ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
|
"07" травня 2008 р. |
Справа № 12/23-457 |
17 год. 50 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув матеріали справи:
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1
до відповідача: Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Хмельницькій області, вул. Свободи,70, м. Хмельницький
про: скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.12.2007р. №220102
Представників сторін:
позивача: ОСОБА_2. -представник, довіреність №ВКЕ232841 від 17.01.2008р.
відповідача:
Суть справи:
Приватний підприємець ОСОБА_1., смт. Підволочиськ, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Хмельницькій області, м. Хмельницький, надалі відповідач, про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 12.12.2007р. №220102.
Позивач в обгрунтування своїх вимог посилається на те, що рішення податковим органом прийняте на підставі матеріалів перевірки без повної оцінки всіх обставин, без врахування пояснень свідків. В підтвердження викладеного рішення про застосування фінансових санкцій від 12.12.2007р. №220102, пояснення свідків.
Також, під час розгляду справи відповідачем на вимогу суду був долучений Акт перевірки від 05.12.2007р. №220064.
Представник позивача позовні вимоги в судових засіданнях підтримує.
У поданих запереченнях проти позову від 18.03.2008р. №415/32 відповідач позовні вимоги не визнає. Стверджує, що в ході перевірки було встановлено порушення позивачем норм Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового, алкогольними напоями та тютюнових виробів», що послужило для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.
05 травня 2007 року податковими інспекторами була проведена перевірка діяльності господарської одиниці кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», що розташована за адресою м. Хмельницький, та належить суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1., за результатами якої був складений Акт перевірки №220064.
Перевіркою було встановлено та зафіксовано в Акті перевірки порушення підприємцем ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового, алкогольними напоями та тютюнових виробів», а саме продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років.
12 грудня 2007 року Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Хмельницькій області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №220102, яким на підставі Акту перевірки від 05.12.2007р. №220064 за порушення ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового, алкогольними напоями та тютюнових виробів»згідно абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового, алкогольними напоями та тютюнових виробів»до підприємця ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.
19 грудня 2007 року позивачем на адресу Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Хмельницькій області була подана скарга про скасування рішення про застосування фінансових санкцій. Однак, рішенням від 15.01.2008р. №78/32 скаргу підприємця залишено без задоволення.
Дане рішення оскаржується позивачем в судовому порядку.
Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Стаття 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (пункт 11) надає право органам державної податкової служби застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.
У відповідності до ст. 15-3 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, кон'ячного і плодового, алкогольними напоями та тютюнових виробів»забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.
Стаття 17 вказаного Закону встановлює, що за порушення норм цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції, зокрема за порушення ст. 15-3 Закону - в розмірі 1700 грн.
Як вбачається з Акту перевірки від 05.12.2007р. №220064 при проведенні закупки 50 гр. коньяку «Гринвіч»по ціні 6,0 грн. та стакану соку по ціні 3,0 грн. продавцем-барменом було вибито касовий чек №9949 від 05.112.2007р. Вказаний товар за висновками перевіряючих закупляла особа, яка не досягла 18 річного віку, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Як зазначено в зауваженнях до Акту перевірки продавець-бармен відпускав алкогольні напої особі, яка сиділа біля неповнолітнього.
Згідно пояснень адміністратора кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»ОСОБА_4. від 05.12.2007р. неповнолітній сидів поруч з клієнтом старше тридцяти років, який і купив коньяк для свого споживання.
Неповнолітній ОСОБА_31990 року народження в своїх поясненнях до Акту перевірки №220064 від 05.11.2007р. вказав, що саме ним було куплено 50 гр. коньяку та стакан соку. При цьому, бармен надав касовий чек на суму 9,00 грн. і при покупці коньяку не спитав вік.
Пояснення гр. ОСОБА_3. судом оцінюються критично, оскільки в поясненні не зазначено, хто саме взяв фіскальний чек, який був наданий барменом-продавцем, відсутні паспортні дані ОСОБА_3., місце роботи чи рід занять, день і час відібрання пояснення. Крім цього, як вбачається з тексту, неповнолітній ОСОБА_3 давав пояснення до акту перевірки №220064 від 05.11.2007р., а оспорювань рішення було прийнято на підстав Акту перевірки №220064 від 05.12.2007р.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що пояснення гр. ОСОБА_3. не є належним доказом в розумінні ст. ст. 69, 70 КАС України.
На вимогу позивача ухвалою суду від 25.02.2008р. викликалися для дачі показання свідки: ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_7., неповнолітній ОСОБА_3. та його законний представник.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Під час розгляду справи були допитані свідки ОСОБА_5., ОСОБА_4, ОСОБА_6. та ОСОБА_7., які були попередженні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від давання показань, а також під присягою засвідчили, що дійсно, 05.12.2007р. близько 18 год. в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2»зайшли двоє людей. На замовлення чоловіка старшого віку барменом-продавцем було відпущено 50 гр. коньяку та стакан соку, надано йому фіскальний чек для оплати. Особа старшого віку і здійснила оплату за отриманий товар. Як було встановлено пізніше одна із осіб була неповнолітня і знаходилася поруч.
Ухвалами господарського суду від 25.02.2008р. та від 06.04.2008р. викликався в якості свідка неповнолітній ОСОБА_3 та його законний представник.
Однак, ухвали та повістки господарського суду, які були направленні ОСОБА_3. на адресу, яка була зазначена в поясненнях до Акту перевірки від 05.12.2007р. №220064 -АДРЕСА_2 поверталися на адресу суду із зазначенням на довідці про причину невручення -невірна адреса.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на підставі показань свідків, допитаних під час розгляду справи та матеріалами справи, а також за відсутності показань неповнолітнього ОСОБА_3 податковим органом не підтверджено факту, встановленого в Акті перевірки від 05.12.2007р. №220064, який став підставою для прийняття оспорюваного рішення. А згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Також, у відповідності до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Скасувати рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту алкогольних напоїв і тютюнових виробів у Хмельницькій області про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. від 12.12.2007р. №220102.
3. Стягнути з Державного бюджету на користь приватного підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, - 3 грн. 40 коп. судового збору.
Виконавчий лист видати за заявою підприємця ОСОБА_1
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „19” травня 2008 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя