Справа № 2-1900/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24 травня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого- судді Васильєвої Т.М.

при секретарі Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1,ОСОБА_2 до Фонду державного майна України, Київської міської державної адміністрації, ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»,Головного управління житлового забезпечення КМДА, третя особа Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна про визнання нечинними актів, виключення зі статутного фонду, скасування свідоцтв та зобов»язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду з позовом ,в якому просять: визнати протиправним та нечинним п.2 Наказу ФДМУ по м.Києву №673 від 11.06.1996 року «Про передачу піонерського табору «Сосновий бір»в частині гуртожитку по АДРЕСА_1; визнати протиправним та нечинним розпорядження КМДА №1239 від 05.088.1996 року «Про використання основних фондів комунальної власності міста»та додаток до нього в частині гуртожитку по АДРЕСА_1 виключити із статутного фонду ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»гуртожиток по АДРЕСА_1 ;визнати нечинним та скасувати свідоцтво про право власності на гуртожиток по АДРЕСА_1 та зобов»язати ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»передати гуртожиток по АДРЕСА_1 до комунальної власності.Свої вимоги обгрунтовують тим,що вони є мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_1, який належить на праві власності ПАТ «Трест «Київміськбуд-2». Вони звернулися з даним позовом з тих підстав, оскільки мають інтерес як мешканці проживати в гуртожитку, який повинен перебувати у державній (комунальній) власності, з якої вибув незаконно, а не у приватній, оскільки на мешканців, які проживають в гуртожитку, що є у приватній власності не розповсюджується відповідні житлові та деякі соціальні гарантії, і навпаки, якщо гуртожиток буде перебувати в державній власності, то на мешканців розповсюджуються певні житлові та соціальні гарантії.

В позовній заяві позивачі також зазначили, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»від 04.09.2008 року мешканці гуртожитків, які перебувають у комунальній власності можуть реалізувати конституційне право на житло шляхом приватизації житла (займаних кімнат) у гуртожитку. Проте це положення не розповсюджується на гуртожитки приватної форми власності. Тому в них є відповідний інтерес щодо гуртожитку, в якому вони проживають, повернути до комунальної власності.

Позивачі та представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача Київської міської державної адміністрації позовні вимоги не визнав та пояснив,що визнання нечинним розпорядження КМДА від 05.08.1996 року «Про використання основних фондів комунальної власності міста»в частині передачі гуртожитку до статутного капіталу ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»не є способом захисту та реалізації житлових прав позивачів,як мешканців гуртожитку відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Представник відповідача ПАТ Трест «Київміськбуд-2»в судовому засіданні заперечувала проти позову, зазначивши, що права позивачів наказом та розпорядженням суб»єктів владних повноважень не порушені,оскільки вони не були учасниками даних правовідносин.. Передача гуртожитку по АДРЕСА_1 до статутного фонду ПАТ «Трест «Київміськбуд-2»проходила в межах процедури приватизації товариства.Зазначений гуртожиток не передавався до статутного фонду товариства у складі цілісного майнового комплексу.До моменту передачі гуртожитку до статутного фонду товариства ,останній знаходився на балансі ДКБМ Тресту «Київміськбуд-2».Вважає,що посилання позивачів на порушення Фондом держмайна України ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»є безпідставними.

Представник відповідача Головного управління житлового забезпечення КМИДА в судове засідання повторно не з»явився,про день,час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача Фонду державного майна України та представник третьої особи Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна в судове засідання повторно не з»явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши пояснення позивачів, представника позивачів,представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Позивачі є мешканцями гуртожитку по АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ПАТ «Трест «Київміськбуд-2».

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 15.05.1995 року №142 «Про передачу основних фондів комунальної власності міста» було закріплено на праві господарського відання за державною комунальною будівельною корпорацією «Київміськбуд»житловий фонд,в тому числі і гуртожиток для сімейних по АДРЕСА_1.

Згідно Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції яка діяла на момент передачі майна та проведення приватизаційних процедур) приватизація державного майна -це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Відповідно до частини 2 статті 3 дія цього Закону не поширюється на приватизацію об»єктів державного житлового фонду, у тому числі гуртожитків, за винятком тих, які належать підприємствам що приватизуються.

Отже, Закон України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1992 року на той час не містив обмежень щодо приватизації гуртожитків які належать підприємствам, що приватизуються.

Оскільки даний гуртожиток до початку приватизації належав КБМП «Київміськбуд-2» на правах повного господарського віддання як колективному будівельно-монтажному підприємству, що підтверджується матеріалами справи, тому посилання позивачів на порушення ФДМ України ч.2 ст.3 Закону України «Про приватизацію державного майна»є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження позивачів про те що гуртожиток був приватизований у складі цілісного майнового комплексу також не знайшли свого підтвердження ,оскільки згідно витягу із матеріалів інвентаризації майна ДКБМ Тресту «Київміськбуд-2»,яка проводилась станом на 01.11.1994 року зазначений гуртожиток відносився до майна тресту до початку приватизації.

Той факт що гуртожиток по АДРЕСА_1, не передавався до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»у складі цілісного майнового комплексу на початку приватизації підтверджується Наказом ФДМ України від 11.06.1996 року №673 «Про передачу піонерського табору Сосновий бір»та Розпорядженням КМДА № 1239 від 05.08.1996 року «Про використання основних фондів комунальної власності міста».

Наказом ФДМ України від 11.06.1996 року №673 було вилучено із складу майна АТ «Київміськбуд-2»піонерський табір «Сосновий бір»та передано до складу майна АТ «Трест «Київміськбуд-2»гуртожитки, в тому числі гуртожиток по АДРЕСА_1, які знаходились на балансі АТ «Київміськбуд-2»та належали до комунальної власності м. Києва із врахуванням вартості майна, що вилучається та вартості майна, що передається у власність Акціонерного товариства .

Процес приватизації АТ «Київміськбуд-2»було завершено 29.10.1996 року, про що свідчить наказ РВ ФДМ по м. Києву №2014 від 29.10.1996 року .

Згідно розпорядження КМДА № 1239 від 05.08.1996 року «Про використання основних фондів комунальної власності міста», гуртожиток АДРЕСА_1 разом з 9 іншими гуртожитками було передано до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»взамін піонерського табору «Сосновий бір».

Наказом РВ ФДМ України по м. Києву №1656 від 20.08.1996 року вказаний гуртожиток був включений до складу майна АТ «Київміськбуд-2».

Наказом РВ ФДМ України по м. Києву №1945 від 14.10.1996 року до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»була включена вартість вказаного гуртожитку .

Таким чином, включення вартості гуртожитку до статутного фонду ВАТ «Трест «Київміськбуд-2» було здійснено по завершенню процедури приватизації як заміна майна, яким було забезпечено розмір статутного фонду акціонерного товариства та вартість (ліквідність) його акцій, в тому числі вартість гуртожитку АДРЕСА_1.

Згідно наказу Головного управління житлового забезпечення КМДА (ГУ ЖЗ КМДА) від 16.09.1998 року за №558 С/ЖБ ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»18.09.1998 року було видано свідоцтво на право власності на гуртожиток АДРЕСА_1 .

Статтею 12 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що господарське товариство є власником рухомого та нерухомого майна, переданого йому засновниками та акціонерами у власність, продукції виробленої Товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів та іншого майна набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Як встановлено в судовому засіданні, спірний будинок зі статусом гуртожитку належить на праві колективної власності ВАТ «Трест «Київміськбуд-2».

Відповідно до статті 25 Закону України «Про власність»об»єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акції, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах не заборонених законом.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що передача будинку АДРЕСА_1 з комунальної власності у власність ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»та визначення його статусу як гуртожитку, була проведена компетентними на те органами державної влади, в тому числі органами виконавчої влади в м. Києві, у встановленому чинним законодавством України порядку.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставами для визнання Акта нечинним є невідповідність його вимогам чинного законодавства України та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов»язковою умовою визнання акта недійсним (не чинним) є також порушення у зв»язку із прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів осіб -позивачів у справі.

Позивачами не надано суду доказів того, що прийняття суб»єктами владних повноважень відповідних наказів та розпоряджень призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивачів. Враховуючи той факт що позивачі не були учасниками правовідносин, які безпосередньо оспорюють, у суду не має підстав вважати їх права порушеними.

Із вищенаведеного вбачається що відповідачі -органи державної влади та органи місцевого самоврядування, приймаючи оспорювані акти (накази та розпорядження), діяли на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

На день звернення до суду та на день винесення рішення по справі, позивачі є наймачами житлових приміщень, які вони займають в оспорюваному будинку АДРЕСА_1 .

Будь-які докази того, що їх права як наймачів (користувачів) кімнат в будинку АДРЕСА_1 порушуються чи оспорюються відповідачами в матеріалах справи відсутні. Крім того, ні в позовній заяві, ні в поясненнях позивачів не зазначалось що їх виселяють із займаних приміщень або їх право користування житловими приміщеннями обмежується з боку ВАТ «Трест «Київміськбуд-2».

Таким чином,суд, оцінюючи належність,допустимість та достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

На підставі ст. 19, 41 Конституції України, ст.ст. 15,16,21 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст. 25 Закону України «Про власність», Закону України «Про приватизацію державного майна»,ст..43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»,керуючись ст..ст. 10, 59, 60,169, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1,ОСОБА_2 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного вище строку або після розгляду справи апеляційним судом,якщо його не скасовано.

Суддя