ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
21 квітня 2008 р. |
№ 10/120/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого суддів: |
О. Кота, І. Воліка (доповідача), С. Шевчук, |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
|
касаційну скаргу |
Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" |
|
на постанову |
від 15.11.2007 року |
|
Одеського апеляційного господарського суду |
|
у справі |
№ 10/120/06 |
|
за позовом |
Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" |
|
до |
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 |
|
про |
стягнення заборгованості у розмірі 436 790,51 грн. |
|
та за зустріч- ним позовом |
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 |
|
до |
Підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" |
|
третя особа |
Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Миколаївська паливна компанія" |
|
про |
стягнення збитків у розмірі 174 966,51 грн. |
|
В судове засідання прибули представники сторін: |
|
позивача |
Гриценко С.В. (дов. № 7 від 16.01.2008); |
|
відповідача |
ОСОБА_2 (дов. від 18.04.2008); |
|
третьої особи |
не з'явились |
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2006 року підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 436 790,51 грн. за невиконання зобов'язання по розрахункам за реалізовані нафтопродукти по договору комісії № 05/1237 від 01.09.2005.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 01.09.2005 між підприємством з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір комісії № 05/1237, відповідно до умов якого підприємець прийняв на себе зобов'язання від свого імені, за дорученням, в інтересах та за рахунок підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»здійснювати реалізацію нафтопродуктів на автозаправних станціях, а підприємство прийняло на себе зобов'язання по сплаті комісійної винагороди
в розмірі та на умовах, передбачених договором. 17.01.2006 між сторонами була підписана угода № 2 про розірвання договору комісії, згідно якої була здійснена звірка взаєморозрахунків.
Доповідач: Волік І.М.
Згідно з актами звірки залишків станом на 17.01.2006 у січні 2006 року у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 знаходилось на реалізації 222,515 т нафтопродуктів по договору комісії, з урахуванням залишків станом на 01.01.2006.
У січні 2006 року фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було реалізовано нафтопродуктів у обсязі 133,819 т, з них за готівку - 95,493 т на загальну суму 440 786, 94 грн. та 38,326 т на загальну суму 169 778, 75 грн. - в безготівковій формі.
З урахуванням заборгованості фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по договору станом на 01.01.2006 та вартості нафтопродуктів, які були реалізовані нею у січні 2006 року, остання повинна сплатити підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»1 017 445, 66 грн., однак, перерахувала з урахуванням заліку взаємних вимог від 17.01.2006, лише 580 655, 15 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем станом на 14.02.2006 склала 436 790,51 грн., що є порушенням ст.ст. 610-612, 1018 ЦК України
Заперечуючи проти позову, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала зустрічний позов до підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" про відшкодування збитків у сумі 174 966.51 грн., понесених у зв'язку з відмовою відповідача за зустрічним позовом від перерахунку цін на реалізовані нафтопродукти по договору комісії № 05/1237 від 01.09.2005.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»з червня 2004 року по серпень 2005 року здійснювало реалізацію належних йому нафтопродуктів через ТОВ «Миколаївська паливна компанія», а з 15.08.2005 - через фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, шляхом забезпечення їх емітованими ним регіональними бланками-дозволами «Миколаїв ТК дилер», які ТОВ «МПК»продавало клієнтам і отриманні від останніх гроші в повному обсязі перераховувало позивачу по первісному позову. При пред'явленні цих бланків - дозволів на належних підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»АЗС м. Миколаєва покупці отримували попередньо сплачені ними нафтопродукти. З 15.08.2005, як повірений, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, продовжувала реалізацію належних відповідачу за зустрічним позовом нафтопродуктів за раніше сплачені покупцями ТОВ «МПК»регіональні бланки-дозволи, про що постійно звітував відповідачу, а останній схвалював ці дії.
При цьому, ціну реалізації регіональних бланків-дозволів «Миколаїв ТК дилер»для ТОВ «МПК»встановлював відповідач за зустрічним позовом, а отоварювання цих бланків здійснювалося за цінами роздрібної вартості нафтопродуктів на добу продажу, які встановлювалися їх емітентами. Перераховуючи згідно договору всі отримані від продажу бланків-дозволів суми відповідачу за зустрічним позовом, ТОВ «МПК»позбавило себе можливості резервувати пальне для самостійного забезпечення пальним покупців. У зв'язку з тим, що станом на 15.08.2005 у покупців залишилась значна кількість регіональних бланків-дозволів, за якими вони мали право отримати на АЗС відповідача за зустрічним позовом попередньо сплачені ними нафтопродукти, то цією ж датою за ініціативою підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» між ТОВ «МПК»і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір доручення № 15/08-В по погашенню зобов'язань покупцям за цими бланками.
Ініціатором введення до обігу регіональних бланків-дозволів «Миколаїв ТК дилер», а також виробником і постачальником їх до ТОВ «МПК»було підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна».
ТОВ «МПК»отримувало ці бланки - дозволи по накладних згідно договорів купівлі-продажу з ДП «Літаско Україна»від 24.05.2004 № 523 і з підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»від 01.04.2004 № 04/630. Залишок нереалізованих бланків-дозволів підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»викупило згідно договору від 06.03.2006 № 06/463.
За період діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було фактично відпущено за регіональними бланками-дозволами «Миколаїв ТК дилер» 241 105 л нафтопродуктів на загальну суму 944 004, 10 грн. в роздрібних цінах на добу продажу, але від ТОВ «МПК»нею було отримано лише 506 760 грн., які товариство отримало від продажу бланків-дозволів та які залишалися в нього станом на 15.08.2005. Ці кошти в повному обсязі були перераховані відповідачеві за зустрічним позовом. Оскільки ціни на нафтопродукти з червня 2004 року по 16.01.2006 зросли вдвічі, то дефіцит в сумі 437 244,10 грн. виник внаслідок того, що підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»встановило для фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ціну викупу нафтопродуктів як роздрібну на АЗС на момент погашення бланків. В порушення п. 3.1. договорів поставки нафтопродуктів від 01.08.2005 № 691 і від 01.09.2005 № 05, підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»відмовило фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в перегляді цін на пальне, відвантажене за регіональні бланки-дозволи з урахуванням фактичних цін в еквіваленті отриманих від ТОВ «МПК»авансів. Висуваючи первісний позов і відмовляючи покупцям, які володіють регіональними бланками-дозволами «Миколаїв ТК дилер», у їх законному праві на отримання сплаченого ними пального, підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»має намір за рахунок цього відшкодувати власні збитки від підвищення цін на пальне, яке сталося у строк від моменту реалізації цих бланків покупцям до моменту їх отоварювання пальним.
Згідно уточнюючих доповнень до звітів комісіонера, які були направлені фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 відповідачу за зустрічним позовом, але відхилені ним, різниця на користь підприємця за серпень 2005 року - січень 2006 року, при умові справедливого перерахунку цін, складає 611 757,02 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за зустрічним позовом за виконання позивачем договірних зобов'язань повіреного (комерційного агента) складає 174 966, 51 грн. (611757, 02 грн. - 436790, 51 грн.), яку згідно зі ст.1007 ЦК України і ст. 303 ГК України він повинен відшкодувати.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.05.2006 залучено до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на стороні позивача за зустрічним позовом - ТОВ "Миколаївська паливна компанія".
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 14.08.2007 у справі № 10/120/06 (суддя Гороченко Д.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 (колегія суддів у складі: головуючого -Михайлова М.В., суддів -Тофана В.М., Журавльова О.О.), в задоволенні первісного позову підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" відмовлено; зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено; стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл-Україна»на користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 174966, 51 грн. боргу, а також державне мито у сумі 1749, 67 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118, 00 грн.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, підприємство з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення є не законними, оскільки суперечать ст.ст. 22, 526, 1022 ЦК України ст. 225 ГК України, ст.ст. 32, 42, 43 ГПК України, а тому підлягають скасуванню.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що влітку 2005 року за ініціативою підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»було розірвано договори з ТОВ «МПК»і укладено нові договори з зареєстрованими для цієї мети фізичними особами - підприємцями ОСОБА_1 і ОСОБА_3, які були на той час співробітниками ТОВ «МПК». На той момент на руках у клієнтів знаходилося дилерських талонів на загальну кількість 282 980 л нафтопродуктів. Юридичним відділом підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»було розроблено договір між ТОВ «МПК»і підприємцями, за яким ТОВ «МПК»перераховує на розрахунковий рахунок підприємців передплату за дилерські талони, а фізичні особи - підприємці обслуговують їх на АЗС. З 15.08.2005 співробітники ТОВ «МПК»перейшли по переводу працювати до фізичних осіб - підприємців ОСОБА_1 і ОСОБА_3.
У вересні 2005 року підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»не забезпечило фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 новими бланками-дозволами на реалізацію нафтопродуктів. Для запобігання скорочення об'ємів реалізації підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»зобов'язало ТОВ «МПК»торгувати дилерськими бланками-дозволами, не дивлячись на розірвання усіх договорів окрім договору доручення. Наприкінці вересня 2005 року ТОВ «Регіон Інвестмент»вийшло зі складу засновників ТОВ «МПК»і ОСОБА_3 залишилася єдиним його засновником. Фізичні особи - підприємці ОСОБА_1 і ОСОБА_3 щодня і щомісяця звітували перед підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»про об'єми продажу на АЗС, в тому числі по дилерським бланкам-дозволам. Щомісячні звіти узгоджувалися з бухгалтерією підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»і підписувалися з боку останнього його виконавчим директором і жодного разу з цього приводу не було зауважень.
17.01.2006 з ініціативи підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - України»було розірвано договір управління майном з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, і АЗС перейшли під пряме керування підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - України», до нього ж перейшли на працю і звільнені від приватного підприємця співробітники. Після чого, підприємство з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»відмовляє відпускати клієнтам раніше сплачені ними за дилерськими талонами нафтопродукти загальною кількістю 38 190 л і заявляє до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 вимогу по сплаті нею загальної суми 961 704 грн. за нафтопродукти, отримані нею і реалізовані на АЗС, але не сплачені йому. Фактично це гроші, втрачені на реалізації дилерських талонів і вилучені з обігу ТОВ «МПК»в 2004-2005 роках підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна».
Виходячи з цього, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, і з цим погодився суд апеляційної інстанції, що правовідносини між підприємством з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна», з одного боку, і спочатку - ТОВ «МПК», а потім - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 з іншого боку, підпадають під дію глави 31 ГК України про комерційне посередництво.
Згідно з ч. 1 ст. 295 ГК України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Відповідно до ст.296 ГК України однією з підстав виникнення агентських відносин є схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищення наданого йому повноваження.
15.08.2005 між ТОВ «МПК»і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений і виконувався договір доручення, згідно якого фізична особа - підприємець здійснювала отоварювання на АЗС нафтопродуктів, плата за які була здійснена покупцями раніше за регіональними бланками-дозволами.
Враховуючи наведене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, прийшли до висновку, що схвалення дії ТОВ «МПК»по продажу належних підприємству з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»нафтопродуктів шляхом реалізації бланків дозволів "Миколаїв ТК дилер" і отоварювання їх на належних відповідачу по зустрічному позову АЗС, а потім дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 по отоварюванню на тих же АЗС реалізованих ТОВ "МПК" тих же самих бланків-дозволів, підтверджується протоколом узгодження цін на нафтопродукти по договору доручення від 26.03.2003 № 03/80; листами за підписами виконавчого директора підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»Томіна В.П.; листами ТОВ "Регіон-Інвестмент" і його статутними та реєстраційними документами; листами з комп'ютерної бази "2С Миколаїв-Талони"; договором доручення від 15.08.2005, укладеним між ТОВ «МПК»і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1; розпорядженнями і вказівками керівників підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»про встановлення цін і знижок при реалізації нафтопродуктів; листами фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на ім'я виконавчого директора підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна» Томіна В.П.; звітами комісіонера за договором комісії від 01.09.2005 № 05/1237; бланками дозволами; висновком судово-економічної експертизи від 06.06.2007 № 2853-2855.
Згідно з ч. 3 ст. 303 ГК України у разі порушення агентського договору суб'єктом, якого представляє комерційний агент, останній має право на одержання винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або неналежного виконання договору другою стороною.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у відповідний термін, згідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Мотивуючи наведеним, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову в задоволенні первісного позову і про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні основного позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з недоведення позивачем вимог викладених у позовній заяві та відсутності доказів на їх підтвердження. Зокрема, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем по первісному позову, вказані тільки обсяги реалізації нафтопродуктів фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 у січні 2006 року та без будь-якої аргументації доказами вказав на наявність заборгованості перед позивачем станом на 14.02.2006, приховавши від суду суть дійсних правовідносин сторін.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову, оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження заборгованості за договором комісії.
З даними висновками попередніх судових інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Посилання підприємства з іноземними інвестиціями «Лукойл - Україна»у касаційній скарзі на те, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку господарських судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу підприємства з іноземними інвестиціями "Лукойл-Україна" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.11.2007 у справі № 10/120/06 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Кот
Судді : І. Волік
С. Шевчук