ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.06.2006 Справа № А37/67
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді –Белінської В.О.
суддів –Сизько І.А. - доповідач, Прокопенко А.Є.
при секретарі –Врона С.В.
за участю представників:
позивача: Зайцева М.В., довіреність №30/313 від 14.04.06р., представник; Тананайська Ю.А., довіреність №30/90 від 09.02.06р., юрисконсульт; (були присутні 07.06.06р.);
Земляний О.Ю., довіреність №30/36 від 13.01.06р., представник;
відповідача-1: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
відповідача-2: Бятець Л.В., довіреність №4720/7/10-022 від 05.06.06р., старший держподатінспектор юридичного відділу (був присутній 07.06.06р.);
Нанічкіна Н.М., довіреність №4727/7/10-022 від 05.06.06р., старший держподатінспектор юридичного відділу;
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Марганець на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі № А37/67
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Марганець
до відповідача-1 - Відділення Державного казначейства України в м.Марганець
відповідача-2 –Марганецької об’єднаної державної податкової інспекції, м. Марганець
про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 15 302,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2006 року у справі №А37/67 (суддя Кеся Н.Б.) у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих на суму бюджетної заборгованості по ПДВ в сумі 15 302,66 грн. по декларації за серпень 2004р. відмовлено.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для нарахування вказаних процентів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, позивач –ВАТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат”, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити та стягнути з Державного бюджету України проценти, нараховані на бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за серпень 2004 року в сумі 15302,66 грн.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач послався на пп.7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого строк здійснення відшкодування становить один місяць. Дані податкової декларації щодо відшкодування суми ПДВ після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів, на думку скаржника, взагалі не повинні прийматися до уваги, оскільки вказана норма Закону такого порядку відшкодування ПДВ не передбачає. Норми Указу Президента України від 07.08.98р. №857/98 “Про деякі зміни в оподаткуванні”, як вказує позивач, також не можуть братися до уваги, оскільки це суперечить нормам Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач-1 у запереченнях на апеляційну скаргу вважає оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, а висновки господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог - правомірними.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з’явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач-2 у запереченнях на апеляційну скаргу вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі, необґрунтованими та просить залишити постанову господарського суду без змін.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 21.06.06р.
У судовому засіданні 21.06.06р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності з пп. 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” було подано до державної податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за серпень 2004 року, відповідно до якої загальна сума податку на додану вартість, заявлена підприємством до відшкодування, становила 1 648 781,00 грн., з яких:
- сума бюджетного відшкодування складала 738 189,00 грн. та підлягала відшкодуванню позивачу після погашення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів;
- сума експортного відшкодування складала 910 592,00 грн. та підлягала відшкодуванню протягом 30 календарних днів від дати подання декларації.
Таким чином, відповідно до вказаної декларації граничний термін для експортного відшкодування ПДВ –21.10.2005р.; для бюджетного відшкодування –з 01.01.2005р. по 31.01.2005р.
Матеріалами справи посвідчується, що відшкодування позивачу ПДВ за період серпень 2004р. здійснено відповідачами 13.10.2004р. по експортному відшкодуванню та 30.12.2004р. по бюджетному відшкодуванню.
Підпунктами 7.7.1-7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено порядок та строки відшкодування платнику податку з Державного бюджету України податку на додану вартість.
Вказаними нормами (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалося відшкодування ПДВ протягом місяця наступного після подачі декларації. При цьому підставою для отримання відшкодування являлися тільки дані податкової декларації за звітний період. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважалися бюджетною заборгованістю.
За несвоєчасне відшкодування платнику податку суми ПДВ встановлювалася відповідальність у вигляді процентів, стягнення яких вправі вимагати платник податків.
Строки погашення суми ПДВ по закінченню трьох наступних періодів визначені Указом Президента України №857/98 від 07.08.1998р. “Про деякі зміни в оподаткуванні”, п.4 якого передбачено, якщо сума від’ємного значення податку не погашається сумами податкових зобов’язань, що виникли протягом трьох наступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку.
Зазначений Указ Президента України, який в силу ст.106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність лише з прийняттям Закону України від 25.03.2005р. №2505 “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”.
Як вбачається з матеріалів справи, відшкодування податку здійснено відповідачами у строки та спосіб, передбачені позивачем у податковій декларації. Матеріалами справи посвідчується, що відповідно до податкової декларації відшкодування спірної суми ПДВ повинно було відбутися протягом січня 2005р., в той час як відбулося раніше –у грудні 2004р., внаслідок чого підстави для задоволення позову відсутні.
Посилання позивача на те, що форма податкової декларації порушує права платника податку не приймається колегією суддів до уваги, оскільки, по-перше, форма та порядок заповнення податкової декларації не є предметом даного спору; по-друге, наказ ДПА України від 30.05.1997р. №166, яким затверджена дана форма податкової декларації, платником податку в установленому порядку не оскаржувався; по-третє, позивачем вимоги щодо отримання відшкодування у інший строк взагалі не заявлялися.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог позивача щодо скасування постанови господарського суду. Доводи скаржника не приймаються в силу вищевикладеного.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ :
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.06 року у справі № А37/67 залишити без змін.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий В.О.Белінська
Судді: І.А.Сизько
А.Є.Прокопенко
З оригіналом згідно
помічник судді О.В.Кравець