КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-20/3086-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2012 по справі

№ 5011-20/3086-2012):

від позивача:ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012 № 9)

від відповідача :не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

на рішення

господарського суду міста Києва

від 27.03.2012

у справі № 5011-20/3086-2012 (суддя Палій В.В.)

за заявою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна»

про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 12 836,27 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 5011-20/3086-2012 задоволено частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (далі за текстом - ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна») та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (далі за текстом - ПрАТ «Страхова компанія «Україна») на користь ПрАТ товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» 12 326,27 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 545,55 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «Страхова компанія «Україна» подало апеляційну скаргу від 05.04.2012 № 64, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2012 у справі №5011-20/3086-2012 і постановити нове рішення, яким відмовити Позивачеві в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2012 у справі № 5011-20/3086-2012 апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 5011-20/3086-2012 прийняти до свого провадження та призначено розгляд справи на 23.05.2012.

У відзиві від 22.05.2012 № 1389 на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» просить суд залишити рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2012 по даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Через канцелярію суду 22.05.2012 представник ПрАТ «Страхова компанія «Україна» подав заяву про розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача, яка судом прийнята.

Представник ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» в судовому засіданні 23.05.2012 надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду м. Києва від 27.03.2012 у даній справі залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 99 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2008 по вул. Львівській у напрямку вул. Потебні у м. Луцьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4 та транспортним засобом FORD Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5, що підтверджується довідкою ВДАІ із обслуговування м. Луцька та автомобільно-технічної інспекції.

Постановою Луцького міськрайонного суду з ВДАІ при УМВС України у Волинській області від 09.12.2008 у справі №3-46600/2008, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль марки FORD Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5

Цивільно - правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного FORD Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_5, застраховано ПрАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» за полісом № 640565963 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до висновку спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження від 31.01.2009 №2253/09, вартість відновлювального ремонту автомобіля FORD Fusion, номер НОМЕР_2, на момент огляду, становить 18480,34грн.; вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки FORD Fusion, номер НОМЕР_2, на момент огляду становить 15090,88грн.

Позивач на підставі Страхового акту від 16.02.2009 №40547, виконуючи свої зобов'язання за Полісом №640565963 страхування засобів наземного транспорту , цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків, здійснив страхову виплату ОСОБА_5 в розмірі 12 836,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 12.03.2009 №1563.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_4, отже ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю марки FORD Fusion, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі за текстом - Закон), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статей 3-5 Закону, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Пункт 21.4 статті. 21 Закону, передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону, встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З вищевказаного вбачається, що до позивача перейшло в межах суми 12836,27 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_4, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ "Страхова компанія "Україна"(страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник, яка є власником автомобіля марки Mitsubishi Pagero, номер НОМЕР_1) було укладено Поліс №ВС/769581 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ "Страхова компанія "Україна" взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб під час внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Даний Поліс був чинним станом на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.11.2008р.

Згідно Полісу №ВС/769581 розмір франшизи - 510,00грн.

Тип договору -1, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність кожної з осіб, яка на законних підставах експлуатує забезпечений транспортний засіб. Доказів того, що ОСОБА_4 експлуатував транспортний засіб за відсутності законних підстав, матеріали справи не містять (відсутні дані про складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КпАП України відносно водія ОСОБА_4).

З урахуванням того, що сума страхового відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 326,27грн. (12 836,27грн. -510грн. франшизи = 12 326,27грн.)

Оскільки між ПАТ "Страхова компанія "Україна"та ОСОБА_6 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ПАТ "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна"правомірно звернулась до ПАТ "Страхова компанія "Україна"про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 326,27грн. страхового відшкодування в порядку регресу, відмовивши в іншій частині позовних вимог.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, щодо ненадання позивачем доказів того, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом марки Mitsubishi Pagero, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на законних підставах, відхиляються судом, з огляду на наступне.

У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 притягувався до адміністративної відповідальності за статтею 126 КпАП України „за керування транспортними засобами, які не мають права керування або водіями, які не мають при собі чи не пред'явили для перевірки відповідних документів".

Наявними матеріалами справи не підтверджується та обставина, що водій ОСОБА_4 керував автомобілем під час ДТП без належних документів. Тобто, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 експлуатував транспортний засіб за відсутності законних підстав. Відповідач таких доказів не надав, своїх заперечень не довів.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявних матеріалів справи позивачем (апелянтом) не наведено достатніх доводів та не надано суду належних та допустимих доказів, які б доводили помилковість оскаржуваного рішення. А тому судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду м. Києва від 27.03.2012 у справі № 5011-20/3086-2012.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» від 05.04.2012 № 64 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2012 у справі № 5011-20/3086-2012 - без змін.

2. Справу № 5011-20/3086-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Гарник Л.Л.