Справа 22ц-0590/3807/12 Головуючий у 1 інстанції Ступін І.М.

Категорія 41 Доповідач Агєєв О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року м.Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко В.Ю., суддів Новосьолової Г.Г., Агєєва О.В.

при секретарі Яменко А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у житлове помешкання та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення у житлове помешкання відмовлено. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено. Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане судове рішення, ухвалити нове, про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, через невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що звернення ОСОБА_2 із зустрічною заявою про визнання його (апелянта) таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням є підтвердженням небажання відповідача вселити його (позивача) в спірний будинок та доказом того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні будинком. Крім того, суд першої інстанції, роблячи висновок, що ОСОБА_1 є наймачем АДРЕСА_1, не дослідив, що саме він (позивач) з 1997 року є власником вказаного будинку і даний факт підтверджується відповідною довідкою КП «Мар'їнське БТІ» та правовстановлюючими документами, які приховує відповідач.

Позивач за первісним позовом та його представник у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 (позивачі за зустрічним позовом) та їх представник у судовому засіданні апеляційного суду просили відмовити в задоволені апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 липня 2009 року на підставі рішення суду від 31 серпня 2001 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про що в книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено актовий запис №151 (а.с.6).

Згідно копії паспорту та домової книги позивач ОСОБА_1 перебуває на реєстраційному обліку в спірному житловому приміщенні (а.с.10, 21), однак фактично мешкає за іншою адресою.

Відповідно до акту від 11.04.11р., складеного депутатом Мар`їнської міської ради, ОСОБА_1 не мешкає в АДРЕСА_1 (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не мешкав у спірному будинку з 2009 року, оскільки мешкав з іншою сім`єю за іншою адресою. Позивачем не доведено в суді факту вчинення відповідачем ОСОБА_2 перешкод позивачу у користуванні спірним жилим приміщенням.

З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки відповідно до ч.1 ст.60, ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем докази на підтвердження своїх вимог суду не надані. Ухвалюючи рішення за первісним позовом, судом дана оцінка доказам відповідачів за первісним позовом на підтвердження своїх заперечень та зроблено вірний правовий висновок.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з роз'ясненнями п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України, «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК , вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Між тим, рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову, про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням є помилковим, оскільки воно постановлено на неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що в свою чергу є підставою для його скасування (ст.309 ЦПК України) та постановлення нового рішення, при цьому апеляційний суд виходить з наступного.

Так, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, посилаючись на ст.71 ЖК України, виходив з того, що відповідач за зустрічним позовом (ОСОБА_1) не навів поважних причин не проживання в спірному будинку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, звертаючись з позовом про вселення посилався на те, що спірне житлове приміщення є спільною сумісною власністю його та його колишньої дружини ОСОБА_2, оскільки воно набуто в період їх шлюбу.

Наведений довід підтверджується довідкою районного КП «Мар'їнське БТІ» від 24.02.2012р. (а.с.58), яка долучена до апеляційної скарги позивача за первісним позовом. З вказаної довідки вбачається, що право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Мар'їнської міської ради 08.12.1997р. Крім того, відповідач ОСОБА_2 не заперечувала в судовому засіданні апеляційного суду проти того, що позивач за первісним позовом є власником спірного будинку.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - жилий будинок, садиба, квартира (ст. ст. 379, 382 ЦК України). Права власника жилого будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд фактично обмежив позивача у здійсненні свого права власності, передбаченого законом.

Колегія суддів приходить до висновку, що суд в даному випадку застосував закон, який не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами. Тому рішення суду підлягає в цій частині скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 17 лютого 2012 року в частині визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1- скасувати. В задоволені позову в цій частині - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий : В.Ю. Шевченко

Судді: Г.Г. Новосьолова

О.В. Агєєв