№ 0827/2-188 \11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И .

7 листопада 2011 р.

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

У складі : головуючого судді Голубковій М.А.

Секретаря Дребущак О.О.

Адвоката ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту та визначення оплати про його користування , суд , -

В С Т А Н О В И В :

Житловий будинок АДРЕСА_1 на праві особистої власності належав ОСОБА_4 , земельна ділянка , яка первично зареєстрована за житловим будинком, була площею 1000 кв.м.

За життя ОСОБА_4 350 кв.м. земельній ділянці виділив своєї доньці ОСОБА_5 для будування житлового будинку , про що є договір про надання її у безстрокове користування земельній ділянці для будівництва житлового будинку від 16 травня 1956 р. у розмірі 350 кв.м.

Рішенням виконкому Запорізької міської ради № 757 від 15.10. 1953 р. за будинком АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_4, закріплена земельна ділянка площею 640 кв.м.

У 1962 р. будинок АДРЕСА_1 , який було збудовано ОСОБА_5 було прийнято до експлуатації.

К генплану земельної ділянки , який був затверджено архітектором м. Запоріжжя 12.05.1956 р , де чітко вказано, що ОСОБА_5 для проходу до свого будинку надано проїзд розміром 3,0

Після смерті ОСОБА_4 , його спадкоємцем стала дружина ОСОБА_7, яка отримала спадщину в виді житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва по спадщину по закону від 31.01. 1978 р. з земельною ділянкою площею 640 кв.

Після смерті ОСОБА_5 спадщину отримав її син ОСОБА_9, який продав будинок АДРЕСА_2 позивачці по справі.

Житловий будинок АДРЕСА_2на праві власності по договору купівлі- продажу від 28.08. 2008 р. належить ОСОБА_2 На земельній ділянці площею 350 кв.м., знаходиться житловий будинок площею 24,1 кв.м. з прибудовами .

ОСОБА_2 тричі уточнювала свої позовні вимоги, остаточно вона просить:

- визначити порядок користування ділянкою загального користування _проїздом розміром 35.2х 3.0 згідно плану фасаду , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя 12.05 1956 р. на ім.»я ОСОБА_5 житлового будинку АДРЕСА_2

- усунути перешкоди у користуванні власністю , забов»язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні проїздом \ який цій час є загальним проїздом \ к житловому будинку АДРЕСА_2 ;

- знести метелеву хвіртку без номіру \ зі сторони вул.. Єпрнівській м. Запоріжжя \ , частину цеглового паркану № 7 по ширині проїзду загального користування 35.2 х3 .0 м. , згідно технічного паспорту , виданого ЗМБТІ на ім.»я ОСОБА_3 27.03.2007 р. , знести металеву хвіртку № 9 з бетонним крільцом , так як відповідач має окремий вихід та виїзд на вул. Єпронівську м. Запоріжжя.

- забов»язати відповідача не користуватися вказаним проїздом , так як даний проїзд призначався до житлового будинку АДРЕСА_2 для власника ОСОБА_5 , передати його їй для користування .

-забов»язати відповідача вбрати зелені насадження -дерева, кустарники, клумбі, які мають бетонні бордюри , та перешкоджають проїзду та проходу , вбрати водопровідний гусак який находиться на висоті 80 см. від землі , та виходить із колодця № 3

- забов»язати відповідача не оказувати на неї морального давлення шляхом погроз та оскорблений та надати можливість користуватися своїм правом власника житлового будинку та земельної ділянки.

Зустрічний позов не визнає, вважає проїзд своїм, наданим для проїзду до її житлового будинку.

Відповідач первісний позов не визнав, пояснив у судовому засіданні , що вважає, що позивачка своїм позовом оскаржує його право користування земельною ділянкою , вважає його незаконним, необґрунтованим , який не підлягає задоволенню, він пред»являє зустрічний позов про встановлення сервітуту та визначення оплати за його користування для спільного розгляду з первісним позовом , бо вважає, що обидва позови пов»язані між собою їх спільний розгляд є доцільним у зв»язку з тим, що вони випливають з одних правовідносин.

Відповідач пояснив, що його діду ОСОБА_4 в 1938 р. було виділено земельну ділянку площею 990 кв.м. для будівництва житлового будинку та ведення особистого господарства. У 1953 р. він виділів земельну ділянку площею 350 кв.м. своїй дочці ОСОБА_5 для будівництва житлового будинку . Після відділення , рішенням виконкому Запорізькій міській ради № 757 від 15.10. 1953 р. за будинком АДРЕСА_1 була закріплена земельна ділянка площею 640 кв.м., за будинком АДРЕСА_2 -земельна ділянка площею 350 кв.м. У зв»язку з тим, що підхід до будинку АДРЕСА_2 можливо було здійснити лише через ділянку АДРЕСА_1 , попередні власники домовилися про надання права власнику будинку АДРЕСА_2 , проходити до свого будинку по дорожці , що проходить через ділянку , що відноситься до житлового будинку АДРЕСА_1 , та про порядок ви користування цієї дорожкою.

Пред»явлений первісний позов про встановлення порядку користування смугою земельної ділянки 3.0 м. , як вважає позивачка знаходиться у загальному користуванні , але цього не може бути дійсним, оскільки в загальному користуванні вона ніколи не була , а знаходиться в його одноособовому користуванні , як власника житлового будинку АДРЕСА_1 , але позивачка має право про встановлення сервітуту ,який полягає в наданні їй проходу по існуючій дорожці до свої земельній ділянці.

Згідно частини 1 ст. 98 Земельного Кодексу України, право земельного сервітуту -це право власника чи користувача земельної ділянки не обмежене платне або безкоштовне користування чужою земельною ділянкою .

Відповідно до ст.. 4 ст. 98 Земельного Кодексу України земельний сервітут здійснюється особам, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки , щодо якої він встановлений .

Згідно з п.п.»а»та «б» частини 1 ст. 99 Земельного Кодексу України, даний вид сервітуту може буди віднесений до права проходу та проїзду на велосипеді або до права проїзду на транспортному засобі на існуючому шляху. Проте , з урахуванням того, що на даній ділянці ніколи не існувало дороги до ділянки будинку АДРЕСА_2 , то в даному випадку мова повинна іти про право пішого проходу та проїзду на велосипеді. .

Оскількі , згідно ч.4 ст.98 Земельного Кодексу України сервітут здійснюється способом , найменш можливим для власника \ користувача земельної ділянки , щодо якої він встановлений , доріжка для проходу повинна бути встановлена шириною не більше достатньою для проходу одної людини.

Згідно до ч.3 ст. 403 Цивільного Кодексу України особа, яка користується сервітутом , забов»язана вносити плату за користування майном , якщо інше не встановлено законом , договором , заповітом або рішенням суду. У зв»язку з тим, що встановлення права сервітуту у вигляді проходу обмежує користувачеві цієї ділянки \ вона могла бути використана під город, забудову та інше.

Користувачеві цієї ділянки завдається шкода , яка повинна бути відшкодована відповідачем по зустрічному позову у вигляді встановлення плати за користування сервітутом.

Позивач по зустрічному позову просить:

1. встановити право ОСОБА_2 на користування частиною земельної ділянки , що на праві користування ОСОБА_3 розміром 35,2 х 0.5 м. у межах , що фактично склалися для проходу та проїзду на велосипеді.

2. Визначити плату за користування сервітутом у розмірі 141 грв. в місяць ;

3. Забов»язати ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 у здійсненні ним права на приватизацію земельної ділянки у зв»язку з чим відкликати свою заяву з управління земельних ресурсів Запорізької міської ради з вимогою про припинення приватизації земельної ділянки ОСОБА_3 і підписати акт погодження меж з ОСОБА_3

4. Стягнути з ОСОБА_2 на його користь держмито та затрати на інформаційне - технічне забезпечення.

У судовому засіданні позивач по зустрічному позову частково зменшив свої позовні вимоги , він просить :

1. відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ;

2. встановити право ОСОБА_2 на користування частиною земельної ділянки розміром 35.2 х 0.5 м. у межах , що фактично склалися для проходу та проїзду на велосипеді , яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 51 грв. сплаченого держмито та 120 грв. витрат на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Від інший частині позову він відмовився.

Суд прийняв його відмову від частині позову.

Суд, вислухав сторони, вивчивши матеріали справи , проходить до висновку , що первісний позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню , зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає у повному обсязі за мотивами :

Рішенням народного суду 4-го участку Сталинського району м. Запоріжжя від 4 квітня 1947 р було встановлено факт, що домоволодіння , яке знаходиться на АДРЕСА_1 , належить на праві застройки гр.. ОСОБА_4 .

Висновком о реєстрації домоволодіння від 6 травня 1949 р. за встановлено , що домоволодіння АДРЕСА_1 , роз положено на площі земельної ділянки розміром 1000 кв.м. і складається з одній побудови и належить на праві особистої власності ОСОБА_4.

За життя ОСОБА_4 виділяє своєї донці ОСОБА_5 частину земельної ділянки , вона будує свій будинок , здає його в експлуатацію у 1962 р., де вказана земельна ділянка, згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 16 травня 1956 р. площею 350 кв.м. Будівництво ОСОБА_5 проводила згідно генплану від 12 травня 1956 р. , де вказано , що земельна ділянка , якої вона користується має розмір 350 кв.м. з лінійними розмірами : 18,33 -19,10 м. -18.33 -19.10 м .

Після смерті ОСОБА_4 його спадкоємиця -дружина ОСОБА_7 отримала житловий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 640 м. , після її смерті спадщину отримали її діти ОСОБА_12 =2\3 частини будинку і ОСОБА_5 1\3 частина будинку, яка продала належану їй 1\3 частину своєму братові ОСОБА_12 . договір купівлі-продажу від 27 квітня 1987 р. 25 травня 2004 р. ОСОБА_12 подарував належаний йому будинок АДРЕСА_1 своєму синові ОСОБА_3 з земельною ділянкою 640 м.

Після смерті ОСОБА_5 її син ОСОБА_9 отримав спадщину згідно свідоцтва на спадщину за заповітом від 12 лютого 2008 р.

По договору купівлі-продажу від 28.08.2008 р. ОСОБА_9 продав належаний йому будинок АДРЕСА_2 позивачці ОСОБА_2 з земельною ділянкою площею 350 м.

Третя особа ОП ЗМБТІ звернулась до суду з заявою про розгляд справи в її відсутність

По справі була проведена судово -технічна експертиза , де експерту були поставлені питання : яка ширина проїзду була затверджена житловому будинку АДРЕСА_2 на 1965 р . до теперішнього часу?

-яка нормативна ширина виїзду повинна бути при виділу в окрему поштову адресу із складу домоволодіння житлового будинку АДРЕСА_2 на 1965 р. до теперішнього часу ?

- визначити порядок користування даної земельної ділянки \ виїзду \ для жилого будинку АДРЕСА_2 ;

- чи правомочні дії ОСОБА_3 при встановленні цегельного паркану та хвіртки на виїздній частині для проїзду до дільниці АДРЕСА_2».

Єксперт надав суду свої виводи на поставлені судом питання ;

1. вивченням матераілов інвентарізаціонної справи на житловий будинок АДРЕСА_2 встановлено, що підставі договору на право будівництва будинку та безстрокового користування земельною ділянкою , посвідченого 1 -ю Запорізькою державною нотконторою 28. 05. 1956 р. для будівництва житлового будинку АДРЕСА_2 була надана земельна ділянка площею 350 м. кв.

В матеріалах справи на житловий будинок АДРЕСА_2 є рішення виконкому Запорізької міській ради депутатів трудящих ся № 3 від 09.02. 1965 р. , згідно якого за житловим будинком АДРЕСА_2 закріплена земельна ділянка площею 350 кв.м.

Також є генплан земельної ділянки , виданий Управлінням головного архітектора м. Запоріжжя , затверджений архітектором міста Запоріжжя від 12.05. 1956 р , згідно якого площа виділяємої ділянки під забудову складала 350 кв.м. при ширині 18,33 кв.м. та довжині ділянки 19.10 кв.м. До земельної ділянки АДРЕСА_2 був запроектирован проїзд шириною 3.0 кв.м.

2. Згідно Генплану земельної ділянки , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя , затвердженого архітектором міста Запоріжжя 12.05. 1956 р , ширина проїзду до житлового будинку АДРЕСА_2 , складала 3.0 кв.м.

3. На питання , яка нормативів ширина виїзду повинна бути при виділу в окрему поштову адресу із складу домоволодіння на 1965 р. дати відповідь вона не має можливості, за причини відсутності нормативних даних ширини проїзду на 1965 р., але вважає доцільним при визначенні нормативних даних ширини проїзду на 1965 р. керуватися даними генплану земельної ділянки , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя та затвердженого архітектором міста Запоріжжя 12.05. 1956 р. ,відповідно якого ширина виїзду на час виділення земельної ділянки АДРЕСА_2 складала 3.0 кв.м.

На підставі вимоги нормативних документів , а саме ДНБ 360-92 « Міськбудування, Планування і настройка міських і сільских поселень «, які діють в будівництві на час проведення експертизи, передбачають п. 3.22 «ширина в»їзду з кожної земельної ділянки повинна бути не менш ніж 3.5 м.»

4. Обстеженням земельних ділянок АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 встановлено,що проїздом користується власник земельної ділянки ¹ АДРЕСА_1 та власник земельної ділянки АДРЕСА_2. ОСОБА_3 побудував на проїзді до будинку АДРЕСА_2 цегляний паркан № 1 , металеву хвіртку № 2 , водопровід № 3.

Визначати порядок користування даної земельної ділянці \виїзду для житлового будинку АДРЕСА_2 вважає недоцільним, так як згідно Генплану земельної ділянки , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя , затвердженого архітектором м. Запоріжжя 12.05 . 1956 р., до земельної ділянки АДРЕСА_2 був запроектирован проїзд шириною 3.0 м.

5. Згідно Генплану земельної ділянки , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя , затвердженого архітектором м.Запоріжжя 12.05. 1956 р. до житлового будинку АДРЕСА_2 був запроектирован проїзд шириною 3.0 м.

ОСОБА_3 побудував на проїзді до будинку АДРЕСА_2 цегловий паркан № 1 , металеву хвіртку № 2 ,водопровод № 3 , чим створив неможливість вільного проходу до земельної ділянки АДРЕСА_2.

Вважає , що ОСОБА_3 не повинен користуватися прохідом , який наділявся до земельної ділянки АДРЕСА_2 відповідно Генплану земельної ділянки , виданого управлінням головного архітектора м. Запоріжжя , затвердженого архітектором міста Запоріжжя 12.05. 1956 р. до земельної ділянки АДРЕСА_2.

Ст. 152 Земельного Кодексу України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно до ст.. 153 п.2 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь=яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою.

Ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном

Таким чином, суд встановив , що проїзд шириною 3.0 м. було надано у користування власникам будинку АДРЕСА_2 і ніколи не був ні в загальному користуванні житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, у технічному паспорті сторін цей проїзд вказано, як вибачається зі схем -плану будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 вказана ширина проїзду 3 м до будинку АДРЕСА_2.

Суд задовольняє первісний позов ОСОБА_2 частково , в частині позову про визнання порядку користування ділянкою загального користування відмовляє, та як згідно генплану земельної ділянки АДРЕСА_2 проїзд надано у користування власнику житлового будинку АДРЕСА_2 , й власник житлового будинку АДРЕСА_1 користуватися їм не вправі.

У частині усунення перешкод у користуванні власністю суд задовольняє позов , забов»язує ОСОБА_3 знести з проїзду, який належить ОСОБА_2, власнику житлового будинку АДРЕСА_2 цегловий паркан № 1, метелеву хвіртку № 2 та водопровід № 3 .

Суд також забов»язує ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 у користування проїзд шириною 3.0 м.

У частині позову про знесення зелених насаджень - дерев , кустарників , клумб , суд відмовляє у позові , оскільки позивачкою і цій частині не надано ні яких доказів їх присутствія на проїзді . Експертом також не вказано, що на спірному проїзді є дерева , клумби.

У частині забов»язання відповідача не користуватися проїздом та не оказувати морального давлення на позивачку , суд відмовляє , тому що згідно до генплану , проїзд надано для користування житловим будинком АДРЕСА_2 , який їй належить , у відповідача відсутні права на цій проїзд.

Зустрічний позов задоволенню не підлягає , оскільки судом встановлено, що спірний проїзд надавався для користування власнику житлового будинку АДРЕСА_2 и не має ні якого відношення до власника будинку АДРЕСА_1 , і його вимоги відносно сервітуту не мають ні яких підстав для задоволення.

Керуючись ст. 208. 212, 213 , 215 ЦПК України , ст. 42, 98, 99 , 151, 152 Земельного Кодексу України, суд-

В И Р И Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю задовольнити частково.

Забов»язати ОСОБА_3 передати у користування Закройщик Вікторії Вікторовни проїзд площею 35.2 х3 м.

Забов»язати ОСОБА_3 знести з проїзду , який належить ОСОБА_2 паркан № 1 , металеву хвіртку № 2, водопровід № 3.

В інший частині позову відмовити.

У зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення сервітуту -відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги , якщо воно не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційною скарги.

Суддя Голубкова М.А.