Справа № 0904/10/2012

Провадження № 11/0990/279/2012

Категорія ч.1 ст.286 КК України

Головуючий у 1 інстанції Юсип І.М.

Суддя-доповідач Хруняк Є.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Хруняка Є.В.,

суддів Кукурудза Б.І., Іванів О.Й.,

з участю: прокурора Грищука В.І.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції В.А. Головашкіна, та засудженого ОСОБА_3 на вирок Галицького районного суду від 07 лютого 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Нараїв Бережанського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 з вищою освітою, одруженого, працюючого старшим машиністом Бурштинської ТЕС, громадянина України,:

засуджено за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді виправних робіт на 1 рік 6 місяців з відрахуванням в доход держави 15% заробітної плати з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишено раніше обраний - підписку про невиїзд.

Цивільні позови задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь: ОСОБА_7 1002,16 грн. матеріальної шкоди та 7 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_8 - 3685,20 грн. матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4 - 93466, 5 грн. матеріальної шкоди, 600 грн. витрат на оплату експертизи та 3000 грн. моральної шкоди; НДЕКЦ при УМВС в Івано-Франківській області - 1126,8 грн. судових витрат, пов,язаних з проведенням експертиз; Івано-Франківської обласної клінічної лікарні за лікування потерпілої ОСОБА_7 - 1696,44 грн. та за лікування потерпілої ОСОБА_8 - 1668, 85 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за те, що він, керуючи транспортним засобом, порушив правила дорожнього руху, що заподіяло потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Так, 20.09.2009 року на ділянці дороги Мукачево-Львів між населеними пунктами м.Бурштин - с. Насташине Галицького району, ОСОБА_3, керуючи автомобілем Wolkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи маневр розвороту з лівого узбіччя в напрямку с. Наташине, маючи намір в подальшому рухатись у напрямку м. Бурштина, не переконавшись у безпеці руху та не врахувавши дорожню обстановку, виїхав на смугу зустрічного руху, де в той час у напрямку с. Насташине рухався автомобіль марки "Ауді А6", реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, в якому в салоні автомобіля знаходились пасажири ОСОБА_9, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 Через проявлену неуважність водій ОСОБА_3 допустив зіткнення з автомобілем марки "Ауді А6", який після зіткнення з'їхав у кювет та декілька разів перекинувся.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді: закритої травми грудної клітки із закритими переломами шостого і сьомого ребер справа, ускладнену правобічним гемопневмотораксом і дихальною недостатністю першого ступеня, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Потерпіла ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого черезвертельного перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров'я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.

Прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій, в апеляції вважає вирок Галицького районного суду від 07 лютого 2012 року незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості та призначити більш суворе покарання. Вказує на те, що засуджений не визнав своєї вини, дав суду неправдиві та суперечливі показання, а тому призначене покарання не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів. Крім того, вважає, що судом не взято до уваги той факт, що засуджений не відшкодував потерпілим завдані збитки.

Засуджений в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. Вважає, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є порушення Правил дорожнього руху України допущене зі сторони водія автомобіля Ауді А6, реєстраційний номер НОМЕР_2. Під час огляду місця ДТП працівниками міліції було допущено ряд порушень, неповно встановлено наявну слідову інформацію, неточно зафіксовано відстані, які призвели до такої події.

До початку слухання справи по суті в апеляційному суді, прокурор відкликав свою апеляцію.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та в його інтересах адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію та просять скасувати вирок суду, думку прокурора, представника потерпілого ОСОБА_5, потерпілого ОСОБА_4, які вважали вирок законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи і мотиви апеляції, колегія суддів вважає, що подана апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.

Незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_3 не визнає своєї вини у вчиненому, його винуватість у вчиненні цього злочину доводиться зібраними та дослідженими судом доказами, а саме: показаннями потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, висновками судово-медичних, транспортно-трасологічної, автотехнічних експертиз, протоколами огляду місця події.

Як убачається із показань потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_4, у день зіткнення він разом із потерпілим ОСОБА_10 їхали з м. Івано-Франківська до м. Львова. Побачивши, що з лівого узбіччя відносно його напрямку здійснював рух назустріч легковий автомобіль під керуванням засудженого ОСОБА_3 Він зменшив швидкість та прийняв рух вправо. Однак водій різко виїхав на його смугу, в результаті чого він змушений був пригальмувати і повернути направо. Зіткнення відбулось від удару на узбіччі його сторони і задню частину його автомобіля відкинуло в кювет від чого його автомобіль перекинувся на дах.

Із даних, що містяться у висновку повторної транспортно - трасологічної та авто - технічної експертизи водій автомобіля ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування в момент початку руху автомобіля "Фольцваген Джета" від лінії, що підлягає протилежній ситуації дії водія ОСОБА_4 з технічної точки зору відповідали вимогам ПДР України. Причиною настання даної дорожньо-транспортної події, зіткнення автомобілів "Ауді А6" та "Фольксваген Джета" - є обставини пов'язані з тим, що ОСОБА_3 при виконанні маневру розвороту, не дав можливості проїзду водію автомобіля "Ауді А6", який рухався по своїй смузі дороги, виїхав на смугу руху автомобіля потерпілого на такій віддалі, коли водій ОСОБА_4 вже не мав технічної можливості зупинитися до місця зіткнення шляхом застосування негайного гальмування.

Із пояснень свідка ОСОБА_11 вбачається, що його син - ОСОБА_3, маючи намір повернутись назад та розвернути автомобіль під'їхав до роздільної смуги дороги, і в той час в їх автомобіль вдарив інший автомобіль.

Винуватість ОСОБА_3 також підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 які пояснювали, що зустрічний автомобіль раптово звернув свій автомобіль на їхню смугу руху і в цей час сталося зіткнення автомобілів.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що протокол огляду місця події був проведений з його участю і будь яких зауважень не було.

Судом першої інстанції був допитаний експерт ОСОБА_13, який підтвердив висновок судово-трасологічної експертизи. Крім того пояснив, що перед дачі висновку він виїжджав на місце вчиненого ДТП і він встановив, що прямого удару під час зіткнення автомобілів не було, все відбулось дотично.

Крім того, згідно висновків автотехнічних експертиз по встановленню технічного стану транспортного засобу ОСОБА_3, на момент огляду та дослідження системи рульового керування даного автомобіля знаходилися в працездатному стані і могла виконувати функції по зміні напрямку руху автомобіля.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дав належну оцінку доказам які підтверджують його винуватість, і твердження в апеляції про те, що він не винуватий у вчиненні цього злочину, не ґрунтуються на зібраних і перевірених судом доказах, а тому твердження в його апеляції про необґрунтованість його засудження є безпідставні.

Підстав для задоволення апеляції засудженого щодо скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції відповідно до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, його позитивні характеристики з місць проживання та роботи, а також прохання потерпілих суворо не карати засудженого.

Обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, а обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

З урахуванням вище наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, призначивши покарання у виді виправних робіт у межах строку, визначеного санкцією вказаної статті, та призначив додаткове покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Враховуючи наведене, колегії суддів вважає, що суд належним чином мотивував свої висновки про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину і в частині призначення покарання засудженому,

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 07 лютого 2012 року відносно нього - без зміни.

Головуючий Є.В. Хруняк

Судді Б.І. Кукурудз

О.Й. Іванів