Справа № 2-482/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

06 жовтня 2011 року          Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

          судді                                        Андреєва В. В.,

при секретарі                     Пілюгіній Г.Ю.,

з участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Відокремленого підрозділу «Шахта «Північна»Державного підприємства «Дзержинськвугілля»(надалі ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля»), про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2011р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ВП «Шахти «Північна»ДП «Дзержинськвугілля», в якому ставить питання про стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 200000грв., завданої внаслідок отриманого професійного захворювання.

На доведеність позову позивач вказав, що з 28.01.1957р. по 10.06.2003р. перебував у трудових правовідносинах з ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля», загальний стаж 41 рік 2 місяці. Працював гірничим робітником, гірничим робітником очисного вибою, підземним гірничим майстром, підземним механіком, електрослюсарем, машиністом вугільного підйому, підземним кріпильником, підземним начальником ділянки.

Звільнений 06.06.2003р. на підставі а.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я (інвалід 3 групи), що перешкоджає продовженню роботи.

При проходженні медичного огляду в 1993р. у нього було вперше виявлене захворювання: антрако-силикатоз, інтерстицільної форми, ємфизема легенів, легенева недостатність другого ступеню.

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання за №133 від 22.04.2002р. підтверджений причинний зв’язок настання захворювання з умовами виробництва.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК №034519 від 07.05.2002р. йому встановлено 40% втрати працездатності у зв’язку з професійним захворюванням, та встановлено 3 групу інвалідності, безстроково.

З 2002р. по 2006р. він неодноразово звертався за медичною допомогою і знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні м.Дзержинська з захворюванням антрако-силикатоз, інтерстицільної форми; емфіземи легенів, легеневої недостатності другого ступеню.

Знаходився на стаціонарному лікуванні у 2006р., у 2007р., протягом 2008-2011р.р. продовжує амбулаторне лікування.

Вважає, що відповідачем йому завдано моральну шкоду, яка полягає в моральних і фізичних стражданнях, втраті звичних для нього життєвих зв’язків, докладанні додаткових зусиль для організації життя. Фізичні страждання полягають в гострих болісних відчуттях, що постійно виникають, він відчуває хронічну втому та перебуває в стані роздратування. Моральні страждання напряму пов’язані з фізичним станом та полягають в тому, що він перебуває в стані постійного хвилювання, переживає за стан свого здоров’я, яке для нього є значною цінністю, психологічно він дуже змінився –його хвилюють страшні думки про те, що він став інвалідом, втратив 40% працездатності, став калікою. Його не покидає відчуття провини перед сім’єю через те, що не може працювати і забезпечувати сім’ю матеріально. З годувальника родини він перетворився в утриманця, що принижує його гідність. Звичні для нього життєві зв’язки втрачені –він значно обмежив спілкування з друз’ями, знайомими, ріднею, звичне для нього спілкування з людьми втрачене, ділові контакти в значній мірі зникли. Він вважає, що відповідачем йому завдано значної шкоди, не може передбачити скільки часу і зусиль доведеться докласти для відновлення попереднього стану, образу життя, а відносно фізичного і душевного стану він взагалі втратив надію на покращення. Саме з таких міркувань виходив визначаючи розмір моральної шкоди у 200000грв.

Представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги довіреної особи підтримала, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала і просила відмовити за недоведеністю вимог і пропуском строку звернення до суду.

Вислухавши сторони і дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач з 1957р. по 2003р. перебував у трудових правовідносинах з ВП «Шахтою «Північна»ДП «Дзержинськвугілля», працював гірничим робітником очисного вибою, підземним гірничим майстром, підземним механіком, електрослюсарем, машиністом вугільного підйому, підземним кріпильником, підземним начальником ділянки, що підтверджується записами в його трудовій книжці (а.с.6-12).

Актом розслідування професійного захворювання №113 від 22.04.2002р. підтверджено розслідування випадку захворювання –антрако-силикатоз і пов’язано виникнення з умовами праці на підприємстві відповідача (а.с.12).

Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18АВ №034515 від 07.05.2002р. про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності і випискою акту огляду МСЕК підтвердженого довідкою серії МСЕ №233760 від 07.05.2002р., позивачу було вперше визначена ступінь втрати професійної працездатності на рівні 40% по захворюванню силикатоз, безстроково та визначена третя група інвалідності (а.с.13).

Внаслідок захворювання ОСОБА_3 зазнає біль, відчуває ущербний стан у зв’язку з погіршенням фізичних можливостей. Ці фактори потягли за собою необхідність для позивача зміни звичок, засобу життя, інтересів та планів на майбутнє, вплинули на його коло спілкування, затребували додаткових зусиль для організації свого життя.

Ці обставини свідчать про завдання ОСОБА_3 моральної шкоди та порушення його прав на її відшкодування з сторони відповідача.

Моральна шкода передбачає втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, які завдані конкретній особі.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв’язків і або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами праці.

Згідно з роз’ясненнями, даними у п.13 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України від 25.05.2001р. та відповідно до ст.237-1 КЗпП України: за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності, чи галузевої належності.

Відповідно до ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Судом встановлено, що позивач працював у ВП «Шахта Північна»ДП «Дзержинськвугілля», створеному для підземного видобутку вугілля, і умови праці під землею є небезпечними та шкідливими. Відповідач не створив позивачеві безпечних і не шкідливих умов праці, внаслідок чого він отримав професійне захворювання, яке потягло за собою втрату професійної працездатності, внаслідок чого позивач зазнає фізичні і моральні страждання.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних і фізичних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв’язку з ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, порушення нормальних життєвих зв’язків внаслідок можливості продовжувати активне життя, обмеження умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, виписками із історії хвороби, довідками МСЕК.

Враховуючи що ушкодженням здоров’я, позивачу завдано моральну шкоду, оскільки професійне захворювання призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків та потребує від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, з урахування характеру та тривалості моральних та фізичних страждань глибини змушених змін у засобі життя, розміру мінімальної заробітної плати, та мінімального прожиткового мінімуму принципу розумності та справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 30000грв.

Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з 07.05.2002р., а саме з часу встановлення йому стійкої втрати працездатності і відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність на вимогу про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, не поширюється.

Відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути з ВП «Шахта «Північна»ДП «Дзержинськвугілля»на користь держави судові витрати у розмірі 8,5грв. по сплаті судового збору і 37грв. витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. 237-1 КЗпП України, Рішенням Конституційного суду України по справі № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відокремленого підрозділу «Шахта Північна»Державного підприємства «Дзержинськвугілля»на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 30000 (тридцять тисяч) гривен та на користь держави судові витрати у розмірі 8,5 (вісім гривен 50 копійок) гривен по сплаті судового збору і 37 (тридцять сім) гривен витрати на інформаційно –технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: