Справа № 1323/2-187/11 Головуючий у 1 інстанції: Микитин І. М.

Провадження № 22-ц/1390/1941/12 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія 45

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Монастирецького Д.І., Мацея М.М.,

секретаря: Борачок М.Б.,

з участю: позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_3, виконкому Стрілківської сільської рада Стрийського району Львівської області про усунення перешкод в користуванні пішохідним проходом, демонтаж дерев'яної огорожі, відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2011 року вищевказаний позов задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2, ОСОБА_4 перешкод в користуванні пішохідним проходом шириною 3,07 м., довжиною 160 м. в с. Бережниця Стрийського району та демонтувати дерев'яну огорожу, якою відгороджено даний прохід до її прибудинкової території.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивачів по 100 грн. на відшкодування моральної шкоди та на користь ОСОБА_2 300 грн. витрат на правову допомогу, 34 грн. державного мита та 37 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.

В решті вимог відмовлено.

Рішення суду оскаржила відповідачка ОСОБА_3, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволені вимог. Апелянт посилається на те, судом не вжито заходи для об'єктивного розгляду справи, належним чином не досліджені та не оцінені докази та порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на те, що суд прийшов до помилкового висновку, що вона загородила пішохідний прохід шириною 3,07 м та довжиною 160 м.; суд задовольнив вимоги ОСОБА_4, яка не була жодного разу в судовому засіданні та не підтримувала такі вимоги.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення щодо часу та місця розгляду справи.

За таких обставин, у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу на заперечення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Земельний Кодекс України, зокрема, ст.ст.91, 96 зобов'язує як власників так і користувачів земельних ділянок не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до ст.152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо такі порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з п. "б" ч.3 ст.152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до частини 1 ст.212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Встановлено, що рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 грудня 2008 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2011 року, було зобов'язано ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні пішохідним проходом загального користування в с. Бережниця Стрийського району та демонтувати металеву-сітчасту огорожу, що знаходиться на даному пішохідному проході (а.с.60, 160-162).

Зазначене рішення суду було виконане, що стверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 01.10.2009 року по виконанню виконавчого листа, виданого на виконання зазначеного рішення суду (а.с.12, 13).

Задовольняючи вимоги позивачки ОСОБА_2 щодо усунення їй перешкод відповідачкою ОСОБА_3 в користуванні пішохідним проходом в с. Бережниця Стрийського району та в зобов'язані відповідача демонтувати дерев'яну огорожу, якою відгороджено даний прохід до її прибудинкової території, суд вірно виходив з того, що такі перешкоди чиняться відповідачкою, оскільки після виконання рішення відповідачка повторно перегородила прохід дерев'яною огорожею.

Існування проходу, який відноситься до загального користування та проходить між господарствами сторін, стверджується матеріалами справи.

Частиною 3 ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В той же час, зобов'язуючи відповідачку не чинити перешкоди в користуванні пішохідним проходом та визначаючи розміри цього переходу (зокрема, ширину проходу 3,07 м.), суд не звернув уваги, що рішенням Стрілківської сільської ради Стрийського району від 10 лютого 2010 року № 604 «Про встановлення пішохідного переходу в селі Бережниця»встановлено пішохідний перехід між при садибами відповідачки та позивачки ОСОБА_6 шириною 1,20 м., а не 3,07 м. (а.с.43). Зазначене рішення не скасоване, є чинним.

Відтак, рішення районного суду в частині зазначення розміру ширини пішохідного проходу слід змінити -з 3,07 м. до 1,20 м.

Посилання апелянта на те, що суд безпідставно задовольнив вимоги ОСОБА_4, оскільки така не була в судовому засіданні, а відтак не підтримувала такі вимоги, є безпідставним, оскільки її явку суд не визнавав обов'язковою та остання не відмовлялась від своїх вимог.

Інші доводи апеляційної скарги на суть ухваленого рішення не впливають, а відтак не можуть слугувати підставою для скасування законного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 грудня 2011 року в частині зазначення ширини пішохідного проходу змінити, зазначивши його ширину 1м. 20 см., а не 3,07 м.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: Бакус В.Я.

Судді: Монастирецький Д.І.

Мацей М.М.