КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.05.2012 № 7/145-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Пантелієнка В.О.
Гарник Л.Л.
при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,
за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2012 по справі
№ 7/145-11)
від позивача:ОСОБА_2 (довіреність від 15.03.2012 № б/н)
від відповідача:ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_1 від 16.01.2007 Святошинським РУГУ МВС України в Київській області)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду Київської області від 29.12.2011
у справі № 7/145-11 (суддя: Антонова В.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна»
до Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
про стягнення 39 158,94 грн.
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Київської області від 29.12.2011 у справі № 7/145-11 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форте Україна» (далі за текстом - ТОВ «Форте Україна») задоволено повністю, стягнуто з Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_3) на користь ТОВ «Форте Україна» 39 158,94 грн. боргу, судові витрати - 391,59 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 21.03.2012, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, стягнути з позивача судові витрати у розмірі 804,75 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2012 у справі № 7/145-11 призначено розгляд даної апеляційної скарги на 25.04.2012.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 25.04.2012 № 01-22/3/1 у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнко В.О. у відпустці, розгляд апеляційної скарги у справі № 7/145-11 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Верховця А.А., Гарник Л.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 у справі № 7/145-11 розгляд даної апеляційної скарги було відкладено на 23.05.2012.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 22.05.2012 № 01-22/3/6 у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Верховця А.А. у розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 7/145-11 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л.
У відзиві від 23.05.2012 на апеляційну скаргу представник ТОВ «Форте Україна» просить суд залишити рішення господарського суду Київської області від 29.12.2011 у справі № 7/145-11 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представник ФОП ОСОБА_3 в судовому засіданні 23.05.2012 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.
Представник ТОВ «Форте Україна» в судовому засіданні 23.05.2012 надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення господарського суду Київської області від 29.12.2011 у даній справі залишити без змін.
Згідно з частиною першою статті 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників від позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Форте Україна" та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір від 29.01.2010 №24 (далі за текстом - Договір), відповідно до п. 1.1. якого комісіонер (відповідач у справі) зобов'язується на протязі строку дії договору за дорученням комітента (позивач у справі) і за визначену договором винагороду, укласти від свого імені, але в інтересах і за рахунок комітента договори з продажу товарів (продукції), які належать комітенту на праві власності.
Згідно з п. 1.2. данного Договору, виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договори купівлі-продажу з третіми особами, в тому числі з приватними особами -споживачами на умовах, які визначені даним договором, додатками до договору, а також у відповідності з іншими вказівками та умовами, визначеними комітентом в будь-яких письмових документах згідно договору та діючого законодавства.
Відповідно до п. 1.6. Договору, товари, які продаються комісіонером від свого імені і за рахунок комітента, а також грошові кошти, які отримуються комісіонером від покупців за продані товари, є власністю комітента.
Згідно з п. 2.9. данного Договору, до обов'язків комісіонера відноситься обов'язок щоденно (в робочі дні) надавати комітенту письмовий звіт про продаж товарів.
Сторонами, у п. 6.4. Договору, погоджено, що грошові кошти, які отримав комісіонер від покупців за надані комітентом товари (в тому числі грошові кошти, отримані готівкою), повинні перераховуватись на поточний рахунок комітента з особового поточного рахунку чи в порядку, передбаченому п. 6.2. Договору чи вноситись в касу комітента, на протязі 10 днів з моменту їх отримання, але не пізніше 30 днів з моменту передачі товару комісіонеру (представнику комісіонера) чи моменту відвантаження товару покупцю по замовленню комісіонера, а також не пізніше останнього робочого дня календарного місяця, в якому вказані грошові кошти були прийняті чи отримані комісіонером від покупців.
Комісіонер при перерахунку комітенту належних йому грошових коштів, які отримані від покупців товарів (п. 6.2., 6.4. Договору), зобов'язаний оформити платіжні доручення (інші платіжні документи) у відповідності з вимогами договору і вказівками комітента, з обов'язковим зазначенням в підставі платежу інформації про номер і дату даного договору, а також про те, що грошові кошти належать комітенту і отримані від комісійної реалізації товарів.(п. 6.5. Договору).
Даний Договір, згідно п. 8.1., вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і діє до 31.12.2010, повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному договору, які виникли до настання вказаної дати, а також до здійснення кінцевих взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено сулом першої інстанції, у період з 11.05.2010 по 30.07.2010 ФОП ОСОБА_3 на виконання укладеного між сторонами у справі Договору реалізував (продав) товар, що належить комітенту, на загальну суму 47 158,94 грн., що підтверджується звітами комісіонера про продаж продукції від 11.05.2010 №1 на суму 23 974,43 грн. (а.с. 37), від 31.05.2010 №1 на суму 8 666,50 грн. (а.с. 38), від 30.06.2010 №3 на суму 11 356,49 грн. (а.с. 39), від 30.07.2010 №4 на суму 3 161,52 грн.(а.с. 40).
Дані звіти, які містять посилання на укладений сторонами Договір, є підтвердженням отримання відповідачем товару від ТОВ "Форте Україна"на загальну суму 47 158,94 грн. та його наступний продаж відповідачем третім особам -покупцям.
Таким чином, згідно умов Договору у ФОП ОСОБА_3 виник обов'язок перерахувати на користь ТОВ "Форте Україна"грошові кошти за реалізований товар.
Як вбачається з матеріалів справи, наявні банківські виписки (а.с. 41) з особового рахунку позивача свідчать, що ФОП ОСОБА_3 04.06.2010 оплатив позивачеві 5 000,00 грн., 09.07.2010 оплатив 3 000,00 грн. всього відповідачем на рахунок позивача були перераховані грошові кошти в сумі 8 000,00 грн., як оплата за Договором.
При цьому, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що надані ФОП ОСОБА_3 банківські виписки на суму 45 000,00 грн. підтверджують оплату ним цих грошових коштів за іншим договором, який був укладений між сторонами у 2009, а не за Договором від 29.01.2010 №24, проти чого сторони не заперечують.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що станом на момент розгляду спору у ФОП ОСОБА_3 існує заборгованість перед ТОВ "Форте Україна" за Договором за поставлений і реалізований товар позивача у сумі 39 158,94 грн. із врахуванням вищенаведеного.
Вказаний розмір заборгованості підтверджений відповідачем у підписаному сторонами та скріпленому їхніми печатками акті звірки взаєморозрахунків станом на 31.12.2010.
Наявні в матеріалах справи звіти про продаж продукції складені у травні, червні та липні 2010 року свідчать про факт продажу (реалізації) відповідачем товару, який був поставлений позивачем згідно Договору а відтак свідчать і про виникнення у відповідача обов'язку забезпечити перерахування позивачу отриманих коштів від реалізації його продукції чи внесенні їх в кассу у порядку, передбаченому розділом 6 вказаного Договору. Враховуючи дату повернення відповідачем товару позивачу, господарський суд зазначає, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 згідно видаткової накладної на повернення від 19.08.2010 не міг повернути товар, який був раніше ним реалізований (зокрема, у травні, червні, липні 2010 ) третім особам.
Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що у зв'язку з поверненням ТОВ «Форте Україна» товару на суму 58166,00 грн. згідно видаткової накладної на повернення від 19.08.2010 № 1-00000007, у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відсутній обов'язок оплати проданного ним товару позивача спростовуються наявними в матеріалах справи звітами про продаж продукції складеним у травні, червні та липні 2010, які свідчать про факт продажу (реалізації) відповідачем товару, який був поставлений позивачем згідно Договору, а відтак свідчать і про виникнення у відповідача обов'язку повернути позивачу отримані кошти від реалізації його продукції.
Як вбачається, датою повернення ФОП ОСОБА_3 товару, згідно накладної на повернення від 19.08.2010 не міг бути даний товар, оскільки він був раніше ним реалізований (а саме, у травні,червні, липні 2010) третім особам.
Посилання апелянта на те, що за взаємною згодою з позивачем за вказаною накладною повертався товар за іншими договорами в оплату за договором від 29.01.2010 № 24 є безпідставними та необгрунтованими. Зазначена накладна не свідчить про відсутність чи припинення обов'язку відповідача, як комісіонера за Договором, перерахувати на користь позивача, як комітента, грошові кошти, зазначені у звітах, за вже проданий третім особам товар.
Вказана накладна від 19.08.2010 не є тим письмовим документом, яким можуть бути змінені умови Договору відповідно до п. 10.2 цього Договору, на який пояилається апелянт. Позивач вважає безпідставним те, що за взаємною згодою сторін за вказаною накладною повертався товар в оплату за Договором. Судова колегія також вважає таке ствердження безпідставним, оскільки накладна на повернення товару від 19.08.2010 № 1-00000007 не містить посилань на відповідні дії сторін щодо внесення змін до Договору та не фіксує досягнення сторонами згоди про зміну умов Договору щодо порядку взаєморозрахунку сторін, зміни обов'язку відповідача у справі стосовно перерахування відповідних грошових коштів позивачеві чи внесення їх в кассу позивача. Жодної іншої альтернативи щодо порядку взаєморозрахунку сторін Договір не містить.
Як вже зазначалось, вказана накладна від 19.08.2010 не є доказом внесення відповідних змін до умов Договору.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
У відповідності до ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 1016 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зазначено, що комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.
Як визначено ч. 1 ст. 1022 ЦК України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідач у справі зобов'язувався реалізувати надані позивачем товари та перерахувати отримані від продажу товарів грошові кошти ТОВ "Форте Україна.
Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє доводи ФОП ОСОБА_3, викладені в апеляційній скарзі від 21.03.2012 за необґрунтованістю.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_3 від 21.03.2012, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції від 29.12.2011 у справі № 7/145-11. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 від 21.03.2012 № б/н залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 29.12.2011 у справі № 7/145-11 - без змін.
2. Матеріали справи № 7/145-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.
Головуючий суддя Доманська М.Л.
Судді Пантелієнко В.О.
Гарник Л.Л.