СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 травня 2012 року Справа № 5020-1979/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Фенько Т.П.,
за участю:
прокурора - Алісова Олега Володимировича, посвідчення № 25 від 4 квітня 2012 року (прокурор відділу прокуратури міста Севастополя);
позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 6 січня 2012 року (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради);
відповідача - ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 31 жовтня 1997 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
відповідача - ОСОБА_4, довіреність № 1278 від 22 травня 2012 року (фізична особа-підприємець ОСОБА_3);
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Янюк О.С.) від 22 лютого 2012 року у справі № 5020-1979/2011
за позовом прокурора Ленінського району міста Севастополя
(вулиця Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99001)
(АДРЕСА_2, 99001)
про стягнення 14787,69 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2011 року прокурор Ленінського району міста Севастополя, виступаючи в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якій просив:
- розірвати договір оренди нерухомого майна № 9-10 від 31 травня 2011 року, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3;
- усунути Фонду комунального майна Севастопольської міської ради перешкоди в користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями з 5-1 по 5-4 загальною площею 22,10 м2 на першому поверху, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 шляхом звільнення зазначених приміщень;
- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради суму заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна у розмірі 13044,74 грн. пеню у розмірі 583,99 грн. 30 % річних від простроченої суми у розмірі 1158,96 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушує умови укладеного договору в частині своєчасного внесення орендної плати.
В подальшому, позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 14 787,69 грн., з яких 13044,74 грн. - основний борг за період з травня по листопад 2001 року, 583,99 грн. - пені та 1 158,96 грн. - 30 % річних, а також розірвати договір оренди від 31 травня 2011 року № 9-10 та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (а.с. 37-38).
Відзив на позов не надходив.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2012 року у справі № 5020-1979/2011 позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради 14787,69 грн., з яких: 13044,74 грн. - заборгованість з орендної плати, 583,99 грн. - пеня та 1158,96 грн. - 30% річних. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Розірвано договір оренди від 31 травня 2011 року № 9-10 нерухомого майна - вбудованих нежитлових приміщень з 5-1 по 5-4, загальною площею 22,10 м2 на першому поверху, розташованих по АДРЕСА_2 укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
В інший частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Порушення норм матеріального права полягають у тому, що судом не враховано те, що відповідач не був повідомлений позивачем про наявність заборгованості. Вимога про сплату за орендовані приміщення на адресу відповідача не направлялась.
Порушення норм процесуального права полягають у тому, що судом першої інстанції спір вирішено у відсутність відповідача, у зв'язку з чим, він був позбавлений надати суду докази, які мають значення у справі.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 березня 2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючий суддя: Ткаченко М.І., судді: Проценко О.І., Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 10 квітня 2012 року.
Враховуючи, що у судове засідання 10 квітня 2012 року представники сторін не з'явились, то судова колегія визнала за необхідне відкласти розгляд справи на 15 травня 2012 року.
15 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 22 травня 2012 року.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
31 травня 2011 року між територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) укладено договір № 9-10 нерухомого майна (а.с. 11-13).
Відповідно до умов укладеного договору, орендодавець передає, а орендар приймає вбудовані нежитлові приміщення з 5-1 по 5-4, загальною площею 22,10 м2 на першому поверху, розташованих по АДРЕСА_2 під магазин товарів для дітей.
Вартість об'єкту оренди складає 47075 грн.
Умови оплати за орендовані приміщення визначені у розділі 3 укладеного договору.
Пунктом 4.4.3 договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкта оренди, у тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.
У розділі 6 договору сторони передбачили, що передача об'єкта в суборенду дозволяється тільки з письмової згоди орендодавця. Орендар не має права надавати тертім особам право користуватися об'єктом оренди за будь - якими договорами без згоди орендодавця.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 28 грудня 2011 року спеціалістами відділів оренди Фонду комунального майна Севастопольської міської ради та комунального підприємства КП Севастопольського міської ради „Аррикон" була проведена перевірка ефективності використання орендованого майна.
В ході перевірки встановлено, що в орендованих фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 приміщеннях знаходиться крамниця „Greenbeer", підприємницьку діяльність в якій здійснює фізична особа - підприємець ОСОБА_5
Це свідчить про те, що орендоване майно було передано у суборенду ОСОБА_5 без узгодження на це Фондом комунального майна.
За результатом цієї перевірки 28 грудня 2011 року складено акт, в якому зафіксовані порушення істотних умов договору, яке виразилось у передачі орендованих приміщень у суборенду іншій особі без узгодження з орендодавцем, а також наявність заборгованості зі сплати орендних платежів (а.с. 39).
Наведене вище стало підставою звернення позивача до суду.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна".
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 були порушені істотні умови укладеного договору та норми чинного законодавства України, у зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно розірвано договір оренди від 31 травня 2011 року № 9-10 та стягнуті з відповідача заборгованість з орендної плати, пені та 30 % річних згідно розрахунку, наданого позивачем.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції, відповідач звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано те, що відповідач не був повідомлений позивачем про наявність заборгованості. Вимога про сплату за орендовані приміщення на його адресу не направлялась.
Судова колегія вважає, що ці доводи заявника апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з пункту 4.4.3 укладеного договору № 9-10 орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату.
Розмір орендної плати передбачений у розділі 3 спірного договору.
Таким чином, судова колегія звертає увагу на необхідність саме відповідача своєчасно згідно умов договору вносити орендну плату.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 22 травня 2012 року відповідач надав квитанцію № ПН 56632 від 22 травня 2012 рок на суму 14787,69 грн. з призначенням платежу: "орендна плата" (а.с. 99).
Судова колегія долучає до матеріалів справи надану квитанцію, але зазначає, що заборгованість за договором оренди була сплачена та надана вже після прийняття рішення по суті.
Пунктом першим статті 101 Господарського процесуального господарського суду України передбачено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Щодо посилання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на порушення судом першої інстанції норм процесуального права шляхом вирішення спору у її відсутність, то колегія суддів зазначає наступне.
В матеріалах справи є копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому зазначено: місце проживання фізичної особи-підприємця - АДРЕСА_1, 99001 (а.с. 9).
Ухвала господарського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року про порушення провадження у справі та призначення до розгляду на 18 січня 2012 року була відправлена сторонам по справі 23 грудня 2011 року за адресами:
- прокурору Ленінського району міста Севастополя
(вулиця Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)
- Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
- фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99001) (а.с. 1).
Крім того, у розділі „Підписи та юридичні адреси сторін" договору № 9-10 від 31 травня 2011 року, який був підписаний особисто відповідачем зазначена таж сама адреса: АДРЕСА_1, 99001 (а.с. 11-13).
Розгляд справи суддею господарського суду міста Севастополя неодноразово відкладався з направленням копій ухвал про відкладення відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресами:
- АДРЕСА_1, 99001;
- АДРЕСА_2, 99001.
Судова колегія звертає увагу на те, що в квитанції, наданої для долучення до матеріалів справи про сплачення заборгованості по орендні платі відповідач вказав свою адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 99).
Тобто, підстав ухилення від повідомлення відповідача про розгляд справи з боку суду першої інстанції судова колегія не вбачає.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2007 року № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасникові судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки спростовуються матеріалами справи.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України, а також правильно встановлені всі обставини справи.
Керуючись статтями 46, 101, частиною 1 статті 103, статтями 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 22 лютого 2012 року у справі № 5020-1979/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Т.П. Фенько
Розсилка:
прокурор Ленінського району міста Севастополя
(вулиця Вороніна, 11, місто Севастополь, 99011)
для відома прокурору міста Севастополя
(вулиця Павліченко, 1, місто Севастополь, 99011)
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
фізична особа-підприємець ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99001)
(АДРЕСА_2, 99001)