справа № 0670/1898/12
категорія 8.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Семенюк М.М.,
при секретарі - Степанові П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирській області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування рішення від 30.01.2012 р. №613/17/10, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просила визнати протиправною та скасувати рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку та зобов'язати відповідача видати їй свідоцтво платника єдиного податку. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач листом №613/17/10 від 30 січня 2012 р. неправомірно відмовив у видачі свідоцтва платника єдиного податку, оскільки у Податковому кодексі України відсутня пряма норма, яка б забороняла їй, як особі, що здійснює роздрібну торгівлю ювелірними виробами, перебувати на спрощеній системі оподаткування, оскільки не займається ні видобутком, ні виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, а тому позивачка вважає, що підстав для відмови у видачі вказаного свідоцтва у податкового органу не було.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що відповідно до вимог підпункту 291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України, суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, не можуть бути платниками єдиного податку. Податковий кодекс України не містить визначення поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння". Таке визначення міститься в Законі України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". Відповідно до вимог вказаного Закону, на думку представника Відповідача, визначення поняття "дорогоцінні метали" включає також будь-які вироби, а поняття "дорогоцінне каміння" включає природні та синтетичні матеріали в обробленому вигляді, тобто виріб, тому вважав відмову правомірною.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 січня 2012 р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Коростишівської МДПІ із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування з 01 січня 2012 р. Як зазначено у її заяві, позивачкою були визначені слідуючи види діяльності - "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами", "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту".
Коростишівська МДПІ листом №613/17/10 від 30 січня 2012 р. відмовила позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік посилаючись на вимоги пп. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України та Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними". При цьому податковий орган зазначив, що зазначені ОСОБА_1 в заяві від 20 січня 2012 р. види діяльності по суті є здійсненням видобутку, виробництва та реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, і що така діяльність не може здійснюватися платником на умовах спрощеної системи оподаткування.
Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на наступне.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України " Спрощена система оподаткування, обліку та звітності".
За приписами ст.291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 пункту 298.1 статті 291 даного Кодексу.
Згідно з пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Разом з тим, правові норми Податкового кодексу України не містять визначення такого поняття як "видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення".
Як зазначено в п.5.3 ст.5 Кодексу, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997р. (далі - Закон) визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.
Пунктом 1 статті 1 Закону встановлено, що дорогоцінні метали - це золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо). Дорогоцінне каміння - це природні та штучні (синтетичні) мінерали у сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах) (п. 2 ст. 1 Закону).
Відповідно до вимог пункту 5 статті 1 Закону видобуток дорогоцінних металів - це вилучення дорогоцінних металів з надр і відходів гірничо-збагачувального або металургійного виробництва (хвости збагачення, відвали, шлаки, шлами, недогарки) усіма можливими способами. Видобуток дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння - це вилучення дорогоцінного каміння та напівдорогоцінного каміння з гірських порід усіма можливими способами (п.6 ст.1 Закону).
Як зазначено в пункті 7 статті 1 Закон, виробництво дорогоцінних металів - це вилучення дорогоцінних металів із комплексних руд, концентратів та інших напівпродуктів, відходів і брухту, що містять ці метали, та афінаж дорогоцінних металів.
Визначення поняття "реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення" вказаний Закон взагалі не містить.
Аналізуючи зазначені правові норми Податкового кодексу України та Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", суд приходить до висновку, що види господарської діяльності, що зазначені в заяві позивача від 23 січня 2012 р., не можуть ототожнюватися із видобутком, виробництвом, реалізацією дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Зазначені позивачем види господарської діяльності не підпадають під дію обмежень, що визначені пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України.
Крім того, за приписами п.56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Відповідно до вимог п.291.4 ст.291 Кодексу фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, можуть здійснювати таку діяльність із застосуванням спрощеної системи за наявності певних критеріїв.
При цьому, вказана правова норма не містить обмежень щодо діяльності по продажу саме ювелірних виробів чи годинників.
Відповідно до вимог п.291.7 ст.291 Податкового кодексу України за спрощеною системою оподаткування може здійснюватися господарська діяльність щодо виготовлення ювелірних виробів за індивідуальним замовленням (абзац 28) та ремонту ювелірних виробів (абзац 29).
Аналіз зазначених пунктів 291.4, 291.5 та 291.7 статті 291 Податкового кодексу України свідчить про те, що ці норми по-різному регулюють питання щодо підстав обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
За таких обставин суд приходить до висновку, що у відповідача були всі підстави при розгляді заяви Позивача застосувати положення пунктів 291.4 та 291.7 ст. 294 цього Кодексу.
На необхідності дотримання судами правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено також в Остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України".
Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема, у зв'язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Аналогічна позиція викладена в листі голови Комітету Верховної ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики № 04-39/10-83 від 27.01.2012 р. на адресу Державної податкової служби України.
Крім того стилістичне викладення пп. 4) пп.291.5.1 п.291.5 ст.291 ПК України свідчить про те, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію, а не окремо один з цих видів діяльності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції, оформлене листом № 613/17/10 від 30 січня 2012 року, про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва платника єдиного податку є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції щодо видачі свідоцтва про сплату єдиного податку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, яка була оформлена повідомленням від 30.01.2012 року № 613/17/10.
Зобов'язати Коростишівську міжрайонну державну податкову інспекцію Житомирській області Державної податкової служби видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: М.М. Семенюк
Повний текст постанови виготовлено: 22 травня 2012 р.