ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                         ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про спонукання вчинити певні дії, а саме: знести за власний рахунок самовільно збудовані три дерев'яні споруди -будинки відпочинку, надвірну вбиральню та сауну, що розташовані на     орендованій, відповідно до пункту 198 рішення 16 сесії 4-го скликання Чернігівської міської ради від 12.04.2005 та договору оренди від 12.04.2005, земельній ділянці на правому березі річки Десна, площею 0,1 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з актом перевірки пункту громадського харчування "Хата рибака" щодо дотримання вимог законодавства в галузі будівництва від 04.04.2007, проведеної спеціалістами інспекції державного архітектурно-будівельного контролю управління архітектури та містобудування, відповідачем в порушення ст. 376 Цивільного кодексу України, самовільно здійснено будівництво трьох дерев'яних споруд - будинків відпочинку, надвірної вбиральні та сауни без розробки проекту з вихідними даними на проектування,  без  дозволу  отриманого  у  встановленому законом порядку і введено в  експлуатацію за відсутністю акта державної приймальної комісії про прийнят-

                        Доповідач:  Волік І.М.

тя  в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, тобто, самочинне будівництво, що є грубим порушенням вимог містобудівного законодавства.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007 у справі № 1/98 (суддя Шестак В.І.) у позові про зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 знести за власний рахунок самовільно збудовані три дерев'яні споруди -будинки відпочинку та сауну на земельній ділянці 0,1 га на правому березі річки Десна за готелем "Брянськ" відмовлено; стягнуто з Чернігівської міської ради на користь Чернігівської регіональної торгово-промислової палати 67,50 грн. судових витрат, пов'язаних з відрядженням експерта Денисенка А.В. до господарського суду.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що на земельній ділянці площею 0,1 га, наданій СПД ОСОБА_1 в тимчасове користування на підставі договору оренди від 12.04.2005, знаходяться рухомі об'єкти, які використовуються відповідно до цільового використання ділянки - для цілей обслуговування пункту громадського харчування та не є об'єктами самочинного будівництва, передбаченого ст. 376 Цивільного кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від 24.12.2007 рішення господарського суду Чернігівської області від 15.11.2007 у справі          № 1/98 (колегія суддів: головуючого Григоровича О.М., суддів - Гольцової Л.А., Рябухи В.І.) змінено, викладено його резолютивну частину в наступній редакції; провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 знести за власний рахунок надвірну вбиральню, самовільно збудовану на земельній ділянці  0,1 га на правому березі річки Десна за готелем "Брянськ", припинено; в решті позову відмовлено; стягнуто з Чернігівської міської ради на користь Чернігівської регіональної торгово-промислової палати 67,50 грн. судових витрат, пов'язаних з відрядженням експерта Денисенка А.В. до господарського суду.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог мотивована тим, що на земельній ділянці, наданій відповідачеві в тимчасове користування на підставі договору оренди від 12.04.2005, згідно висновків судових експертів Чернігівського відділення КНДІСЕ № 680ц від 06.07.2007  та Чернігівської регіональної ТПП № С-181 від 01.10.2007, знаходяться рухомі об'єкти, які використовуються відповідно до цільового призначення земельної ділянки - обслуговування пункту громадського харчування. Провадження у справі в частині вимоги  позивача про зобов'язання відповідача  знести за власний рахунок надвірну вбиральню  припинено на підставі п.п.1-1 п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що вказана конструкція на орендованій земельній ділянці відсутня.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, заступник прокурора Чернігівської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника відповідача, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення  з наступних підстав.

          Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу рухомого майна від 11.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, відповідач придбав у ТОВ "ЯКІР" залізничний вагон, який був переобладнаний під пункт громадського харчування, та побутовий вагончик, що знаходяться в м. Чернігові, правий берег річки Десна за готелем "Брянськ".

12.04.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) надав, а відповідач (орендар) прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,10 га в м. Чернігові для експлуатації пункту громадського харчування на правому березі річки Десна (район готелю "Брянськ").

Відповідно до п. 3.1 договору, строк дії договору п'ять років.

Згідно з актом перевірки від 04.04.2007, проведеної спеціалістами інспекції державного архітектурно-будівельного конторою управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, відповідачем ОСОБА_1 здійснено самовільне будівництво  дерев'яних споруд - будинків відпочинку, надвірної вбиральні та сауни без розробки проекту з вихідними даними на проектування, без дозволу, отриманого у встановленому порядку і введене в експлуатацію за відсутністю акту державної приймальної комісії, що є грубим порушенням вимог містобудівного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Статтею 181 Цивільного кодексу України встановлено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Основною розмежувальною ознакою рухомих і нерухомих речей є їх зв'язок із землею.

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДКО18-2000, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000    № 507, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Фундамент - це підземна частина будинку, через яку передається навантаження від його наземної частини на грунт.

          Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи Чернігівського відділення КНДІСЕ  № 680ц від 06.07.2007 три дерев'яні конструкції, зведені на земельній ділянці 0,1 га, передані в користування відповідачеві за договором оренди від 12.04.2005, являють собою споруди, збірні з дерев'яних елементів круглого брусу, змонтовані на суцільному дерев'яному брусі, який, своєю основою має стовпчаті фундаменти, пов'язані з землею на глибину 0,8-1,0 м.;  надвірна вбиральня на земельній ділянці відсутня; фундаментами споруди сауни є цегляні стовпчики, змуровані з поверхні землі. Підлога дерев'яних конструкцій із землею не пов'язана. Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, зведені на орендованій земельній ділянці три дерев'яні конструкції та сауну можливо віднести до іншого нерухомого майна, не класифікованого раніше.

          Висновком експерта судової будівельно-технічної експертизи Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № С-181 від 01.10.2007, три дерев'яні конструкції, зведені на земельній ділянці 0,1 га, передані в користування відповідачеві за договором оренди від 12.04.2005 для використання як пункту громадського харчування, не являються будівлями будинками відпочинку. Споруди знаходяться на бетонних стовпчиках заглиблених у землю і цегляних стовпчиках з поверхні землі та з землею не пов'язані. На час огляду вказаної земельної ділянки надвірна вбиральня на земельній ділянці відсутня. Конструкція сауна знаходиться на цегляних стовпчиках змурованих з поверхні землі і фундаментом з землею не пов'язана. По конструкції і характеру використання всі споруди, які знаходяться  на земельній ділянці переданій в оренду відповідачеві за договором оренди від 12.04.2005 не є житловими будинками, будівлею, іншим нерухомим майном, а є спорудами, які по своїй конструкції слід класифікувати як рухоме майно, яке можливо перемістити з одного місця в інше без знецінення та зміни призначення.

          За таких обставин, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодилася апеляційна інстанція, що на земельній ділянці, наданій відповідачеві в тимчасове користування на підставі договору оренди від 12.04.2005, знаходяться рухомі об'єкти, які використовуються відповідно до цільового призначення земельної ділянки - обслуговування пункту громадського харчування, та про відмову у позові.

Крім цього, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що судом першої інстанції під час прийняття рішення помилково не було припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вимог про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок надвірну вбиральню, оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що вказана конструкція на орендованій земельній ділянці відсутня. Отже, між сторонами відсутній предмет спору в цій частині позовних вимог.

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову про зобов'язання знести три дерев'яні споруди -будинки відпочинку та сауну, а також з висновком господарського суду апеляційної інстанції про припинення провадження в частині вимог про зобов'язання відповідача знести за власний рахунок надвірну вбиральню, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в цій частині позовних вимог. 

З даними висновками попередніх судових інстанцій повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Посилання заступника прокурора Чернігівської області у касаційній скарзі на те, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доказам по справі, не можуть бути прийняті Вищим господарським судом України до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного судів ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання заступника прокурора прокурора Чернігівської області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2007 у справі № 1/98 залишити без змін.

     Головуючий, суддя                                                            О. Кот

        Судді :                                                                                  І. Волік

                                                                                           С. Шевчук