У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Шишка А.І.,

суддів: Беркій О.Ю., Томин О.О.,

секретаря: Гринчак В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПП "Солекс" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Коломийського міськвиконкому про виселення без надання іншого житла, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 березня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено частково. Виселено відповідачів та їхню неповнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла та зобов'язано їх знятися з реєстрації в даній квартирі. В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення в частині задоволення позову скасувати і в цій частині відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянти зазначають, що суд прийшов до помилкового висновку в тому, що вони самоуправно зайняли спірну квартиру, в яку вони поселилися 07.10.2002 року, тобто з часу дарування її ОСОБА_1 Реальної передачі даної квартири позивачу не було. Суд у рішенні посилається на ст.116 ЖК України, однак судом не встановлено жодної підстави для виселення згідно цієї норми. Не врахував суд і інтереси неповнолітньої дитини щодо її права на житло.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянтів та їхнього представника, перевіривши

матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.

Згідно ч.1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановив суд першої інстанції, спірна квартира належала на праві особистої власності ОСОБА_1 Разом з нею у цій квартирі проживають чоловік та дочка. Оскільки ОСОБА_1 мала борги перед позивачем, то при виконанні вироку суду від 29.10.2007 року, в частині сплати на користь позивача 66 000 грн. матеріальної шкоди, постановою державного виконавця про передачу майна стягувачу, ПП "Солекс" набуло право власності на дану квартиру.

Конституцією України (ст. 41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно статей 379, 382 ЦК України об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира, права власника житлового будинку квартири, визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

Зазначені висновки не суперечать нормам ст.47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, враховуючи, що право на житло (користування ним, усунення перешкод у користуванні ним) підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи.

Пред'явленням даного позову прав відповідачки ОСОБА_1, як колишнього власника спірної квартири, та членів її сім'ї, не порушено.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково зіслався у мотивувальній частині рішення на ч.3 ст. 116 ЖК України, однак таке посилання не тягне за собою безумовне скасування, ухваленого судом рішення.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з'ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: А.І. Шишко

Судді: О.Ю. Беркій

О.О.Томин