Справа № 22-ц-769/12 Головуючий у 1 інстанції: Дем"яновський Ю.Г.
Провадження № 22-ц/1390/769/12 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючий суддя - Шумська Н.Л.
судді: Бермес І.В., Шандра М.М.
секретар Гордій У.М.
особи, які беруть участь у справі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, представник органу опіки та піклування ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.08.2011 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини ,-
в с т а н о в и л а:
оскаржуваним рішенням в позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини задоволено. Зобов'язано відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні ОСОБА_3 з спільною дитиною ОСОБА_5 та надавати позивачу можливість спілкуватись з дитиною, відвідувати дитину по місцю проживання, спілкуватись з сином та спільно відпочивати з дитиною (забирати на дитячі майданчики, дитячі атракціони, по місцю проживання позивача) три дні на тиждень- кожного вівторка, середу та неділю з 10.00год. до 20.00год.
Апеляційну скаргу подала ОСОБА_2, просить скасувати рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.08.2011 року та постановити нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Вважає, що рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду викладені в рішенні не відповідають обставинам справи що призвело до неправильного її вирішення. Суд розглянув справу в одному засіданні не дав змоги надати докази по справі, подати клопотання про виклик свідків. Судом дано невірну оцінку єдиному доказу по справі, а саме розпорядженню голови Миколаївської РДА про надання дозволу ОСОБА_3 брати участь у вихованні сина ОСОБА_5, зі змісту якого вбачається право батька відвідувати сина в присутності матері та за її погодженням. Судом не з»ясовано обставини, що мають істотне значення по справі, вік дитини, її інтереси та потреби. Позивач не навів доказів будь-яких перешкод у спілкуванні з дитиною. Натомість, сам не виконує рішення органу опіки та піклування, рідко відвідує дитину, не бере участі у вихованні, не надає утримання, у зв»язку з чим мати змушена працювати і самостійно утримувати дитину. Відвідування дитини протягом цілого дня не відповідає інтересам дитини, висновку органу опіки та піклування. Рішення суперечить нормам СК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, з»ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, прийнявши доводи скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обґрунтованою.
Рішення суду, відповідно до ст.213 ЦПК України, повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішенням суду, що оскаржується, зобов»язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у вихованні та спілкуванні батька з спільною дитиною та надавати позивачу можливість спілкуватись з дитиною в наступний спосіб: відвідувати дитину по місцю проживання, спілкуватись з сином та спільно відпочивати з дитиною (забирати на дитячі майданчики, дитячі атракціони, по місцю проживання позивача) три дні на тиждень- кожного вівторка, середу та неділю з 10год. до 20год.
Однак, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.
Звертаючись до суду з позовом, позивач вимоги ґрунтував на невиконанні матір»ю висновку органу опіки та піклування, розпорядження Миколаївської РДА про надання дозволу батьку зустрічатись з малолітнім сином 26.11.2009року у вільний від роботи час, в присутності матері дитини, ОСОБА_2 та за її погодженням: у будні з 18год до 20год., у вихідні з 15год. до 20 год. Як підтвердила представник органу опіки та піклування на судовому засіданні апеляційного суду, цей висновок відповідає інтересам дитини, враховуючи її вік та потреби, може бути змінений зі зміною обставин.
Відповідно до загальних засад регулювання сімейних відносин, передбачених ст.7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов»язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім»ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Однак, суд визначив час та спосіб побачення батька з дитиною без врахування її вікових особливостей, сну, відпочинку, харчуванню та ін. Жодного обґрунтування таких висновків судом не наведено, що свідчить про недотримання судом вимог ст. 212, 213 ЦПК України та норм матеріального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання відповідачем розпорядження органу опіки та піклування та про чинення перешкод матір»ю у вихованні та спілкуванні з дитиною. Однак, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази таких перешкод з боку матері дитини. На засіданні апеляційного суду позивач визнав, що таких доказів не існує. Натомість відповідач, заперечуючи будь-які перешкоди з її боку у спілкуванні батька з сином, вказує про невиконання батьком обов»язків щодо малолітнього сина щодо виховання та утримання. У зв»язку з чим нею подано позов про стягнення аліментів. Крім того, рішення органу опіки та піклування вважає законним, таким, що відповідає інтересам дитини і вказує, що не допускала його невиконання.
Рішення органу опіки та піклування, згідно ч.2ст.19, ч.2ст.158 СК України, є обов»язковим до виконання як батьком так і матір»ю дитини. Однак суд не з»ясував чи виконувалось рішення батьком, коли та у який спосіб мати чинила перешкоди у спілкуванні. Відсутній також висновок суду про порушення сімейних прав позивача, що виключає можливість задоволення позову.
Як передбачено ч.6ст.19 СК України, суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Однак суд першої інстанції, задовольняючи позов, безпідставно не взяв до уваги висновок та розпорядження органу опіки та піклування, не обґрунтувавши таке рішення всупереч вимогам закону. Однак у рішенні суду відсутні відповідні висновки з приводу необґрунтованості. Відтак колегія суддів, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, вважає висновки суду першої інстанції такими, що постановлені без з»ясування обставин, що мають значення по справі, недоведеність обставин, які суд вважав доведеними, порушення норм процесуального та матеріального права.
Як передбачено ст.159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення суду органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. З аналізу цієї правової норми слідує, що підставою для звернення з позов повинні бути обставини ухилення від виконання рішення органу опіки та піклування. Однак позивачем, в супереч ст.60 ЦПК, не представлено та судом не здобуто доказів ухилення матері від виконання такого рішення. Відсутність будь-яких доказів визнано самим позивачем у апеляційному суді.
Крім того, всупереч вимогам ч.2ст.159 СК України, судом першої інстанції не з»ясовано обставини, які підлягають встановленню при вирішенні спору щодо участі у вихованні дитини. Зокрема, не при визначенні часу та місця побачень суд першої інстанції не врахував віку дитини, стану здоров»я, поведінки батьків, а також інших обставини, що мають значення по справі. Відтак, доводи скарги колегія суддів вважає обґрунтованими.
Сторони не були допитані як свідки згідно ст.62 ЦПК. Тому суд не вправі був лише на підставі пояснень сторін встановити наявність підстав для задоволення позову. Поза тим, існування обмежень у зустрічах батька що проживає окремо, спричинених об»єктивними обставинами, віком дитини, фізіологічними потребами, режимом харчування та відпочинку не можуть самі по собі свідчити про ухилення матері від виконання рішення органу опіки та піклування чи про створення перешкод у спілкуванні батька з сином.
Згідно роз»яснень п.11.Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення»у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК). Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Однак судом, без дотримання процесуальних норм та без врахування роз»ясень вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, в рішенні не наведені докази, не дано їм юридичної оцінки, висновки зроблено про порушення права позивача на припущеннях, без належної перевірки. Службова характеристика та довідка з місця праці позивача не можуть братись до уваги як докази протиправності дії відповідача та порушення його сімейних прав, оскільки не стосуються предмету доказування.
Сторони, на підставі загальних засад регулювання сімейних відносин, передбачених ст.7, 9 СК, вправі врегулювати час та умови побачень з дитиною того з батьків, що проживає окремо, на договірних засадах або звернутись до органу опіки та піклування, який уповноважений здійснювати захист сімейних прав та інтересів.
Апеляційний суд, повно та всебічно з»ясувавши обставини справи, оцінивши законність та обґрунтованість рішення суду, приймаючи доводи скарги, встановивши підстави для скасування рішення суду, передбачені п.1,2,4ч.1ст.309 ЦПК, скасовує рішення першої інстанції та ухвалює нове про відмову в задоволенні позову повністю за недоведеністю.
Керуючись ст.303, п.2ч.1ст.307, п.1,2,4ч.1ст.309, ч.2ст.314, 315,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.08.2011 року скасувати та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскарженою в касаційному порядку протягом двадцяти днів подачею касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя Н.Л.Шумська
Судді І.В.Бермес
М.М.Шандра