ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2006                                                                                   Справа № 13/438  

  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів головуючого судді: Герасименко І.М. (доповідач),

суддів: Пруднікова В.В., Ясир Л.О.;

при  секретарі: Нурулаєвой Г.А.

за участю представників сторін:

від представника позивача: Петрова Р. В.;

представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від  15.02.06р.  

у справі № 13/438

за позовом   Одеської залізниці, м. Одеса     

до   Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград

про  визнання рішення № 433 від 23.09.2005 року недійсним

В С Т А Н О В И В:

          Одеська залізниця, м. Одеса   звернулась до господарського суду Кіровоградської області з адміністративним позовом до Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград про визнання недійсним рішення № 433 від 23 вересня 2005 року виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 23.09.2005р. виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку повноти нарахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з тимчасової втрати працездатності та обґрунтованість їх витрачання Гайворонської дистанції сигналізації та зв’язку Одеської залізниці за період - з 01.07.2004р.по 01.07.2005р.,про що складено акт ревізії. Згідно вказаного акту на підставі абз. 4 п. 1 ст. 30 та керуючись підпунктом 6 п. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. , вказаним фондом було винесено рішення № 433 від 23 вересня 2005 р., відповідно до якого визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат та інших платежів з Гайворонської дистанції сигналізації та зв’язку Одеської залізниці, платежі та штрафні санкції в таких розмірах: донараховано до бюджету фонду страхових внесків –по донарахованих страхових внесках  в сумі 290 грн. 48 коп., штрафу за неповну сплату страхових внесків на суму 7448 грн. 12 коп., всього на загальну суму 7738грн. 60 коп. Позивач оскаржує дане рішення суб’єкта владних повноважень посилаючись на те, що витрати з надання безкоштовного проїзду працівникам залізничного транспорту не відносяться до витрат на оплату праці і не можуть бути базою для нарахування збору до фонду з тимчасової втрати працездатності.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 15.02.2006р. позов задоволено.  Визнано нечинним рішення від 23.09.05 р. № 433 виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум  внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному страхуванню –по донарахованих страхових внесках  в сумі 290 грн. 48 коп., штрафу за неповну сплату страхових внесків на суму 7448 грн. 12 коп., всього на загальну суму 7738грн. 60 коп. Стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. –державного мита; 118 грн. –витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Відповідач не погодився з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду та відмовити в задоволенні позову. Вказує, що  

відповідно до п.п. 2.2.10 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України№5 від 13.04.2004р.  витрати, пов’язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту включаються до фонду додаткової заробітної плати. Також вказує, що якщо особа яка нараховує доходи у формах, відмінних від грошової, є платником податку на прибуток підприємств за ставкою, встановленою пунктом 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, то до її валових витрат включається сума, розрахована згідно з цим пунктом. Посилається на те, що особи, які не перебувають в трудових відносинах з роботодавцем, не відносяться до категорії найманих працівників, а від так не є застрахованими особами, тому з таких сум витрат страхові внески не справляються.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду  27.06.2006 р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу; представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без участі його представника. Відповідно  до розпорядження голови судової палати №230 від 26.06.2006 р. справу передано для розгляду постійній  колегії суддів: Герасименко І.М., Ясир Л.О., Прудніков В.В.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому  задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати з наступних підстав.   

         21.09.2005р. виконавчою дирекцією Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку з питань порядку нарахування, обліку, сплати страхових внесків та використання коштів в ФСС з ТВП, Гайворонської дистанції сигналізації та зв’язку Одеської залізниці, за період - з 01.07.2004р.по 01.07.2005р., про що складено акт ревізії. Згідно вказаного акту на підставі абз. 4 п. 1 ст. 30 та керуючись підпунктом 6 п. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 р. № 2240-111, вказаним фондом було винесено рішення № 433 від 23 вересня 2005 р. ,відповідно до якого визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомогe та інших платежів з Гайворонської дистанції сигналізації та зв’язку, платежі та штрафні санкції в таких розмірах: по донарахованих страхових внесках  в сумі 290 грн. 48 коп., штрафу за неповну сплату страхових внесків на суму 7448 грн. 12 коп., всього на загальну суму 7738грн. 60 коп.

         Задовольняючи позовні вимоги, господарській суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування", розмір внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців встановлений у розмірі 2,9 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

        Також, відповідно до п. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: в т. ч. для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

       З аналізу зазначених норм вбачається, що вказані норми закону встановлюють розмір внесків, виходячи з сум фактичних витрат на оплату праці.

       Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу та структура заробітної плати визначена ст. 2 вказаного Закону, де встановлено, щодо інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

       Крім того, відповідно до п. 5.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

       Колегія суддів вважає, що необхідно врахувати також і той факт, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт" соціальний захист працівників залізничного транспорту загального користування здійснюється у встановленому порядку згідно з чинним законодавством України. Працівники залізничного транспорту загального користування та члени їх сімей (утриманці) користуються правом на безплатний проїзд залізничним транспортом. Порядок та умови надання цих та інших пільг встановлюються Кабінетом Міністрів України, колективними договорами та угодами;

     Постановою Кабінету Міністрів України N 160 від 21.02.2001 р. "Про реалізацію частин другої та третьої статті 16 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що витрати підприємств залізничного транспорту, пов'язані з безоплатним проїздом зазначених осіб, не включаються до складу валових витрат цих підприємств.

     Отже, господарський суд першої інстанції дійшов до  правильного висновку, що право працівників залізничного транспорту на безоплатний проїзд є соціальним захистом, право на який зберігається також за працівниками залізничного транспорту, які вийшли на пенсію по інвалідності чи за віком, або були переведені на іншу роботу в цій галузі внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання.

        Таким чином, господарський суд Кіровоградської області дійшов до обґрунтованого та законного висновку стосовно того, що відповідно до вимог чинного законодавства внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не нараховуються на соціальні пільги, право користування якими надано працівникам залізничного транспорту ст. 16 Закону України "Про залізничний транспорт", визнавши те, що рішення відповідача про застосування штрафних санкції не відповідає вимогам закону, але невірно застосував норми Господарського процесуального кодексу України замість норм Кодексу адміністративного судочинства.

       Що стосується покладання на відповідача витрат позивача по сплаті державного мита та вартості інформаційних послуг, то рішення в цій частині підлягає скасуванню, так як в частині розподілу судових витрат, суперечить правилам ч.1 ст.94 КАС України. Так, відповідно до ч.1ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони , яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. При цьому, відповідно до ст.87 КАС України, до складу судових витрат не передбачене включення витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, тому з Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір, в сумі 85 грв., сплачений позивачем при поданні позовної заяви. Рішення суду першої інстанції необхідно змінити  в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права при розподілі судових витрат та прийняти нову постанову.

На підстави вищевикладеного ,керуючись ст.ст.195-198,202,205,207 КАС України, суд           

П О С Т А Н О В И В:

          Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, від імені якого діє виконавча дирекція, м. Кіровоград - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від  15.02.06р.  

у справі № 13/438-змінити частково.

         Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Визнати незаконним рішення від 23.09.05 р. № 433 виконавчої дирекції Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про застосування та стягнення зі Гайворонської дистанції сигналізації та зв’язку Одеської залізниці, сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум  внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов’язковому державному страхуванню – по донарахованих страхових внесках  в сумі 290 грн. 48 коп., штрафу за неповну сплату страхових внесків на суму 7448 грн. 12 коп., всього на загальну суму 7738грн. 60 коп.

       Стягнути з Державного бюджету України на користь Одеської залізниці (вул. Пантелемонівська, 19, код 01072036, рахунок № 26006000280 ОФ “Експрес-Банку”, МФО 328801)  судовий збір в сумі 85 (вісімдесят п’ять) грв.

       Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом місяця після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий                                                                               І.М. Герасименко

Судді                                                                                            Л.О. Ясир

                                                                                         В.В. Прудніков      

З оригіналом згідно.