ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2006                                                                                                    Справа № 31/69 

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 

головуючого  Неклеси М.П.(доповідача),                

суддів:                Логвиненко А.О., Чус О.В.

за участю : секретаря судового засідання   Гарбузенко О.В.

представники сторін  в судове засідання не з'явились, про час  та місце  судового засідання повідомлені належним чином(а. с. 26,27,30),

розглянувши  апеляційну скаргу    суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ  на  рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  29.03.2006р.   у справі №31/69

за позовом   суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

до    Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ 

про   визнання права власності

                                              В С Т А Н О В И В:

16.02.2006р. позивач, СПД ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до  Дніпропетровської міської ради про  визнання права власності на  будівлі та споруди підприємства громадського харчування по АДРЕСА_1 у Дніпропетровську а саме на: тамбур площею 5,0 кв. м; велику банкетну залу, площею 100 кв. м; адміністративне приміщення, площею 6,2 кв. м; кухню, площею 27, 8 кв. м; підсобне приміщення, площею 2 кв. м.; підсобне приміщення, площею 5, 7 кв. м; малу банкетну залу, площею 15,8 кв. м.; туалет, площею 2 кв. м; умивальник, площею 1, 8 кв. м; туалет, площею 3,1 кв. м; сарай, площею 12, 3 кв. м; кіоск (торговельна точка), площею 7,0 кв. м; огорожа з металевого профільного листа, площею 47 кв. м; огорожа дерев'яна, решітчаста, площею 40,6 кв. м; водоспад, в кількості 1 шт., фонтан, в кількості 1 шт., мостіння, площею 184,9 кв. м

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.03.2006р. (суддя  Мороз В.Ф.)в позові відмовлено. Рішення мотивоване нормою статті 376 Цивільного кодексу України.

 Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від

29.03.2006р. скасувати  у зв'язку з порушенням судом  норм  процесуального і матеріального  права.

Представники  сторін в судове засідання  не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином  (а.с.26,27,30, т.2), тому суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за їх відсутністю, за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом Дніпропетровської області норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, суд знаходить, що апеляційна скарга суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.05.2003р., на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №130/9 від 25.04.2003р., між  позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1. Умовами договору передбачено, що орендодавець  передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 24 кв. м по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську для  фактичного розміщення літнього майданчика.

23.06.2004 р. між сторонами, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради №69/2 від 19.06.2002 р. та рішення Дніпропетровської міської ради №17/16 від 31.03.2004р. , був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0053 га по АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську для   розміщення літнього майданчика строком до 15.11.2004р.

Пунктом. 8.1 договору оренди від 23.06.2004р. визначене обмеження щодо використання  земельної ділянки, а саме  відсутність  права  розміщення  об'єктів капітального будівництва.

Але всупереч даної вимоги,  позивач розмістив на орендованій земельній ділянці,  що передавалась позивачу в оренду згідно зазначених вище договорів оренди, об'єкти капітального будівництва, що підтверджується висновком спеціаліста №287 від 26.12.05р. (а.с.109-127, т.1)

Як вбачається з матеріалів справи дозволу на проведення будівельних робіт, затвердженого проекту будівництва спірного майна позивачем не надано.

У відповідності до  статті  376 Цивільного кодексу України будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.  Тобто самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно за умов:  а)надання земельної   ділянки   у встановленому  порядку  особі  під  уже   самочинно збудоване майно; б)   прийняття   судом    рішення   про визнання права власності   за цією особою вже після надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже самочинно збудоване майно.

Таким чином, земельна ділянка не була відведена позивачу для будівництва спірного майна. Договором оренди земельної ділянки від 23.06.2004 р. було встановлено обмеження щодо використання орендованої земельної ділянки для розміщення на ній капітального будівництва. Позивачу земельна ділянка на теперішній час не передана в оренду у встановленому порядку під збудоване спірне майно, що є необхідною умовою визнання права власності на самовільно збудоване

Посилання скаржника на те,  що на даний час  він узгоджує з Дніпропетровською міською радою питання щодо відведення йому земельної ділянки по АДРЕСА_1 під вже збудовану споруду підприємства громадського харчування не є підставою для   скасування  чи зміни рішення господарського суд у розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 101-103,105 Господарського процесуального кодексу  України,  суд, -                          

                                П О С Т А Н О В И В:

        Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ  на  рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  29.03.2006р.   у справі №31/69 залишити без задоволення.

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  29.03.2006р.   у справі №31/69 залишити без змін.

Головуючий                                                                  М.П.Неклеса

Судді                                                                                А.О.Логвиненко

                                                                                              О.В.Чус

З оригіналом згідно.

Помічник заступника голови суду                                             О.В.Врона