КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.05.2008                                                                                           № 11/20

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:            

 за участю секретаря судового засідання           

 представників сторін:

 позивача: ОСОБА_1., ОСОБА_2. (дов. № 762-д від 05.07.07.);

 відповідача 1: повідомлений належним чином, але не з'явився,

відповідача 2: повідомлений належним чином, але не з'явився,

 відповідача 3: повідомлений належним чином, але не з'явився,

 розглянувши  апеляційну скаргу ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.03.2008

 у справі № 11/20  

 за позовом                               ОСОБА_1

 до                                                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл-Груп"

                                                  2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп"

                                                  3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Аверс Груп"

 про                                                  зобов"язання вчинити дії,

постанова прийнята 28.05.08, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України 12.05.08 розгляд апеляційної скарги відкладався на 28.05.08.

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2008 у справі №11/20в задоволенні позову ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гудвіл-Груп” відмовлено повністю, провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю „Рент Груп” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Аверс Груп” припинено.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 21.03.2008 ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ „Гудвіл-Груп” та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги ОСОБА_1до ТОВ „Гудвіл-Груп”.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права.

          Зокрема, скаржник посилається на те, що під час виплати суми від частки у статутному капіталі ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський”, йому було виплачено суму менше, ніж справедлива вартість частки майна, а також, судом першої інстанції безпідставно було не прийнято в якості доказу експертний висновок Спеціалізованого агентства нерухомості „Вогні Києва” від 01.07.2004.

          В засідання суду 28.05.2008 ТОВ „Гудвіл-Груп”, ТОВ „Рент Груп” та ТОВ „Аверс Груп” повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини неявки, хоча про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

          Керуючись ст. 75 ГПК України колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу за наявними в ній документами.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2004 у справі № 22-6816 зобов'язано ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський” виплатити на користь ОСОБА_1. вартість частини майна прибутку товариства у розмірі 32 148,30 грн.

          Вищезазначене рішенням набрало законної сили та є чинним.

          Отже, рішення Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2004 у справі № 22-6816, відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору у даній справі.

          Даним рішенням встановлено, що ОСОБА_1був учасником ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський” і володів 10,61 процентами статутного фонду товариства, який всього становить 122 100,00 грн.

          Рішенням загальних зборів засновників товариства від 24.04.2001 ОСОБА_1виключений зі складу засновників.

          Так як позивач вийшов зі складу товариства 24.04.2001, він, відповідно до ст. 54 Закону України „Про господарські товариства” і п. 16 Установчого договору, після затвердження звіту за 2001 рік і в строк до 12 місяців з дня виходу має право на отримання вартості частини майна товариства, пропорційно його частці у статутному фонді, та на виплату належної йому частини прибутку, одержаного товариством до моменту його виходу.

          Згідно балансу станом на 01.05.2001, тобто, на час виходу позивача з товариства, майно товариства складало 303 000,00 грн., частка позивача відповідно 32 148,30 грн.

          Статут ТОВ „Гудвіл-Груп” затверджено Зборами засновників ТОВ „Гудвіл-Груп” протокол від 25.07.2007 та проведено його державну реєстрацію.

          Пунктом 1.1 Статуту встановлено, що ТОВ „Гудвіл-Груп” створено внаслідок поділу ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” на основі рішення, прийнятого зборами засновників ТОВ „Гудвіл-Груп” від 25.07.2007.

          ТОВ „Гудвіл-Груп” є правонаступником ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” в частині прав, обов'язків та майна, визначених розподільчим балансом ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” 25.07.2007 (п. 1.2 Статуту).

          Причиною спору у справі стало питання переоцінки основних засобів, що входили до основних фондів ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” станом на 24.04.2001 за адресою м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8-А.

          Відповідно до ст. 1 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні.

          Частиною 1 ст. 3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” встановлено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

          Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін (ч. 1 ст. 7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”).

          Згідно ст. 9 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Розроблення нормативно-правових актів з оцінки майна здійснюється на засадах міжнародних стандартів оцінки. До їх розроблення Фонд державного майна України залучає інші органи державної влади, саморегулівні організації оцінювачів, найбільш авторитетних оцінювачів, наукові та інші установи.

Нормативно-правові акти, які регулюють питання вартості (ціни) майна, не повинні суперечити положенням (національним стандартам) оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

У разі провадження спільної господарської діяльності оцінка частки майна, яке вноситься іноземним суб'єктом господарювання, проводиться відповідно до нормативно-правових актів з оцінки майна, визначених цим Законом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

          Статтею 12 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

          Згідно ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно, зокрема, визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів (ч. 5 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства (ч. 8 ст. 8 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Статтею 10 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

          Отже, прийняття рішення щодо оцінки або переоцінки об'єктів основних засобів належить до компетенції власника (керівника) підприємства, у даному випадку ТОВ „Гудвіл-Груп”, але учасник товариства, якого було виключено зі складу засновників відповідно до чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” та Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” не наділений правом вимоги здійснення власником або його правонаступником переоцінки основних засобів.

          Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

          Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Зважаючи на те, що згідно балансу ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський” станом на 01.05.2001, тобто, на час виходу позивача з товариства, майно товариства складало 303 000,00 грн., а частка позивача, відповідно 32 148,30 грн. і позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано документів, які б підтверджували неправомірність визначення вартості майна товариством станом на 01.05.2001, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати про існування розбіжності між балансовою та ринковою вартістю майна ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський”.

          При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, як доказ підтвердження вартості основних засобів товариства експертний висновок Спеціалізованого агентства нерухомості „Вогні Києва” від 01.07.2004, оскільки вартість майна ґрунтується виключно на відомостях, зазначених у балансі товариства.

Крім того, зазначений висновок не підтверджений первинними документами, на підставі яких експертом-оцінщиком агентства було проведено підрахунки ринкової вартості вбудованого нежилого напівпідвального приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8-А загальною площею 206,0 кв.м., а зазначено тільки про зроблений експертом висновок.

          Також, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на ТОВ „Гудвіл-Груп” не може бути покладено обов'язку щодо переоцінки об'єктів основних засобів, що входили до основних фондів ТОВ „Гастроном № 3 „Слов'янський” станом на 24.04.2001, а саме, напівпідвального вбудованого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 8А.

          При цьому, колегія суддів виходила із наступного.

          Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГК України суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

          Частиною 1 ст. 59 ГК України встановлено, що припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта (ч. 4 ст. 59 ГК України).

          Враховуючи те, що відповідно до п. 1.1 Статуту ТОВ „Гудвіл-Груп”, товариство було створене внаслідок поділу ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” і товариство є правонаступником ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” в частині прав, обов'язків та майна, визначених розподільчим балансом ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” (п. 1.2 Статуту), то виходячи із змісту ст. 59 ГК України обов'язки щодо проведення переоцінки активів (основних фондів) не можуть бути передані за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до ТОВ „Гудвіл-Груп”, яке утворене внаслідок поділу суб'єкта господарювання - ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський”.

          Що стосується підстав для припинення судом першої інстанції провадження у справі в частині позовних вимог, заявлених позивачем до ТОВ „Рент Груп” та ТОВ „Аверс Груп”, то слід зазначити наступне.

          Згідно п. 1.1 Статуту ТОВ „Рент Груп”, який затверджений Зборами засновників ТОВ „Рент Груп” протокол від 25.07.2007 та проведено його державну реєстрацію, товариство створено внаслідок поділу ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” на основі рішення, прийнятого зборами засновників ТОВ „Рент Груп” від 25.07.2007.

          Також, п. 1.1 Статуту ТОВ „Аверс Груп”, який затверджений Зборами засновників ТОВ „Аверс Груп” протокол від 25.07.2007 та проведено його державну реєстрацію, товариство створено внаслідок поділу ТОВ „Гастроном № 3” „Слов'янський” на основі рішення, прийнятого зборами засновників ТОВ „Рент Груп” від 25.07.2007.

          Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна листом № 9505 від 17.03.2008 повідомило, що станом на 13.03.2008 по даним книг реєстрації Бюро по не житловому фонду за адресою вул. Велика Житомирська 8-А проведена реєстрація права власності на нежилі приміщення загальною площею 205,9 кв.м. за ТОВ „Гудвіл-Груп” на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.10.2007.

          Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

          Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

          Оскільки ТОВ „Гудвіл-Груп” є власником нежилих приміщень загальною площею 205,9 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Велика житомирська, 8-А на підставі свідоцтва про право власності, виданого 10.10.2007 (лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна листом № 9505 від 17.03.2008), а ТОВ „Аверс Груп” та ТОВ „Рент Груп”, беручи до уваги вказаний лист № 9505 від 17.03.2008 не є власниками зазначеного майна в розумінні ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 316 ЦК України, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що між ОСОБА_1та ТОВ „Аверс Груп” та ТОВ „Рент Груп” до яких також позивачем заявлено позовні вимоги, відсутні будь-які правові відносини, а, отже, відсутній предмет спору.

          Враховуючи те, що між позивачем та ТОВ „Аверс Груп”, ТОВ „Рент Груп” відсутній предмет спору, то місцевий господарський суд правомірно на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині позовних вимог заявлений ОСОБА_1до ТОВ „Аверс Груп” та ТОВ „Рент Груп”.

          За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2008 у справі № 11/20.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.03.2008 у справі № 11/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1- без задоволення.

2. Матеріали справи № 11/20 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 04.06.08 (відправлено)