Справа № 2а/422/339/2012 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2012 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді Мовчан Д.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС РДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшини міліції ОСОБА_2, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 400576 від 22 березня 2012року, винесену інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшиною міліції ОСОБА_2, відповідно до якої на нього, позивача, було накладено штраф у розмірі 255грн., за порушення п.п. 12.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі –КупАП).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вказана постанова є необґрунтованою, при розгляді справи відносно нього суб’єктом владних повноважень не були доведені та з’ясовані певні обставини справи, у зв’язку з чим така постанова підлягає скасуванню.
Позивач в судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність із викладанням правової позиції щодо позовних вимог. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, а адміністративний позов просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву у якій просить розглядати справу за його відсутність.
У відповідності до ч. 6. ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Тому суд ухвалив розглянути справу за відсутністю сторін в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Суд, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, знаходить вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 березня 2012року відповідачем по даній справі, інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшиною міліції ОСОБА_2, було складено протокол серії АЕ1 № 507288 (а.с.8). У вказаному протоколі зазначено, що 22 березня 2012року о 19 год. 45 хв. по вул. Донецьке шосе в м. Дніпропетровську, позивач ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом „Фіат Добло”, д/н НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 85 км/год, чим перевищив швидкість руху в населеному пункті на 25 км/год, порушив вимогу п. 12.4 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом «Сокіл № 02103911».
При цьому Позивач в вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення у графі «по суті порушення пояснюю»зазначив, у тому числі: «правила ПДР не нарушал, ехал в потоке автомобилей, значения на радаре могли быть другого автомобиля ..».
На підставі вказаного протоколу відповідачем по справі, інспектором ДПС РДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшиною міліції ОСОБА_2, 22 березня 2012року було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АЕ1 № 400576 (а.с.10), відповідно до якої на позивача –ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Зазначена постанова, як правовий акт індивідуальної дії, перевірялись судом на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна ( умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за явку законом передбаченого адміністративну відповідальність.
Відповідно до Закону України "Про дорожній рух", єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року, N 1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З урахуванням роз’яснення п.п. 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року “ Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення” суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом’якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Оглядом вказаного протоколу серії АЕ1 № 507288 від 22 березня 2012р., судом встановлено, що він (протокол) складений з додержанням вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган(посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення осіб та свідків, висновки експертів, речові докази, а так само показання відповідних технічних приладів, так й показання спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є самостійними, окремими джерелами доказів при встановленні наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, вини даної особи у кожній конкретній справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, нормами Наказу МВС України №33 від 01 березня 2010 року «Про затвердження Переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах ДержавтоІнспекції МВС для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху»затверджені як відповідний перелік звичайних технічних засобів для визначення швидкості руху так й перелік спеціальних технічних засобів, які працюють в автоматичному режимі, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. У відповідності до п.1 вказаного наказу прилад «Сокіл»включений до переліку технічних засобів, який застосовуються для фіксування порушень.
У відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результат можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджуються державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути комплектований документами про та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки. Як вбачається з матеріалів даної справи адміністративною юрисдикції та наданих відповідачем доказів, засіб вимірювальної техніки «Сокол М-С»№ 0210394, за допомогою якого суб’єктом владних повноважень здійснено вимір швидкості транспортного засобу позивача в момент скоєння адміністративного проступку, відповідно до свідоцтва про повірку від 01 квітня 2012 року, дійсного до 01 квітня 2013 року, виданого державним підприємством «Дніпропетровським регіональним державним науково-технічним центром стандартизації, метрології та сертифікації»відповідає вимогам експлуатаційної документації і при діапазоні вимірювання швидкості від 20 до 50 км/год., границі абсолютної похибки в стаціонарному режимі становлять 1 км/год., а в патрульному режимі -2 км/год. (а.с.19).
Відповідно до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. У Правилах дорожнього руху є чітке визначення терміну «Населений пункт»- це забудована територія, в’їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 і 5.46. Відповідно п. 2.3 п.п. «б»ПДР України, водій транспортного засобу повинен бути уважним та слідкувати за дорожньою обстановкою, відповідно реагуючи на її зміни та не відволікатись від керування транспортним засобом в дорозі. ПДР України містить дефініцію «Населений пункт», а саме: це забудована територія, в’їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45 і 5.46.
За вказаних обставин, суд відноситься критично до доводів позивача щодо не порушення ним Правил дорожнього руху, адже вони (доводи) об’єктивно нічим не підтверджуються та спростовуються вищенаведеними доказами, що були надані відповідачем по справі, зокрема протоколом у справі про адміністративне правопорушення та показаннями технічного приладу, що використовуються в підрозділах ДержавтоІнспекції МВС для виявлення та фіксування порушень Правил дорожнього руху, який пройшов відповідну процедуру повірки на момент його застосування, та є таким, що допущений для використання в України.
Судом також встановлено, що зміст спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Постанова містить: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; викладені обставини, установлені при розгляді справи; зазначений нормативний акт, яким передбачена відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; постанова підписана посадовою особою. Судом не встановлено обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення. При накладанні стягнення враховані загальні правила накладання стягнення за адміністративне правопорушення, при розгляду справи про адміністративне правопорушення адміністративне стягнення накладене в межах, передбачених санкцією відповідної статті КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вказана постанова серії АЕ1 № 400576 від 22 березня 2012 року була ухвалена відповідачем з урахуванням принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: вона (постанова) прийнята обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення, характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Відповідно до змісту ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП. Відповідно до приписів ст. 293 КУпАП в разі оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності орган (посадова особа) при перевірки законності та обґрунтованості винесеної постанови може прийняти рішення про залишення постанови без змін.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Приймаючи до уваги наведене, суд не встановлює наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, а тому доходить висновку, що в задоволені позовних ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 122, 247, 278, 280, 287-289, 293 КУпАП, ст. ст. 4,6,9,11,70, 71,104 158-163, 167 КАС України суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС РДПС ВДАІ м. Дніпропетровська старшини міліції ОСОБА_2, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження по справі- відмовити.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя: Д. В. Мовчан