ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.06.2006 Справа № А37/38
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузнецової І.Л.,
суддів: Швець В.В. (доповідач), Чимбар Л.О.
при секретарі судового засідання: Гайдук Ю.А.
за участю представників:
Позивач: Гуденко О.І., довіреність №176/Д від 13.02.06, директор філії;
Відповідач: Іващенко В.О., довіреність №1474/10/08-09-15 від 23.01.06, головний державний податковий інспектор; Горбик Т.М., довіреність №14847/10/08-09-15 від 13.06.06, головний державний податковий ревізор-інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
спеціалізованої державної податкової ін спекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську;
на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року;
у справі №A37/38;
за позовом акціонерного комерційного банку “Правекс-Банк”, місто Київ;
до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську;
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Акціонерний комерційний банк “Правекс-Банк” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000018824/0722 від 16 січня 2006 року про визначення податкового зобов’язання, а саме сплатити донарахований прибутковий податок в сумі 6263,44 гривень та штрафні санкції в сумі 12526,88 гривень прийнятого Відповідачем Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що основним джерелом регулювання справляння прибуткового податку з фізичних осіб є Декрет Кабінету Міністрів від 26 грудня 1992 року №13-92, яким запроваджені основні механізми нарахування і стягнення прибуткового податку, в тому числі визначена шкала ставок із встановленням неоподатковуваного мінімуму у розмірі мінімальної заробітної плати.
Постановою господарського суду у справі №А37/38 від 16 березня 2006 року (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені частково.
Визнано частково нечинним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, в решті позову відмовлено.
Приймаючи спірну постанову господарський суд виходив з наступного:
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних осіб, який діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, прийнятий на підставі Закону України “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”.
На підставі статті 2 вказаного Декрету, об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.
Тобто, за змістом вказаної норми під неоподатковуваним мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи є мінімальна заробітна плата.
Відповідач не погодившись з постановою господарського суду подав апеляційну скаргу.
Вважає, що вона винесена з порушенням закону.
Господарський суд при винесенні постанови неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідач просить спірну постанову скасувати та у позовних вимогах відмовити посилаючись на наступне:
Конституційним Судом України зазначено, що Указ Президента України “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” прийнято відповідно до положень Конституції (Основного Закону) України від 20 квітня 1978 року (пункт 74 статті 1145).
Згідно з цією конституційною нормою Президент України мав повноваження ухвалювати “укази з питань економічної реформи, не врегульованих законами України, які діють до прийняття відповідних законів”.
Положення цього Указу застосовуються з 1996 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України для розрахунку надходжень від податків, зборів (обов’язкових платежів), а також визначення сум штрафів за адміністративні правопорушення.
На апеляційну скаргу заперечення Позивач не надав.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити.
Постанову місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:
Станом на листопад 1992 року відповідно до пункта 13 статті 97 Конституції України 1978 року здійснення законодавчого регулювання відносин оподаткування належало до виключної компетенції Верховної Ради України.
З метою оперативного вирішення питань, пов’язаних із здійсненням ринкової реформи, Верховна Рада України тимчасово делегувала Кабінету Міністрів України, повноваження видавати декрети в сфері законодавчого регулювання з питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, в тому числі і з питань оподаткування.
На підставі Закону України від 18 листопада 1992 року, дія названого пункта 13 статті 97 тимчасово зупинялася строком на 6 місяців до 21 травня 1993 року Законом України від 19 грудня 1992 року “Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних осіб, який діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” від 26 грудня 1992 року №13-92, прийнятий на підставі Закону України "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання”, яким запроваджені основні механізми нарахування і стягнення прибуткового податку, в тому числі визначена шкала ставок із встановленням неоподатковуваного мінімуму у розмірі мінімальної заробітної плати.
На підставі статті 2 вказаного Декрету, об’єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.
У статті 6 цього Декрету визначено, що сукупний оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати, неоподатковуваний мінімум.
Ставки прибуткового податку з громадян визначені статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”, пунктом 1, якої встановлено шкалу обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної заробітної плати є законодавче врегульованим. Зміни щодо визначення ставки оподаткування відповідно до статей 6 та 7 Декрету Кабінету міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” у законодавчому порядку не вносились.
Відповідно до статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Стосовно Указу Президента України “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян” від 13 вересня 1994 року №519/94 було встановлено ставку прогресивного оподаткування доходів громадян виходячи з неоподатковуваного мінімуму.
Однак, Укази Президента України:
по-перше, не має сили закону;
по-друге, зазначений Указ видано з питання врегульованого законодавством, а саме - Декретом;
по-третє, в Декрет зміни можуть бути внесені або вносились на підставі законів, зазначений Указ Президента України зміни в Декрет не вносить.
Таким чином, судова колегія вважає правильним висновок господарського суду про безпідставне застосуванням до спірних правовідносин приписів Указу Президента України “Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян” без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом, в зв’язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення слід визнати необгрунтованим.
З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу спеціалізованої державної податкової ін спекції по роботі з великими платниками податків у місті Дніпропетровську, залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2006 року у справі №A37/38, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий І.Л. Кузнецова
Судді В.В. Швець
Л.О. Чимбар