресою та 21 липня 2011 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом,виданого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори 29 березня 2011 року відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 отримали у спадок після смерті ОСОБА_5 по 1/16 частині спірної квартири,а ОСОБА_3 ще й 1/8 частину цієї ж квартири відповідно до свідоцтва про право власності.

12 грудня 2011 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений договір дарування,відповідно до якого ОСОБА_3 подарував,а ОСОБА_6 прийняла в дар належні ОСОБА_3 7/16 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ст..ст.319,321 ЦК України право власності є непорушним.Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні .Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом.

Ст.391 ЦК України передбачає,що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст..358 ч.2 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном ,що є їхньою спільною власністю.

Згідно зі ст..369 ЦК України співвласники майна,що є у спільній сумісній власності ,володіють та користуються ним спільно,якщо інше не встановлене домовленістю сторін.

Як роз»яснив Пленум Верховного Суду України в п.14 Постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»№20 від 22 грудня 1995 року ,квартира,яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю ,на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі,якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами,які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири,якщо про це заявлено позов.

Судом встановлено,що відповідач ОСОБА_3 не є співвласником спірної квартири,права позивачки щодо користування нею не порушує,а тому заявлені саме до нього позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки вимоги про визначення порядку користування квартирою не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і в їх задоволенні необхідно відмовити,суд також вважає безпідставними і вимоги позивачки про зобов»язання відповідача КП ЖЕК «Діброва» укласти з нею,відповідачем ОСОБА_3,який не є співвласником спірної квартири та третьою особою ОСОБА_4 окремі договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Таким чином,суд оцінюючи належність,допустимість та достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст..ст.319,321,358,369 ЦК України, п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»№20 від 22 грудня 1995 року,керуючись ст..ст.10,59,60,169,212,213,215,218 ЦПК України.суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного вище строку або після розгляду справи апеляційним судом,якщо його не скасовано.

Суддя