ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2012 р. Справа № 2а/0270/1897/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Сала П.І.,

суддів: Томчука А.В., Жданкіної Н.В.,

за участю

секретаря судового засідання: Ткачук В.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: Грусевич Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

25.04.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (далі - Головавтотрансінспекція) за № 278 від 20.12.2011 року про анулювання ліцензії НОМЕР_1 про надання йому дозволу на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів на таксі на термін з 08.08.2008 року по 05.08.2013 року та наказ за № 121 від 28.03.2012 року про скасування наказу Головавтотрансінспекції від 24.01.2012 року № 14 про призупинення дії наказу № 278 від 20.12.2011 року в частині анулювання зазначеної ліцензії. Крім того, просить зобов'язати Голоавтотрансінспекцію поновити дію ліцензії НОМЕР_1 на право провадження ним господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Позовні вимоги мотивовано тим, він зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.09.2007 року, є платником єдиного податку та у порядку, встановленому Законом України "Про ліцензування певних видів діяльності", отримав ліцензію НОМЕР_1 на внутрішні перевезення пасажирів терміном дії з 06.08.2008 року по 05.08.2013 року. За весь час своєї підприємницької діяльності щодо внутрішніх перевезень пасажирів на таксі будь-яких порушень вимог вищевказаного закону та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року (далі - Правила) він не допускав. Разом із тим, 10.11.2011 року першим заступником прокурора Вінницької області Качуром М.М. в УДАІ ГУ МВС у Вінницькій області та начальнику територіального управління Головавтотрансінспекції у Вінницькій області (далі - ТУ ГДІ у Вінницькій області) було направлено вимогу за № 01-1973-08 про проведення перевірки відносно нього та інших перевізників щодо встановлення фактів порушення Ліцензійних умов. На виконання вказаної вимоги 14.11.2011 року начальником ТУ ГДІ у Вінницькій області видано наказ № 316 про створення комісії з проведення позапланової перевірки ліцензіата, якою 16.11.2011 року проведено позапланову перевірку дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт за № 316 від 16.11.2011 року. Даним актом було зафіксовано порушення вимог пункту 2.3.1 Ліцензійних умов, зокрема, надання послуг з перевезення пасажирів із вимкненим таксометром. Однак, просить врахувати, що у ньому не зазначено, якої саме норми Правил він не дотримався, у зв'язку з чим відповідачами було зроблено висновок про порушення п. 2.3.1 Ліцензійних умов. На підставі цього акту 16.11.2011 року винесено розпорядження про усунення виявлених під час перевірки порушень у строк до 26.11.2011 року, яке він виконав. У подальшому 09.12.2011 року начальником ТУ ГДІ у Вінницькій області видано наказ за № 344 про створення комісії з проведення позапланової перевірки ліцензіата та 14.12.2011 року проведено позапланову перевірку виконання ним зазначеного розпорядження про усунення раніше виявлених порушень та додержання Ліцензійних умов, про що складено акт за № 344. Даним актом зафіксовано порушення вимог пункту 151 Правил, а саме непроходження водієм таксі перед виїздом на маршрут медичного огляду і непроведення перевірки технічного стану транспортного засобу. Крім того, в акті зазначено, що порушення позивачем не усунуто. Акт комісії за № 344 від 14.12.2011 року вважає протиправним і таким, що складений всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки пункт 151 Правил поширюється лише на водіїв таксі, що є найманими працівниками, тоді як він зареєстрований фізичною особою-підприємцем та відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України є самозайнятою особою. Отже, на нього не може поширюватись дія пункту 151 Правил, за порушення якого було складено акт за № 344, оскільки вона стосується виключно водіїв таксі, що є найманими працівниками. Натомість діяльність самозайнятих автоперевізників регулюється пунктом 152 Правил, яким передбачено, що автомобільний самозайнятий перевізник, який здійснює перевезення на власному транспортному засобі, зобов'язаний проходити один раз на рік медичний огляд, за результатами якого видається довідка встановленого зразка, та здійснювати технічне обслуговування транспортного засобу на станції технічного обслуговування згідно з регламентом проведення сервісного обслуговування транспортного засобу, але не рідше ніж один раз на три місяці, про що проставляється відмітка в сервісній книжці, форма якої затверджується Мінтрансзв'язку. Під час проведення перевірки він надавав комісії всі необхідні документи на підтвердження свого статусу як самозайнятого перевізника, зокрема, сервісну книжку, медичну довідку та договір про надання послуг станцією техобслуговування, однак такі документи комісією не були взяті до уваги. Також вважає безпідставним акт за № 344/1 від 14.12.2011 року про невиконання ним вимог розпорядження № 316 від 16.11.2011 року про усунення виявлених порушень Ліцензійних умов, посилаючись при цьому на те, що він не відповідає встановленим під час перевірки обставинам, оскільки єдине зафіксоване в акті від 16.11.2011 року порушення полягало у наданні послуг з перевезення пасажирів із вимкненим таксометром, проте повторного такого порушення він не допускав і воно під час перевірки 14.12.2011 року комісією не виявлене. Вказує на те, що на засіданні Ліцензійної комісії Головавтотрансінспекції, яке відбулось 20.12.2011 року, у його присутності членами комісії одноголосно було прийнято рішення про необхідність видання розпорядження про усунення тих порушень, які були виявлені у нього під час останньої перевірки. Незважаючи на це, через деякий час на його мою домашню адресу надійшов витяг з наказу Головавтотрансінспекції за № 278 від 20.12.2011 року про анулювання ліцензій НОМЕР_1 від 06.08.2008 року на внутрішні перевезення пасажирів на таксі. Не погоджуючись із цим наказом, на підставі ст. 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" він звернувся до експертно-апеляційної ради з відповідною скаргою щодо його законності та обґрунтованості, у зв'язку з чим наказом Головавтотрансінспекції № 14 від 24.01.2012 року дію вказаного наказу було призупинено в частині анулювання ліцензії. Однак, через деякий час, з мотивів нестворення експертно-апеляційної ради при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України і припинення розгляду скарг ліцензіатів експертно-апеляційною радою при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва, Головавтотрансінспекція видала наказ за № 121 від 28.03.2012 року, яким скасувала наказ від 24.01.2012 року за № 14 про призупинення дії наказу Головавтотрансінспекції № 278 від 20.12.2011 року в частині анулювання виданої йому ліцензії. Вважає, що оскаржувані накази відповідачів прийнятті з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно із наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача Головавтотрансінспекції Грусевич Н.М., яка одночасно уповноважена на представництво інтересів ТУ ГДІ у Вінницькій області, в судовому засіданні позов заперечила та пояснила, що підставою для проведення позапланової перевірки дотримання позивачем Ліцензійних умов стала вимога прокуратури Вінницької області за № 08-1973-08 від 10.11.2011 року. У ході її проведення було виявлено порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 2.3.1. вказаних Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 427 від 02.07.2010 року, та Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 року. У зв'язку з цим 16.11.2011 року було видано розпорядження № 02-2/7014 про усунення порушень Ліцензійних умов, яким позивачу надано термін до 26.11.2011 року для усунення порушень, зафіксованих в акті за № 316 від 16.11.2011 року. Однак, під час проведення повторної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1, призначеної наказом № 344 від 09.12.2011 року з метою перевірки виконання ліцензіатом раніше виявлених порушень, було встановлено, що позивач у наданий йому термін таких порушень не усунув та розпорядження від 16.11.2011 року не виконав, про що складений акт № 344/1 від 14.12.2011 року. Стверджує, що ФОП ОСОБА_1 не відповідає вимогам, які ставляться до самозайнятих автоперевізників, оскільки не проходить один раз на рік медичного огляду та не забезпечує обслуговування транспортного засобу на станції технічного обслуговування не рідше ніж один раз на три місяці. Тому на нього поширюються вимоги пункту 152 Правил, порушення яких зафіксовано в акті № 344 від 14.12.2011 року. Вказує на те, що підставою для анулювання виданої позивачу ліцензій НОМЕР_1 від 06.08.2008 року на внутрішні перевезення пасажирів на таксі був акт за № 344/1 від 14.12.2011 року про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, що повністю відповідає підстава, визначеним статтею 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Оскаржувані накази вважає правомірними та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідач Міністерство транспорту та зв'язку України, до якого, як встановлено судом, позивачем не заявлено будь-яких позовних вимог, за згодою сторін ухвалою суду із занесенням до журналу судового засідання виключений з числа відповідачів у даній справі як неналежний відповідач.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Липовецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 04.09.2007 року та на час виникнення спірних правовідносин був платником єдиного податку, що підтверджується відповідними свідоцтвами (а.с. 10-11).

Ліцензією Головавтотрансінспекції НОМЕР_1 від 06.08.2008 року позивачу дозволено провадження господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі терміном до 05.08.2013 року (а.с. 12).

На виконання вимоги прокуратури Вінницької області № 01-1973-08 від 10.11.2011 року та на підставі наказу ТУ ГДІ у Вінницькій області за № 316 від 14.11.2011 року комісією з проведення позапланової перевірки проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 427 від 02.07.2010 року (далі - Ліцензійні умови), за період діяльності з 06.08.2008 року по 16.11.2011 року (а.с. 15-17).

За результатами вказаної перевірки складено акт № 316 від 16.11.2011 року (а.с. 18-19), у підсумковій частині якого вказано про наступне виявлене комісією порушення (дослівно):

"Порушення вимог п. 2.3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176. Ліцензіат здійснює внутрішні перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, порушуючи Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176".

В описовій частині вищезазначеного акту також міститься посилання на те, що ліцензіатом надаються послуги з перевезення пасажирів із вимкненим таксометром, що зафіксовано актом рейдової перевірки за № 046680 від 18.10.2011 року.

Разом із тим, як встановлено судом у ході розгляду адміністративної справи і не заперечується відповідачами, єдиним виявленим порушенням під час проведення ТУ ГДІ у Вінницькій області позапланової перевірки від 16.11.2011 року було порушення позивачем саме пункту 2.3.1 Ліцензійних умов.

Згідно із п. 6.2 Положення про порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 429 від 02.07.2010 року, порушення, виявлені під час проведення планової (позапланової) перевірки, викладаються в акті перевірки з посиланням на конкретні пункти (підпункти) Ліцензійних умов, порушені ліцензіатом. Довільне викладання положень нормативно-правових актів не допускається.

Пунктом 2.3.1 Ліцензійних умов, порушення якого зафіксовано в акті № 316 від 16.11.2011 року, передбачено, що ліцензіати, які виконують роботи з надання послуг з перевезення, зобов'язані надавати послуги з перевезення відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.97 № 176, та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568.

Однак, з огляду на те, що вказаним пунктом встановлено загальний обов'язок ліцензіатів щодо дотримання вимог зазначених Правил, які у свою чергу містять численні детально регламентовані нормативні положення, дотримання яких є обов'язковим при наданні послуг з перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, на переконання суду, посилання відповідача в акті перевірки на порушення ФОП ОСОБА_1 саме цього пункту Ліцензійних умов закономірно передбачало його обов'язок зазначити конкретний пункт Правил, порушення якого було виявлено, оскільки в іншому випадку неможливо встановити, у чому ж полягає допущене ліцензіатом порушення, яке у подальшому необхідно усунути.

З аналогічних висновків суд виходить надаючи оцінку розпорядженню ТУ ГДІ у Вінницькій області за № 02-2/7014 від 16.11.2011 року про усунення позивачем порушень Ліцензійних умов (а.с. 20), яким останнього зобов'язано до 26.11.2011 року забезпечити надання послуг з перевезення відповідно до Правил, проте не конкретизовано, про які саме порушення таких Правил йдеться.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 69), на виконання даного розпорядження 26.11.2011 року, тобто у визначений ним термін, ФОП ОСОБА_1 повідомлено відповідача про усунення порушень Ліцензійних умов та здійснення перевезення пасажирів на таксі з дотриманням Правил.

У подальшому на підставі наказу начальника ТУ ГДІ у Вінницькій області № 344 від 09.12.2011 року (а.с. 21-23) проведено повторну позапланову перевірку додержання позивачем Ліцензійних умов, за наслідками якої складено акт № 344 від 14.12.2011 року (а.с. 24-25) та акт про невиконання розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов № 344/1 від 14.12.2011 року (а.с. 26).

При цьому актом перевірки за № 344 від 14.12.2011 року ще раз виявлено порушення ліцензіатом пункту 2.3.1 Ліцензійних умов, а також додатково зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 151 Правил, яке полягає у тому, що "водій таксі перед виїздом на маршрут не проходить медичний огляд і не проводить перевірку технічного стану транспортного засобу".

Однак, будь-яких посилань на недотримання таких Правил в частині надання послуг з перевезення пасажирів із вимкненим таксометром, що було опосередковано зафіксовано в акті за № 316 від 16.11.2011 року, вищевказаний акт не містить, що дає підстави для висновку про те, що дане порушення позивачем було усунуто або ж воно взагалі не було тим порушенням, у зв'язку з виявленням якого складався акт за № 316 від 16.11.2011 року.

Надаючи оцінки твердженням відповідачів про порушення ФОП ОСОБА_1 пункту 151 Правил, суд погоджується із доводами позивача про його необґрунтованість.

Так, згідно із п. 151 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водій таксі, що є найманим працівником, крім вимог, передбачених пунктом 150 цих Правил, повинен перед виїздом на маршрут пройти медичний огляд і провести перевірку технічного стану транспортного засобу з внесенням відповідної позначки у дорожній лист.

Разом із тим, як встановлено судом, на час проведення перевірки від 14.12.2011 року позивач не працював водієм таксі на умовах найму та в силу вимог п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вважався самозайнятим автоперевізником, а тому покликання відповідачів на наявність у нього обов'язку дотримуватися положень пункту 151 Правил є безпідставними.

Пунктом 152 Правил визначено, що автомобільний самозайнятий перевізник, що здійснює перевезення на власному транспортному засобі, крім вимог, передбачених пунктом 150 цих Правил, зобов'язаний проходити один раз на рік медичний огляд, за результатами якого видається довідка встановленого зразка, та здійснювати технічне обслуговування транспортного засобу на станції технічного обслуговування згідно з регламентом проведення сервісного обслуговування транспортного засобу, але не рідше ніж один раз на три місяці, про що проставляється відмітка в сервісній книжці, форма якої затверджується Мінтрансзв'язку.

З наданих ФОП ОСОБА_1 документів (а.с. 34-37), а саме договору про надання послуг станцією обслуговування від 17.11.2011 року, сервісної книжки на автомобіль "Мерседес-Бенц" НОМЕР_2 та медичної довідки за формою № 083/о від 19.07.2010 року про придатність до керування транспортним засобом включно до 19.07.2012 року, які також надавалися комісії при проведенні перевірки від 14.12.2011 року, вбачається, що позивачем дотримані вимоги, встановлені пунктом 152 Правил до самозайнятих автоперевізників. Отже, жодних підстав для висновку про порушення ним Ліцензійних умов у цій частині немає.

Крім того, статтею 21 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" закріплено вичерпний перелік підстав для анулювання ліцензії.

Підставою для прийняття Головавтотрансінспекцію наказу за № 278 від 20.12.2011 року про анулювання ліцензії НОМЕР_1, виданої ФОП ОСОБА_1 на здійснення внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, є підстава, визначена абзацом 9 частини 1 статті 21 вказаного Закону, а саме акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, яким був акт ТУ ГДІ у Вінницькій області за № 344/1 від 14.12.2011 року.

Даним актом встановлено факт невиконання позивачем виявлених під час проведення позапланової перевірки порушень, а саме порушення вимог пункту 2.3.1 Ліцензійних умов, які "зафіксовані в акті проведення перевірки додержання ліцензіатом Ліцензійних умов від 16.11.2011 року № 316 та дають підстави вважати ліцензіата таким, що не виконав розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов від 16.11.2011 року № 02-2/7014.

Таким чином, фактичною підставою для прийняття оскаржуваного наказу про анулювання виданої позивачу ліцензії було невиконання вимог розпорядження про усунення тих порушень, які були виявлені під час проведення 16.11.2011 року позапланової перевірки та зафіксовані в акті № 316 від 16.11.2011 року.

Однак, вказані документи, як вже зазначалося раніше, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України, є суперечливими, надміру узагальненими та не містять вказівок на конкретні порушення, які були виявлені під час перевірки і які підлягали усуненню ліцензіатом на виконання розпорядження.

Такі ж ознаки відповідно характерні й акту за № 344/1 від 14.12.2011 року. Крім того, він винесений ТУ ГДІ у Вінницькій області без урахування заяви ОСОБА_1 від 26.11.2011 року про виконання вимог розпорядження № 02-2/7014 від 16.11.2011 року, а також того, що у ході повторної перевірки від 14.12.2011 року комісією не встановлено порушення, аналогічного тому, яке було виявлене під час проведення первісної перевірки і у подальшому не усунуте ліцензіатом.

Згідно із ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідачів, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що Головавтотрансінспекція, приймаючи наказ № 278 від 20.12.2011 року, діяла не на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами і підзаконними нормативно-правовими актами України, необґрунтовано та без урахування усіх істотних обставин справи, тобто протиправно. Тому заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню у частині скасування даного наказу та наказу за № 121 від 28.03.2012 року про відновлення його чинності.

Разом із тим, не можуть бути задоволені вимоги позивача ОСОБА_1 про зобов'язання Голоавтотрансінспекції поновити дію ліцензії НОМЕР_1 на право здійснення внутрішніх перевезень пасажирів на таксі, оскільки після скасування судом вищевказаних незаконних наказів відповідача про анулювання такої ліцензії, її дія автоматично продовжується до визначеного у ній терміну і для цього не потрібно приймати додакові рішення чи вчиняти певні дії.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 254 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 278 від 20.12.2011 року в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1 від 06.08.2008 року на право провадження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 121 від 28.03.2012 року про скасування дії наказу Головавтотрансінспекції № 14 від 24.01.2012 року про призупинення дії наказу № 278 від 20.12.2011 року в частині анулювання ліцензії НОМЕР_1 від 06.08.2008 року на право провадження фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений при зверненні до адміністративного суду судовий збір у розмірі 21 (двадцять одну) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Сало Павло Ігорович

Судді: Томчук Андрій Валерійович

Жданкіна Наталія Володимирівна