Справа № 2-418/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.10.2011 року смт.Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Кондус Л.А., при секретарі –Горват Н.Є., за участю – сторін та представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду сел. Томаківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 5000 доларів США, що за курсом НБУ України становить 39975 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 12 серпня 2008 року відповідачі –сім’я ОСОБА_3 взяли у нього в борг п'ять тисяч доларів США і зобов’язалися їх повернути 15.08.2009 року, що підтверджується розпискою, виданої йому відповідачем ОСОБА_2 Його дружина ОСОБА_3 була присутня при позиці. Гроші займалися на потреби родини.

На момент подачі заяви згідно курсу НБУ України на 11.08.2011 року (100 доларів США –799,50 грн.), сума 5000 доларів США становить 39000,975 грн.

Позивач зазначає, що у розписці відповідач ОСОБА_2 зобов’язався повернути борг до 15.09.2009 року. В термін повернення грошей сім’я ОСОБА_2 йому пояснила, що в даний момент вони не мають можливості повернути взяту суму і попросили відтермінувати повернення позики до 15.08.2010 року, про що вказали в другій розписці. До теперішнього часу відповідачі борг не повернули. На його прохання про добровільне повернення боргу не відповідають і не реагують. Гроші повернути відмовляються. У зв’язку з чим, він змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно розписки від 15.08.2009 року відповідачі зобов’язалися повернути заборгованість в сумі 5 тис. доларів до 15.09.2009 року, але борг так і не повернули у зазначений термін. В зв'язку з чим, відповідачі переписали розписку з відстроченням терміну повернення на 1 рік, а саме до 15.08.2010 року. Позивач стверджує, що розписки писала відповідач ОСОБА_4 від імені свого чоловіка –відповідача ОСОБА_5, а розписки підписував останній.

Відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також їх представник у судовому засіданні проти позову заперечують. Відповідач ОСОБА_2 надав суду також письмові заперечення, де зазначає, що ні він, ні його дружина ОСОБА_3 ніколи не брали в борг вказані гроші у позивача ОСОБА_1 Він обґрунтовує тим, що позивач пов’язує цей борг із спільним бізнесом, яким сторони займалися декілька років тому та із-за фінансової кризи в 2008 році гроші обезцінилися і кожен з них втратив по п'ять тисяч доларів США, тобто від спільної діяльності не одержали прибутку на вказану суму. В зв’язку з чим, він категорично відмовлявся проти написання вищевказаної розписки, а його дружина ОСОБА_3В, яка є відповідачем у справі, під психологічним впливом з боку позивача написала її. В запереченні ОСОБА_2 посилається на ч.3 ст. 203 ЦК, ч.1 ст. 231 ЦК України, оскільки його дружина ОСОБА_3 написала розписку проти справжньої волі внаслідок застосування до неї психологічного впливу позивача, тому він вважає розписку недійсною.

У судовому засіданні судом з’ясовано, що відповідач по справі ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, оскільки він не надавав позивачу розписку щодо повернення вищевказаного боргу, а розписка, що додана до матеріалів справи написана власноручно відповідачем ОСОБА_3 від імені свого чоловіка ОСОБА_2 та підписана нею, про що не заперечувалось сторонами у справі.

Заслухавши сторони та їх представників, повно та всебічно з’ясувавши обставини справи, враховуючи вищевказані заперечення на позовну заяву та оцінивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 згідно розписки від 15.08.2009 року взяла в борг у позивача ОСОБА_1 строком на один місяць 5 тис. дол. США. Зазначений борг вона не повернула в строк, тому на прохання позивача переписала розписку тією ж датою з відстроченням терміну повернення боргу до 15.08.2010 року, що підтверджується вказаними розписками, датованими однією датою.

До теперішнього часу відповідач борг позивачу не повернула та заперечує проти вказаного боргу, але разом з цим, вона не заперечує, що писала вищевказану розписку власноручно та не погоджується з фактом підписання вказаної розписки, а іншу розписку вона не пам'ятає чи вона писала, хоч написані обидві однаковим почерком.

Після чого, судом було запропоновано сторонам призначити почеркознавчу експертизу щодо встановлення факту написання та підписання вказаних розписок саме відповідачем ОСОБА_3

Після перерви судового засідання сторони відмовились від проведення вказаної експертизи, а відповідач ОСОБА_3 визнала факт написання та підписання нею розписки від імені свого чоловіка ОСОБА_2

Згідно ст. 205 ЦК України, угоди можуть вчинятися усно чи у письмовій формі. Сторони вправі вибирати форму угод, якщо інше не встановлено законом. Розписки, які написані відповідачем є доказом укладення договору позики. Незважаючи на те, що договір позики (з усіма необхідними реквізитами) на суму, яка перевищує 170 грн. укладається у письмовій формі (наприклад, розписка), наслідків недійсності угоди між позивачем та відповідачем про позику грошей не вбачається, тому відповідач має перед позивачем обов'язок по поверненню коштів.

Згідно ст. 524 ЦК України зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України —гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. В зв’язку з чим, позивач зазначив суму боргу 39975,00 грн., які є еквівалентом відповідно до курсу НБУ України станом на 11.08.2011 року (на день подачі позову до суду 100 дол. США –799,50 грн.) 5 тисяч доларів США. Тому з відповідача слід стягнути в користь позивача розмір заборгованості у гривневому еквіваленті, а саме –39975,00 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання повинне виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору.

До відносин за договором позики застосовуються положення ст.ст.1046-1053 ЦК України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, яка посвідчує передання позикодавцю визначеної грошової суми.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зважаючи на вказані положення цієї статті, суд не вбачає в матеріалах справи доказів наявності того факту, що позивач чинив тиск та мав психологічний вплив на відповідача ОСОБА_3 під час написання та підпису вищезгаданих розписок, як зазначає первісний відповідач ОСОБА_2 в своїх запереченнях та сама відповідач ОСОБА_3

Для застосування ст. 231 ЦК України, що передбачає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства, обов'язковим є наявність зв'язку між фізичним чи психічним тиском та вчиненням правочину, а також спрямованість вказаного неправомірного впливу на сторону правочину з метою примусити її вчинити правочин. Згідно з даною статтею, фізичний чи психічний тиск полягає у вчиненні фізичних чи душевних страждань безпосередньо стороні правочину.

Крім того, задовольняючи позов, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати, понесені ним на оплату судових витрат відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, оскільки суд присуджує з другої сторони стороні, на користь якої ухвалено рішення, понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З цього слідує, що судовий збір, частково сплачений позивачем у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем у розмірі 120 гривень підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 Недоплачена, під час подачі позову, позивачем сума судового збору, сплата якого була відстрочена судом до винесення рішення по справі відповідно до ст. 82 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в сумі 349 грн. на користь держави.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що права позивача порушені, оскільки відповідач ухиляється виконувати взяті на себе зобов’язання, та підлягають судовому захисту.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 7, 32-33, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 526, 625, 1046, 1047, 1049-1052 ЦК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: 53500, смт.Томаківка, вул.Нова, буд.45 Дніпропетровської області), на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: 69037, АДРЕСА_1) заборгованість за договором позики в сумі 39 975 грн., суму судових витрат зі сплати ІТЗ – 120 грн., суму судового збору - 51 грн., а всього стягнути –40 146,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 349 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_6