Справа 22ц/0590/4819/12 Головуючий у 1 інстанції Дубановська І.Д.

Категорія 55 Доповідач Агєєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Маширо О.П., суддів Мальованого Ю.М., Агєєва О.В.

при секретарі Хачатрян А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що у липні 2008 року вона була пацієнтом приватного стоматологічного кабінету розташованого по АДРЕСА_1. В даному кабінеті здійснювала стоматологічну практику ОСОБА_3 Звернулась вона до стоматології з метою протезування зубів із металопластику. ЇЇ (позивачку) прийняв відповідач ОСОБА_2, що також працював у зазначеному стоматологічному кабінеті. Після огляду був визначений обсяг роботи та її вартість. 29 липня 2008 року протезування було виконано та нею сплачено за роботу 2 350грн., за установку двох мостів у верхній щелепі із правої й лівої сторін. Квитанції про отримання грошей на її прохання відповідачем не було видано та роз'яснено, що всі пацієнти реєструються у спеціальному журналі, де відображається обсяг виконаної роботи й отримані за неї гроші. Після протезування позивачка відчувала дискомфорт у роті та знову звернулася до відповідача зі скаргою на невдале протезування, на що відповідач її завіряв, що це є нормальним станом після проведення таких стоматологічних робіт. Але дискомфорт продовжувався та у вересні 2008 року зламалася одна із коронок та був ушкоджений зуб. Знову звернувшись до ОСОБА_2 отримала пораду видалити зуб, який надломився, а після загоєння ясен їм (відповідачем) буде виконане протезування. Позивачка ОСОБА_1 в стоматологічній поліклініці м.Слов'янська зробила видалення пошкодженого зубу. На початку грудня 2008 року в неї повністю випав міст, встановлений у лівій частині верхньої щелепи. Позивачка знов звернулась до відповідача, який пообіцяв усе виправити та виготовити новий міст. У квітні 2009 року останній встановив новий міст позивачці, але не закріпив, оскільки був відчутний дискомфорт. Неприємні відчуття у позивачки не проходили та вона звернулася до відповідача з прохання переробити міст, однак ОСОБА_2 відмовив та сказав, що більше нічого зробити не може, завіривши, що поверне усі сплачені нею гроші. Однак згодом відмовився це робити. Отримавши іншу стоматологічну консультацію дізналася, що дане протезування виконане неякісно. Після чого звернулася до прокуратури м.Слов'янська за проведенням перевірки та захистом порушеного права. Просить суд стягнути на її користь з відповідача завдану матеріальну шкоду у розмірі 1000грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також понесені судові витрати.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила повністю скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, котрим її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що рішення ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не повно та не всебічно з'ясував обставини, на які вона посилалася та на підстави позовних вимог, надані нею докази не досліджувалися та до уваги не прийняті. Судом не вирішено питання щодо обставин на котрі посилається у своїх запереченнях відповідач та якими доказами ці заперечення підтверджені. Судом не вірно зроблено висновок відносно показів свідків допитаних у судовому засіданні. Посилання суду на те, що позивачкою не надано квитанцію, яка підтверджує сплату стоматологічних послуг є необґрунтованою.

В судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання апеляційного суду не з'явились, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зверталася з заявою до прокуратури про проведення перевірки приватного стоматологічного кабінету розташованого за адресою: АДРЕСА_1, де здійснювала лікарську діяльність лікарь-стоматолог ОСОБА_3 (а.с.5). З копії довідки КЛПЗ «Стоматологічна поліклініка» №02-27/83 від 13 квітня 2011 року вбачається, та не заперечувалося сторонами, що ОСОБА_2 знаходився на навчанні в інтернатурі КЛПЗ «Стоматологічна поліклініка» з 01 серпня 2007 року по 30 червня 2009 року (а.с.19). Також встановлено, що ОСОБА_3 зверталася із заявою по факту словесної погрози фізичною розправою з боку ОСОБА_1, у порушенні кримінальної справи відмовлено (а.с.36).

З витягу із протоколу №30 засідання Ліцензійної комісії Міністерства охорони здоров'я України від 02 вересня 2009 року, з приводу скарги ОСОБА_1, вбачається, що лікар стоматолог - терапевт ОСОБА_3 не проводила лікування ОСОБА_1, в трудових відносинах відповідач ОСОБА_2 з лікарем ОСОБА_3 не знаходився (а.с.109-111).

З досліджених в судовому засіданні матеріалів наглядового провадження, вбачається, що у книзі реєстрації осіб, які отримували лікування у приватному стоматологічному кабінеті, розташованому у АДРЕСА_1 не міститься записів про проходження лікування позивачкою ОСОБА_1

Ухвалою суду першої інстанції від 03.03.12р. прийнята відмова ОСОБА_1 від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_3 (а.с.121).

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як зазначено в ст.303 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 у 2008 році був лікарем-інтерном та не мав ліцензії на виконання стоматологічного лікування, не був зареєстрований як фізична особа - підприємець, як це було встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами, а тому положення Закону України «Про захист прав споживачів» на нього не поширюються. Позивачкою ОСОБА_1 не надано суду доказів проходження лікування у відповідача та сплати за це 2350грн. а ні відповідачу ОСОБА_2, а ні стоматологічному закладу під керівництвом ОСОБА_3 Також позивачкою не обґрунтовано, з наданням доказів, розмір матеріальної шкоди в сумі 1000грн. Відмовляючи у стягнення на користь позивачка моральної шкоди суд виходив з того, що на підтвердження своїх вимог щодо відшкодування такої шкоди, нею не надана переконливих доказів щодо набуття душевної болі та страждань у зв'язку з діями відповідача ОСОБА_2

Такий висновок суду є вірним, ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» №5 від 12.04.1996р., споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва. На відносини по виготовленню та продажу товарів, виконанню робіт і наданню послуг громадянином, який не є підприємцем, а також на випадки придбання товарів, користування послугами громадянином лише для підприємницької діяльності або підприємствами, установами, організаціями дія цього Закону не поширюється.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, їм дана вірна правова оцінка.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, стосовно того, що судом не вірно дана оцінка доказам про фактичне надання відповідачем ОСОБА_2 позивачці стоматологічних послуг з протезування зубів, що підтверджено письмовими доказами та поясненнями свідків - є необґрунтованими, та не заслуговують на увагу з підстав, зазначених в рішенні суду першої інстанції і наведених вище.

Доводи апеляційної скарги відносно не вірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме - ст.ст.638, 1209, 1210 ЦК України також є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Так, відповідно до положень ч.1 ст. 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що зазначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтями же 1209, 1210 ЦК України, передбачені підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, робіт (послуг) та особи які її відшкодовують.

Між тим, на обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 в позові посилалась на Закон України «Про захист прав споживачів» і інших доводів в позові не наводила. Суд розглянув справу в межах заявлених позовних вимог.

Таки чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку. Підстави для переоцінювання наявних в матеріалах справи доказів відсутні. Наведені в апеляційній скарзі доводи не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує необхідність скасування оскаржуваного рішення. Оскільки висновки суду є законними і обґрунтованими, тому згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: