ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2012 р. Справа № 31/356

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючого,

Бернацької Ж.О. -доповідача,

Кривди Д.С.,

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012

у справі№ 31/356

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СДІ Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд"

простягнення 148606,69 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: ОСОБА_4 (дов. б/н від 15.05.2012),-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СДІ Україна" у вересні 2011 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд" про стягнення 148606,69 грн., в тому числі: 122622,60 грн. заборгованості, 10790,79 грн. інфляційних втрат, 10234,64 пені та 4958,66 грн. 3% річних за договором № 19 від 15.04.2010.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2011 (суддя Качан Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. (головуючий), Отрюха Б.В., Михальської Ю.Б.) у справі 31/356 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ - Буд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СДІ Україна" 122622,60 грн. заборгованості, 10790,79 грн. інфляційних втрат, 10234,64 грн. пені, 4958,66 грн. 3% річних, 1486,07 грн. витрат з оплати державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 у справі № 31/356, а справу № 31/356 передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального права та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до передчасного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку оборотно-сальдовій відомості ТОВ "СДІ Україна" від 27.07.2011 по рахунку 361, "контрагенти; замовлення" за 01.01.2009 -28.02.2011 за договором № 19 від 15.04.2010, наданої позивачем до позовної заяви, згідно з якою сальдо на кінець місяця (дебет) складає 11289,49 грн., що підтверджує частковий розрахунок відповідача з позивачем (а.с. 32).

Суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінку випискам по особовому банківському рахунку відповідача, а саме: копії виписки АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" № 260070105166.980 за період з 26.04.2010 по 26.04.2010, копії виписки ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" 26003000643049 за 11.06.2010, копії виписки ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" 26003000643049 за 29.06.2010, копії виписки АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" № 260070105166.980 за період з 27.07.2010 по 27.07.2010, копії виписки АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" № 260070105166.980 за період з 03.08.2010 по 03.08.2010, копії виписки ПАТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" по особовому рахунку ТОВ "ГВФ-Буд" 26003000643049 за 15.09.2011, якими підтверджується частковий розрахунок відповідача з позивачем у сумі 111922,60 грн. (а.с. 99-104).

Також суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінку оборотно-сальдовій відомості ТОВ "ГВФ-Буд" по рахунку 631 "контрагенти; замовлення" за 01.04.2010 -16.01.2012, згідно з якою сальдо на кінець місяця (кредит) складає 10700,00 грн., що підтверджує частковий розрахунок відповідача з позивачем (а.с. 134).

Вказані документи були подані відповідачем на стадії апеляційного провадження.

Відповідач обґрунтував неможливість подання зазначених документів до суду першої інстанції тим, що не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", відповідно до частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Відповідно до пункту 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 № 01-8/164 " Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році", питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів має вирішуватися з урахуванням припису частини першої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, за яким додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Приймаючи додаткові докази, суд апеляційної інстанції має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування.

Проте суд апеляційної інстанції не дослідив надані відповідачем копії банківських виписок та оборотно-сальдової відомості, не виклав у мотивувальній частині постанови відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції.

Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Згідно з частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГВФ-Буд" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 у справі № 31/356 задовольнити.

Рішення господарського суду Києва від 08.12.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 у справі № 31/356 скасувати.

Справу № 31/356 передати до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий - суддяКапацин Н.В.

СуддіБернацька Ж.О.

Кривда Д.С.