Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" травня 2008 р. Справа № 9/24-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В.І., судді Білоконь Н.Д., Ільїн О.В.
при секретарі Криворученко О.І.
за участю представників сторін:
позивача -Коновалов О.А. - (довіреність № б/н від 10.01.2008 року)
відповідача - не з'явився.
третьої особи -не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги позивача (вх. № 810 С/1-7) на рішення господарського суду Сумської області від 25.02.08р. у справі № 9/24-08
за позовом приватного підприємства "Тристан", м. Охтирка Сумської області,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Охтирка Сумської області,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відкрите акціонерне товариство "Охтирська швейна фабрика", м. Охтирка, Сумської області,
про визнання права користування нежитловим приміщенням на умовах договору оренди,
встановила:
У січні 2008р. позивач, приватне підприємство “Тристан”, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідача, про визнання за ним права користування нежитловими приміщеннями - їдальні площею 229,50 кв. м., за адресою: м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4 на умовах договору оренди приміщень № 2, укладеного 20.03.2002р. між приватним підприємством “Тристан” та відкритим акціонерним товариством “Охтирська швейна фабрика”, судові витрати просив суд покласти на відповідача. У заяві про уточнення позовних вимог позивач просив визнати за приватним підприємством “Тристан” право користування нежитловими приміщеннями їдальні площею 229,50 кв. м., розташованими в м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, на умовах договору оперативної оренди нерухомого майна від 09.06.204р., посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу за реєстровим № 2124.
Рішенням господарського суду Сумської області від 25.02.2008р. у справі № 9/24-08 (суддя Лущик М.С.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду прийнято з посиланням на те, що у сторін відсутній спір, оскільки правовідносини по оренді регулюються договором № 2124 віл 09.06.2004 року. Крім того, відповідач придбав спірне приміщення, як фізична особа, а не як підприємець. Сторонами не надано суду доказів, що ОСОБА_1. є фізичною особою - підприємцем
Позивач - приватне підприємство "Тристан", з рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2008р. не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення від 25.02.2008 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги приватного підприємства “Тристан”. Позивач посилається на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1. протягом 2003-2008рр. ініціювала декілька судових справ, спрямованих на позбавлення ПП “Тристан” права користуватися спірним приміщенням на умовах укладеного договору оренди, протягом всього цього часу наполягала на недійсності договору оренди, фактично перешкоджала ПП “Тристан” користуватися об'єктом оренди. Позивач вважає прийняте судом першої інстанції рішення від 25.02.2008р. у справі № 9/24-08 необґрунтованим та безпідставним, прийнятим з грубим порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права; обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними, судом неповно з'ясовані ці обставини; висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, на його думку, не відповідають обставинам справи.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав, в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 29.05.2008 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, Хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи.
Представник третьої особи - відкрите акціонерне товариство "Охтирська швейна фабрика" в судове засідання не з'явився, на адресу суду 29.05.2008 року надіслав телеграму, в якій повідомив про те, що в судове засідання Харківського апеляційного господарського суду з'явитися не зможе, у зв'язку з участю в судовому засіданні Вищого господарського суду України. У відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржуване рішення законне та обгрунтоване, тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення господарського суду Сумської області від 25.02.2008 р. залишити без змін. Третя особа свої заперечення обґрунтовує тим, що з 25.02.2008 року договір оперативної оренди нерухомого майна № 2124 від 09.06.2004 року є розірваним, зобов'язання сторін повинні бути припинені, але ПП «Тристан»у добровільному порядку не звільнило вказані приміщення, продовжує їх використовувати, чим порушує умови договору оренди.
Враховуючи згоду представника позивача, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідача та третьої особи, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2002 року між ПП «Тристан»та ВАТ «Охтирська швейна фабрика»було укладено договір оренди № 2. Згідно умов зазначеного договору, а також Угоди про зміну та доповнення до Договору № 2 від 20.03.2002 року, актів прийому - передачі від 22.05.2002 року не житлових приміщень, клуб та їдальня були передані в тимчасове платне користування Приватному підприємству «Тристан»строком на 15 років.
09 червня 2004 року між Приватним підприємством «Тристан»та Відкритим акціонерним товариством «Охтирська швейна фабрика»було укладено договір оперативної оренди нерухомого майна № 2124, який, як вбачається з матеріалів справи є дійсним та діє на даний час.
Позивач просить суд визнати право користування на нежитлове приміщення їдальні площею 229,50 кв. м. за адресою: м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, на умовах договору оперативної оренди нерухомого майна від 09 червня 2004 року посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу ОСОБА_2., реєстр № 2124.
Відповідно до ст.15. ст.16 Цивільного кодексу України «Визнання права це спосіб захисту, який застосовується у випадку спору між суб'єктами цивільного права з приводу наявності чи відчутності правовідносин між сторонами, і відповідно наявності чи відсутності цивільного обов'язку.»
Висновки суду першої інстанції щодо відсутності доказів того, що відповідач є фізичною особою-підприємцем не відповідають наявними у справі матеріалами, оскільки додатком до позовної заяви позивачем подано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 494431 від 09 січня 2008 року ( а. с. 25), згідно до якого ОСОБА_1(місце проживання: АДРЕСА_1), якій пред'явлено позовну вимогу у справі, з 25.09.1998р. зареєстрована фізичною особою-підприємцем. Отже, суб'єктний склад сторін у справі та вимоги ст. 1, 3, 21 ГПК України зумовлюють розгляд справи саме господарським судом.
Як свідчать матеріали справи, в обґрунтування позовних вимог, викладених у позовній заяві від 08.01.2008р. позивач посилався на укладання 09.06.2004р. між ПП "Тристан" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика" договору оперативної оренди нерухомого майна, згідно з яким позивач має право користуватися (на умовах оренди) спірними приміщеннями протягом 5 років з моменту підписання зазначеного договору -тобто до 09.06.2009р.
Чинність зазначеного договору оперативної оренди нерухомого майна підтверджена судовим рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09.01.2008р. по справі № 22-ц-20, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_3. до ВАТ "Охтирська швейна фабрика" та ПП "Тристан" про визнання недійсним договору оперативної оренди нерухомого майна від 09.06.2004р. відмовлено за необґрунтованістю. Вказане рішення є чинним і в судовому порядку не оскаржено.
Згідно зі ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, відповідне застереження сторонами включено і до договору оперативної оренди нерухомого майна (п. 10.3). Перехід права власності на спірні приміщення до відповідача під час дії договору зберіг його чинність для ОСОБА_1., яка вважає себе новим власником спірного майна і до якої відповідно перейшли права та обв'язки наймодавця.
Правовідносини, що виникли з договору оперативної оренди нерухомого майна від 09.06.2004р., є господарськими, про що прямо зазначено в п. 10.6 договору, яким сторони узгодили регулювання правовідносин за договором Цивільним та Господарським кодексами.
Також ч.1 ст. 283 ГК України, оренду майна у сфері господарювання визначає передачу за договором оренди однією стороною (орендодавцем) другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, а п. 2 договору оперативної оренди нерухомого майна від 09.06.2004р. мета оренди визначена наступним чином -оптова та роздрібна торгівля, а також інша комерційна діяльність згідно установчих документів орендаря.
Такі фактичні обставини зумовлюють господарський характер правовідносин, що є предметом розгляду справи, що з урахуванням суб'єктного складу сторін, також визначає підвідомчість справи саме господарському суду.
Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанцій про відсутність спору, зроблений із посиланням на регулювання правовідносин між сторонами договором № 2124 від 09.06.2004, який є чинним.
Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист як свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, так й свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним визначає одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів. Ст. 1 ГПК України також передбачає право підприємств та організацій звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже ознакою наявності спору є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права та/або інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За таких обставин, невизнання позову відповідачем та третьою особою є достатньою ознакою спірності правовідносин. Про наявність спору свідчить також, ініціювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. судових справ, спрямованих на позбавлення ПП "Тристан" права користуватися спірними приміщенням на умовах оренди, це зокрема справа № 5/46 за позовом підприємців ОСОБА_1. та ОСОБА_3. про визнання недійсним договору оперативної оренди та виселення ПП "Тристан" зі спірних приміщень. Отже відповідач не тільки не визнає цивільне право ПП "Тристан" користування спірними приміщеннями на умовах договору оренди, але оспорює таке права та відповідний йому охоронюваний законом інтерес, як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Таке невизнання й оспорювання відповідачем цивільних прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України створює ознаки спірності правовідносин сторін та спростовує покладене в обґрунтування відмови у позові помилкове припущення суду першої інстанції про відсутність спору.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 25.02.2008 р. по справі № 9/24-08 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Позовні вимоги Приватного підприємства «Тристан»про визнання права користування приміщенням на умовах договору оренди, укладеного між ПП «Тристан»та ВАТ «Охтирська швейна фабрика»підлягають задоволенню з вищевикладених підстав.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст.. 49 ГПК України повинні бути покладені на відповідача.
Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, п.2 статті 103, п.п.1, 4 ч.1 статті 104 , статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Постановила
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 25.02.2008 р. у справі № 9/24-08 скасувати.
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати за ПП "ТРИСТАН" (Сумська область, місто Охтирка, вулиця Жовтнева, 4, код 31877110) право користування нежитловими приміщеннями їдальні площею 229,50 м2 за адресою: місто Охтирка, вулиця Жовтнева, 4 на умовах договору оренди приміщень № 2, укладеного 20 березня 2002 року між ПП "ТРИСТАН" та ВАТ "Охтирська швейна фабрика".
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПП "Тристан" (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Жовтнева, 4, код 31877110) 51,0 грн. витрат по сплаті державного мита по апеляційній скарзі, а також сплачені при подачі позову 102,0 грн. державного мита та 118,0 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов'язати господарський суд Сумської області видати відповідний наказ.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Сіверін В.І.
Судді Білоконь Н.Д.
Ільїн О.В.