КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10.05.2012 № 15/115-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Авдеєва П.В.
за участю представників:
Від позивача: представник ОСОБА_2 - за довіреністю.
Від відповідача: представник не з'явився.
Від третьої особи: представник не з'явився.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2011р.
по справі № 15/115-11 (суддя Рябцева О.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»
про стягнення 20 620,00 грн.
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансфорт Експедиція» про стягнення 20 620,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ним та Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" було укладено договори доручення № ЗК 09-04 від 15.04.2009р. та ЗК № 154/10-КИ від 15.02.2010р. про надання агентських послуг по страхуванню, на виконання яких позивач від імені Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" уклав з відповідачем договори страхування на бланках полісів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" у кількості 16 штук на загальну суму 20 620,00 грн., проте відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, оплату страхових полісів у сумі 20 620,00 грн. не здійснив. Натомість, позивач, виконуючи власні договірні зобов'язання перед Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія", сплатив за відповідача суму загального страхового платежу як особа, відповідальна перед Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" за повноту та своєчасність його надходження, у зв'язку з чим вважає, що у зазначених правовідносинах він фактично став поручителем, та посилаючись на п. 2 ст. 556 ЦК України та п. 1 ст. 1191 ЦК України просить суд стягнути зазначену суму з відповідача.
Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2011 року у даній справі відмовлено Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Перша» у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й у позовній заяві.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія» (яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія").
Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь його представника у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено.
За приписами ч. 1 ст. 98 ГПК України про прийняття апеляційної скарги до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або про відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме поштові повідомлення № 90077050, № 88785934.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в судове засідання апеляційної інстанції також не з'явилася, проте подала пояснення по суті спору, в якому просить суд позовні вимоги позивача задовольнити та розглянути справу без участі її представника.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та пояснення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2009р. та 15.02.2010р. між Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" (страховик) (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») та Закритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (агент) (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша") було укладено договори доручення № ЗК 09-04 та ЗК № 154/10-КИ про надання агентських послуг по страхуванню.
З перших розділів договорів доручення № ЗК 09-04 від 15.04.2009р. та ЗК № 154/10-КИ від 15.02.2010р. вбачається, що Страховик доручає, а Агент приймає на себе обов'язки по наданню фізичним і юридичним особам страхових послуг шляхом укладення договорів страхування від імені та за дорученням Страховика. Страховик уповноважує Агента укладати від імені та за дорученням Страховика договори страхування та видавати страхові поліси з видів страхування, вказаних в додатку, який є невід'ємною частиною цього Договору, надавати інші документи, передбачені відповідними правилами страхування Страховика або законодавством України. 3а здійснення дій в інтересах Страховика Агент отримує комісійну винагороду, розмір якої визначається цим Договором та додатком до нього, який є невід'ємною частиною Договору.
Матеріали справи свідчать про те, що 05.08.2009р. Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія"(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») передало позивачу за актом прийому-передачі матеріальних цінностей картки міжнародного автомобільного страхування за номерами UA 141/6730002-UA 141/6731000 у кількості 999 штук.
Крім того, 17.02.2010р. Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія"(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») передало позивачу за актом прийому-передачі матеріальних цінностей картки міжнародного автомобільного страхування за номерами UA 141/7276001-UA 141/7277000 у кількості 1000 штук.
18.02.2010р. позивачем було передано відповідачу за актом прийому-передачі бланки полісів "Зелена Картка" за номерами бланків UA 141/7276602 141/7276631 у кількості 30 штук.
Встановлено, що з 20.02.2010 р. по 05.05.2010 р. позивач уклав з відповідачем договори у кількості 15 штук на бланках номерів 7276603, 7276604, 7276606, 7276608 - 7276610, 7276612 - 7276614, 7276616, 7276618 -7276622, та 21.03.2010 р. уклав 1 договір на бланку номер 6730712, на підставі яких позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість.
За присписами ч. 1 ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Встановлено, що з зазначених полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" вбачається, що страховиком за полісами є Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»), а страхувальником - відповідач.
В силу ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 ЗУ "Про страхування" страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі.
Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач на підставі договорів доручення видав відповідачу поліси про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", проте зобов`язання зі сплати страхових платежів виникло у відповідача, який є страхувальником за договорами страхування, перед Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»), яке є страховиком.
Встановлено, що відповідач зобов`язання зі сплати страхових платежів перед Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») не виконав.
Натомість, платіжним дорученням № 4426 від 11.05.2010р. позивач перерахував Закритому акціонерному товариству "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») 50 000,00 грн. з призначенням платежу "страхові платежі за реалізацію полісів ЗК згідно договору-доручення №ЗК09-04 від 15.04.2009р."
З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2010р. відповідач надав позивачу гарантійне зобов'язання № 3-В, в якому гарантує позивачу оплату у сумі 15 465,00 грн. за обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності автовласників на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" за полісами страхування у кількості 16 штук та в зазначеному гарантійному зобов'язанні відповідачем розбита сума заборгованості по днях місяця липня 2010р., протягом якого відповідач гарантує позивачу погасити заборгованість.
25.08.2010р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1673 від 25.08.2010р., яка отримана відповідачем 01.09.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 03906411, в якій позивач просить відповідача протягом семи днів з дати отримання претензії здійснити оплату заборгованості у сумі 20 620,00 грн. за надані послуги.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази реагування відповідачем на зазначену претензію.
Як визначено ст. 15 Закону України "Про страхування", страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
За приписами Закону України "Про страхування" страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
В силу ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Враховуючи зазначені вище правові норми, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на отримання страхових платежів від відповідача за договорами страхування виникло у Закритого акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»), яке є довірителем за договорами доручення, а не у позивача, який діяв від імені довірителя.
Крім того, п. 4.2 договору доручення № ЗК 09-04 від 15.04.2009р. передбачено, що комісійна винагорода сплачується наступним чином: агент перераховує належну страховику страхову премію, після вирахування своєї комісійної винагороди, на поточний рахунок страховика у відповідності до вимог Постанови № 1523 Кабінету Міністрів України "Про діяльність страхових посередників", а саме: агент зобов'язаний перерахувати кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів. При
цьому агент несе повну матеріальну відповідальність за зберігання страхового платежу та його своєчасного перерахування страховикові.
Відповідно до п.п. 2.4.3 п. 2.1 договору доручення ЗК № 154/10-КИ від 15.02.2010р. агент зобов'язаний перераховувати кошти, отриманні від страхувальників на рахунок споживача протягом 2 робочих днів після отримання відповідних страхових платежів.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з пунктів договорів доручення вбачається, що агенти приймають на себе зобов'язання по наданню послуг по страхуванню шляхом укладення договорів страхування від імені та за дорученням страховика і зобов'язані перераховувати одержанні кошти страхових платежів протягом двох днів на рахунок споживача у разі їх отримання.
При цьому, зобов`язання відповідача сплачувати страхові платежі позивачу умовами договору страхування не передбачено.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, умовами договорів доручення не передбачено здійснення сплати страхових платежів за страхувальників у разі їх несплати.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Лист відповідача від 24.06.2010р. (гарантійне зобов'язання № 3-В) не може змінювати в односторонньому порядку умови договорів страхування.
Крім того, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що твердження позивача про те, що у зазначених правовідносинах він фактично став поручителем, а оскільки зобов`язання, забезпечене порукою, він виконав, то відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до нього перейшли права кредитора у цьому зобов`язанні, є помилковим з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України порука є одним із видів забезпечення зобов`язання.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як свідчать договори доручення № ЗК 09-04 та ЗК № 154/10-КИ від 15.02.2010р., вони не містять умов про те, що позивач виступає поручителем відповідача за договорами страхування, а отже, права кредитора за договорами страхування до позивача на підставі договорів доручення не перейшли.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що посилання позивача на ч. 1 ст. 1191 ЦК України, якою передбачено право особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, не береться до уваги, оскільки зазначена стаття регулює деліктні правовідносини, тоді як в спірних правовідносинах у відповідача на підставі договорів страхування виник борг перед Закритим акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія"(правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія»).
Окрім цього, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що договір про відступлення права вимоги від 15.12.2011р., укладений між Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія" (первісний кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" (новий кредитор), за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності із договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка" на бланках номерів 7276603, 7276604, 7276606, 7276608 - 7276610, 7276612 - 7276614, 7276616, 7276618 - 7276622, 6730712 (надалі - Основні договори), укладеними між первісним кредитором та товариством з обмеженою
відповідальністю "Трансфорт Експедиція"(надалі - Боржник), оцінене сторонами у сумі 20 620 грн., не може бути взятий судом до уваги, оскільки його укладено 15.12.2011р., тоді як до суду позивач звернувся з позовом, який відповідно обґрунтований іншими підставами, 07.10.2011 р.
Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача, що платіжним дорученням № 4426 від 11.05.2010р. останнім було перераховано Закритому акціонерному товариству "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») 50 000,00 грн., в які увійшли 20 620,00 грн. не сплачених страхових платежів відповідача, спростовується матеріалами справи, а саме тим, що в призначенні платежу зазначено "страхові платежі за реалізацію полісів ЗК згідно договору-доручення №ЗК09-04 від 15.04.2009р.", тоді, як вбачається з матеріалів справи за договором доручення № ЗК 09-04 від 15.04.2009р. на підставі акта прийому-передачі матеріальних цінностей 05.08.2009р. Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») передало позивачу поліси міжнародного автомобільного страхування за номерами UA 141/6730002-UA 141/6731000 було реалізовано відповідачу один поліс за номером 6730712 від 21.03.2010р. на суму 383,00 грн.
Натомість, за договором доручення ЗК № 154/10-КИ від 15.02.2010р. на підставі акта прийому-передачі матеріальних цінностей 17.02.2010р. Закрите акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія») передало позивачу поліси міжнародного автомобільного страхування за номерами UA 141/7276001-UA 141/7277000 із зазначених полісів позивачем 15 штук було реалізовано відповідачу на суму 20 237,00 грн.
В матеріалах справи не міститься інших доказів, які б підтверджували виконання позивачем за відповідача зобов'язання по оплаті страхових платежів перед ЗАТ "Українська екологічна страхова компанія".
За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 20 620,00 грн. є недоведеною, та такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2011 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2011 року у справі № 15/115-11 - без змін.
3. Матеріали справи № 15/115-11 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Коршун Н.М.
Судді Михальська Ю.Б.
Авдеєв П.В.