Справа №1490/2279/12 21.05.2012 < Дата розгляду справи > 21.05.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

< Текст >

Справа 22-ц/1490/1576/12 Головуючий у першій інстанції - Розумовська О.Г.

Категорія 20 Доповідач апеляційної інстанції - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої: Кутової Т.З.,

суддів: Ямкової О.О., Крамаренко Т.В.,

при секретарі: Богуславській О.М.,

за участю: позивача - ОСОБА_3 його представника ОСОБА_4, ОСОБА_5, відповідача - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_6 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2012 року по справі за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_6 про

стягнення грошових коштів та зустрічним позовом

ОСОБА_6

до

ОСОБА_3

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів.

Позивач зазначав, що відповідачем від його імені 23 серпня 2011 року та 26 серпня 2011 року за договорами купівлі-продажу було продано нерухоме майно - свиноферму, розташовану в АДРЕСА_1 за 1 669 585 грн. та ферму ВРХ, розташовану в АДРЕСА_2 за 1 414 837 грн.

Посилаючись на те, що отримані за вказаними договорами гроші відповідач в добровільному порядку йому не повернув, просив суд стягнути з останнього 3 084 422 грн. на його користь.

В свою чергу ОСОБА_6 звернувся із зустрічною позовною заявою про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми, в якій зазначав, що розрахунки за вказаними договорами було здійснено із застосуванням простих векселів на суму 1 669 585 грн. та 1 414 837 грн., строки оплати за якими настануть 18 серпня 2021 року.

Посилаючись на те, що позивач відмовляється отримувати від нього векселі, просив суд надати можливість передати отримані від договорів купівлі-продажу прості векселі на ім'я ОСОБА_3 та стягнути з останнього на його користь 30 844,22 грн. плату за виконання обов'язків за договором доручення.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 березня 2012 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду та об'єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 3 084 422 грн. та 3 220 грн. судових витрат. У задоволені зустрічного позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Згідно з ч. 3 ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ст. 1002 ЦК України повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір доручення за яким ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на продаж належного позивачеві нерухомого майна (а.с.41-42).

За договором купівлі-продажу від 23 серпня 2011 року, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_3 продав ТОВ «Компанія-ВАН» належний останньому на праві власності нежитловий об'єкт - свиноферму, розташовану в АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області за р.№728 (а.с.16-17).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору продаж вчинено за 1 669 585 гривень, які представник продавця одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

Представник продавця підтверджує, що продавець не має до покупця вимог фінансового характеру і свідчить про повний розрахунок з ним.

Крім цього, за договором купівлі-продажу від 26 серпня 2011 року, ОСОБА_6 від імені ОСОБА_3 продав ТОВ «Компанія-ВАН» належний останньому на праві власності нежитловий об'єкт - ферми ВРХ, розташовану в АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області за р.№740 (а.с.20-22).

Відповідно до розділу 3 вказаного договору продаж вчинено за 1 414 837 гривень, які представник продавця одержав повністю від покупця до підписання цього договору.

Представник продавця підтверджує, що продавець не має до покупця вимог фінансового характеру і свідчить про повний розрахунок з ним.

Таким чином, відповідач ОСОБА_6 отримав від покупця ТОВ «Компанія-ВАН» грошові кошти на загальну суму 3 084 422 гривень, які до теперішнього часу в добровільному порядку позивачу не повернув.

За таких обставин, суд першої інстанції з урахуванням вищевказаних положень дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_3 та обґрунтовано стягнув з ОСОБА_6 3 084 422 гривень, отриманих від продажу нерухомого майна.

Посилання відповідача на те, що грошей від покупця за вказаними договорами він не отримав, оскільки розрахунок було вчинено простими векселя на ім'я ОСОБА_3 не відповідає умовам оплати укладених договорів купівлі - продажу за нерухоме майно.

Висновок суду про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_6 про зобов'язати надати можливість передати ОСОБА_3 прості векселі є вірним, оскільки зобов'язання за векселями не витікають з договорів купівлі-продажу, а тому не стосуються інтересів ОСОБА_3

Відмовляючи у задоволені вимог ОСОБА_6 про стягнення з ОСОБА_3 30 844,22 грн. за виконані роботи за договором доручення, суд вірно виходив з того, що зобов'язання за цим дорученням, а саме повернення грошей отриманих від продажу нерухомого майна, ОСОБА_6 не виконане.

Інші доводи апеляційної скарги спростовують обґрунтованих висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції укладеного з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча:

Судді: