2

5

Справа № 22ц-0590/5210/12 Головуючий 1 інстанції Циктіч В.М. Категорія: 5 Доповідач Папоян В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Курило В.П.

суддів: Папоян В.В., Мальованого Ю.М.

при секретарі: Папченко М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про розподіл майна, який під час розгляду справи уточнювала. На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ними було придбано: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, два гаражі, автомобіль «Рено Кенго» реєстраційний номер НОМЕР_3, ноутбук «Асун», пральну машину «Бош», холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош», телевізор «Філіпс», диван та два крісла, електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», трактор Т-150-05 реєстраційний номер НОМЕР_4, грошові кошти отримані від оренди трактора у сумі 5880 грн. та внесок у статутний фонд ТОВ «Епсілон М» у розмірі 44000 грн.. Просила зобов'язати не чинити перешкод у користуванні квартирою та провести розподіл спільного майна.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року (з урахування додаткового рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року) позовні вимоги задоволені частково.

Зобов'язано відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою. Розподілено майно та виділено позивачу 2/3 частини квартири, ноутбук «Асун», пральну машину «Бош» холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош», трактор. Виділено відповідачу 1/3 частину квартири, телевізор «Філіпс», диван та два крісла електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», автомобіль «Рено», кошти за оренду трактора. Визнано за ОСОБА_1 права особистою власності на швейну машинку, розкладний стіл та визнано право власності спільної дитини на письмовий стіл, диван-софу, ДВД- відео тюнер. В задоволенні решти вимог відмовлено.

З зазначеним рішенням не погодився відповідач та надав апеляційну скаргу в якої просить рішення суду скасувати та ухвалити нове яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, оскільки квартира фактично знаходиться у користуванні позивачки та остання має ключі від квартири і цього під час розгляду справи не спростовувала. Вважає, що при розподілі квартири судом було неправомірно відступлено від принципу рівності часток подружжя та позивачу виділено 2/3 частини цього майна є неправомірним оскільки ним сплачується стягнуті за рішенням суду аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Просив визнати спільним майном письмовий стіл, диван-софу, ДВД- відео тюнер. При розподілі рухомого майна залишити відповідачу телевізор «Філіпс», пральну машину «Бош» холодильник «Ліпхер», пилосос «Бош» автомобіль «Рено». Виділити позивачу диван та два крісла, електродуховку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», ноутбук «Асун», ДВД - відео тюнер, диван софу. Стягнувши на його користь різницю у вартості майна та визнати його особистою власністю трактор який було придбано ним за особисті кошти отримані за договором дарування.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Позивач та її представник в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.

Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання особистою власністю позивача швейної машинки, розкладного столу та відмови у задоволенні позовних вимог про розподіл внеску у статутний фонд ТОВ «Епсілон М» сторонами не оскаржується.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду частковому скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що з 4 грудня 1998 року по 29 жовтня 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час перебування у шлюбі ними було придбано наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 16 жовтня 2002 року, який посвідчено державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори; трактор Т150 К, 1986 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1 який придбано за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 804449 від 29 липня 2008 року за 7250 грн.; легковий автомобіль «Рено Кенго», реєстраційний номер НОМЕР_3, 2003 року випуску вартістю 39900 грн.; ноутбук «Асун» вартістю 4500 грн.; пральну машину «Бош» вартістю 3000 грн.; холодильник «Ліпхер» вартістю 7000 грн.; пилосос «Бош» вартістю 900 грн.; телевізор «Філіпс» вартістю 1000 грн.; диван та два крісла вартістю 4000 грн.; електродуховку «Гореньє» вартістю 5179 грн.; плиту вбудовану поверхню «Гореньє» вартістю 2359 грн.; посудомийку «Електролюкс» вартістю 5600 грн.; кухонний гарнітур «Меркс» вартістю 53000 грн. Вартість придбаного подружжям трактора підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу транспортного засобу. Вартість решти майна сторонами не спростовується.

Крім того, за час спільного проживання подружжям було придбано: письмовий стіл, диван-софу вартістю 800 грн., ДВД- відео тюнер вартістю 750 грн.

Відповідно до ст.ч.3 ст. 368 ЦК України і 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині і чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Та відповідно до ст.. 70 СК України в разі поділу спільного майна подружжя частки чоловіка та дружини є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

З матеріалів справи убачається, що під час перебування у шлюбі подружжям було придбано вищевказане спірне майно яке є спільною сумісною власністю подружжя, та відповідно до ст. 69 СК України, якою передбачено право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, підлягає розподілу. За таких обставин суд першої інстанції дійшовши обґрунтованого висновку про розподіл майна

Проте вирішуючи питання про розподіл квартири суд першої інстанції, посилаючись на ч.3 ст. 70 СК України, виходив з того, що разом з позивачкою залишилася проживати спільна неповнолітня дитина, яка знаходиться на її утриманні та вихованні, а тому дійшов до висновку щодо можливості збільшити частку позивачки у спірній квартирі до 2/3 частин.

Але з таким висновком суду не можна погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Рішення суду повинно містити мотиви та обґрунтування відступу від засади рівності часток подружжя у їхньому спільному майні. Але при вирішенні питання щодо відступлення при поділі майна від засади рівності часток подружжя судом першої інстанції не враховано що предметом поділу є загальний обсяг спільного майна на який претендують сторони тому це питання повинно вирішуватися з урахуванням вартості усього майна яке предметом спору. Згідно ст. 70 СК України частки майна чоловіка та дружини у разі поділу майна подружжя є рівними. Та відповідно до ч.4 ст.71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Тому рішення суду в цієї частині підлягає зміненню з визначенням рівних часток чоловіка та дружини при поділі спірної квартири.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, що суд помилково дійшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та зобов'язав відповідача не чинити перешкод у користуванні спільною квартирою оскільки відповідно до ст.391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, та враховуючі, що позивачка є співвласником спірної квартири, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення цих вимог. Рішення суду в цієї частині відповідає вимогам закону та підстав для його скасування не має.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, що трактор ні є спільною сумісною власністю подружжя так як його було придбано за особисті кошти отримані за договором дарування оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана доказувати те обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, проте відповідачем по справі не надано належних доказів стосовно того, що це майно було придбано за грошові кошти отримані за договором дарування. Посилання відповідача на договір дарування від 28 липня 2008 року, який укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не є підставою для визнання спірного майна особистою власністю відповідача, оскільки частиною 5 ст. 719 ЦК України передбачено, що договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, тоді як договір на який посилається апелянт укладено без додержання нотаріальна форма посвідчення договору. Відповідно до ст.. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Задовольняючі позовні вимог ОСОБА_2 про визнання права власності їх спільної дитини ОСОБА_4 на письмовий стіл, диван-софу, ДВД - відео тюнер суд першої інстанції посилався на ст.. 174 СК України, але з таким висновком суду не можливо погодитися з наступних підстав.

Відповідно до ст.174 СК України майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Тоді як письмовий стіл, диван-софа, ДВД - відео тюнер ні відносяться до речей які відповідно до зазначеної норми Закону можуть бути визнані власністю дитини. Тому, враховуючі, що це майно було придбано подружжям в період шлюбу, то воно є спільною сумісною власністю сторін, але при розподілі майна слід враховувати інтереси дитини та залишити це майно у користуванні позивача.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про розподіл грошових коштів отриманих ОСОБА_1 за договором оренди трактора в травні 2010 року у сумі 5880 грн. апеляційний суд дійшов до висновку що зазначені позовні вимоги не ґрунтуються на законі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл двох гаражів суд першої обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів наявності спірного майна та придбання сторонами у власність зазначених об'єктів нерухомості. Рішення суду в цієї частині відповідає вимогам закону та підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст.. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Вирішуючи питання про розподіл рухомого майна та предметів побуту апеляційний суд, враховує що на час розгляду справи склався відповідний порядок користування спірним майном, проти якого сторони не заперечували. А саме квартира в якій знаходиться побутова техніка та меблі фактично знаходиться у користуванні позивачки, а транспортні засоби у користуванні відповідача, то суд вважає можливим розподілити спільне майно залишивши відповідачу наступне майно: автомобіль «Рено Кенго», трактор, диван, два крісла, пилосос, телевізор на загальну суму 53050 грн. та залишити позивачу решту рухомого майна на загальну суму 82 189 грн. Та з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини яка залишилася мешкати разом з позивачкою апеляційний суд вважає можливим відступити від засади рівності часток подружжя та не стягувати з позивача компенсацію вартості часток подружжя.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що рішення суду підлягає частковому скасуванню з ухваленням зазначеного нового рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Епсілон М», двох гаражів та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої власності на швейну машину, розкладний стіл та усунення перешкод у користуванні квартирою залишити без змін.

В іншій частині рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року та додаткове рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 30 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по ? частині трикімнатної квартири АДРЕСА_1.

Розділити спільне майно подружжя та визнати в порядку розподілу майна за ОСОБА_2 право власності на вбудовану духовку «Гореньє», плиту вбудовану поверхню «Гореньє», вбудовану посудомийку «Електролюкс», кухонний гарнітур «Меркс», ноутбук «Асун», пральну машину «Бош», холодильник «Ліпхер», письмовий стіл, диван-софу, ДВД - відео тюнер.

Визнати в порядку розподілу майна за ОСОБА_1 право власності на трактор Т-150К, 1986 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль «Рено Кенго», 2007 року випуску реєстраційний номер НОМЕР_2, диван, два крісла, пилосос «Бош», телевізор «Філіпс» без компенсації вартості часток спільного майна подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: