Справа № 2 «а»-28 /08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Ковель 6 травня 2008 року
Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням
судді ВОСКОВСЬКОЇ О.А.
за участю секретаря ГРИЩУК О.М.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ЛОГВІНОВА В.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковелі справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про
визнання недійсним рішення сесії Ковельської міської ради від 23.11.2006 року №10/13,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Ковельської міської ради про визнання недійсним рішення сесії Ковельської міської ради від 23.11.2006 року №10/13. Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив йому у наданні в оренду земельної ділянки, яка розташована АДРЕСА_3 і знаходиться поряд із земельною ділянкою, на якій розташований будинок, в якому проживає сім'я позивача і яка розташована АДРЕСА_1. Зазначає, що будинок по вул. Курбаса побудований його батьками, які починаючи з 1960 року безперервно користувалися розташованою поруч земельною ділянкою АДРЕСА_3, вимощували та обробляли її, використовуючи для огородництва. Після смерті батьків він продовжував використовувати та обробляти спірну земельну ділянку, у 2005 році рішенням сесії Ковельської міської ради № 34 від 06.10.2005 р. дана земельна ділянка поАДРЕСА_3 розміром 600 кв. м була надана йому в оренду строком на один рік, а оскаржуваним рішенням у 2006 році йому було відмовлено в наданні в оренду даної земельної ділянки. У жовтні 2007 році під час звернення до Ковельського міського голови дізнався, що земельна ділянка поАДРЕСА_3 виставлена на аукціон. Вважає, що відповідач порушив його права, як користувача земельної ділянки, який протягом більше як п'ятнадцяти років безперервно відкрито і добросовісно користувався цією земельною ділянкою і відповідно до ст. 119 Земельного Кодексу України вважає, що набув права користування даною земельною ділянкою.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав заявлені ним вимоги з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, пояснив суду , що в АДРЕСА_2 йому належить частка в порядку спадкування після смерті його матері і ця частка належить йому спільно з братом. Земельну ділянку, на якій розташований його будинок, він не приватизував, а земельна ділянка поАДРЕСА_3розташована поряд і починаючи з 1960 року його сім'я - спочатку батьки, а потім і він, - постійно використовували дану ділянку для огородництва. Пояснив також, що його сім'я є багатодітною і має на утриманні четверо дітей, а тому дана ділянка необхідна для використання його сім'єю для огородництва. Вважає, що відповідач неправомірно відмовив йому у наданні спірної земельної ділянки в оренду і просить задовольнити позов.
Представник позивача ОСОБА_2 підтримав заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснив також, що ні позивач, ні його дружина не мають у власності будь - якої земельної ділянки, а використовуючи відкрито, постійно і добросовісно спірну земельну ділянку більше п'ятнадцяти років, ОСОБА_1 відповідно, до ст. 119 Земельного Кодексу України набув права користування даною ділянкою. Позивач неодноразово звертався до Ковельської міської ради із заявами про надання йому в оренду ділянки поАДРЕСА_3, однак, йому було відмовлено з тих підстав, що така земельна ділянка відповідно до плану кварталу передбачена для будівництва житлового будинку і виставлена на аукціон. Вважає, що відповідач порушив права ОСОБА_1 як законного користувача спірною земельною ділянкою і просить визнати недійсним рішення сесії Ковельської міської ради № 10/13 від 23.11.2006 року про відмову в наданні в оренду земельної ділянки по АДРЕСА_3
Представник відповідача - Ковельської міської ради - Логвінов В.Г. позов не визнав та пояснив суду наступне. Дійсно, ОСОБА_1 звернувся в 2005 році із заявою про надання йому в оренду земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_3, і рішенням Ковельської міської ради № 34/3 від 06.10.2005 року дану земельну ділянку, площею 600 кв. метрів було надано в користування позивачу строком на один рік для городництва і цим же рішенням зобов'язано протягом місяця укласти договір оренди. Однак, позивачем такий договір не укладався, а при зверненні ОСОБА_1 в 2006 році з такою ж заявою рішенням сесії № 10/13 від 23.11.2006 р. йому було відмовлено у наданні даної земельної ділянки в оренду, поскільки ця земельна ділянка, згідно плану детального планування кварталу являється окремою земельною ділянкою і передбачена для будівництва житлового будинку та виставлена на аукціон. Листом від 29.11.2006 р. № Я-2754 позивача було проінформовано про прийняте рішення належним чином. Вважає, що рішення сесії є законним, поскільки ОСОБА_1 не є законним користувачем або власником спірної земельної ділянки , а використання цієї земельної ділянки понад п'ятнадцять років, в даному випадку , не є підставою для передачі ОСОБА_1 цієї землі у користування, поскільки новий Земельний Кодекс України, в якому закріплена дана норма закону, набрав чинності лише 1 січня 2002 року і з цього часу позивач не користується даною ділянкою передбачених п'ятнадцять років. Крім того, вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в зв'язку із пропущенням строків звернення з адміністративним позовом до суду, так як оскаржуване ОСОБА_1 рішення було прийнято 23.11.2006 р., а позов подано до суду лише 05.02.2008 року, тобто, більше, як через один рік. Просить відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, представника відповідача - Ковельської міської ради - Логвінова В.Г. , покази свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних причин.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громадян.
Згідно ст.38 Земельного Кодексу України , до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, а відповідно до ст. 39 цього ж Кодексу використання земель житлової і громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту , іншої містобудівної документації , плану земельно - господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Як вбачається з представленого суду рішення № 81 від 24.11.1994 р., виконавчим комітетом Ковельської міської ради було затверджено проект детального планування в кварталі № 23 по вул. Київській в м.Ковелі і згідно даного плану земельна ділянка площею 740 кв.м. поАДРЕСА_3відмічена, як окрема земельна ділянка, передбачена для житлової забудови ( а.с. 53,54). Дані обставини підтвердила в судовому засіданні і допитана в якості свідка головний архітектор м. Ковеля ОСОБА_3
Вищезгаданими доказами підтверджується той факт, що спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням передбачена саме для житлової забудови.
Як пояснив в судовому засіданні позивач та його представник, починаючи з 1960 року сім'я ОСОБА_1 постійно користувалася земельною ділянкою поАДРЕСА_3, використовуючи дану ділянку для огородництва, як таку, що впритул розташована з земельною ділянкою , на якій розташований будинок позивача. Дані обставини підтвердили суду і свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Однак, згідно ст. 22 Земельного Кодексу УРСР, прийнятого 08.07.1970 року, Земельного Кодексу України, який діяв в період з 1991 р. по 01.01.2002 року, та відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Як пояснив у судовому засіданні позивач ОСОБА_1, документи, які б посвідчували його право власності чи право користування земельною ділянкою , розташованою поАДРЕСА_3 у нього відсутні.
Згідно ч.1 ст. 119 Земельного Кодексу України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку , можуть звернутись до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування.
Однак , відповідно до ч.1 Розділу ІХ Прикінцевих положень Земельного Кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2002 року.
Таким чином, передбачене ст. 119 Земельного Кодексу України право на спірну земельну ділянку за давністю користування ( набувальною давністю), могло б виникнути у позивача лише з 01.01.2017 року і покликання ОСОБА_1 на дану норму Закону як на підставу для визнання недійсним рішення сесії Ковельської міської ради № 10/13 від 23.11.2006 року є безпідставними.
Факт користування позивачем протягом року спірною земельною ділянкою на підставі рішення відповідача від 06.10.2005 року № 34/3 про надання йому в оренду даної ділянки, також не є підставою для задоволення позовних вимог, так як не надає йому права постійного користування цією ділянкою. Крім того, як вбачається з п.8 згаданого вище рішення № 34/3, землекористувачів було зобов'язано в місячний термін укласти договір оренди землі, а відповідно до п.9 згаданого рішення, у випадку невиконання п.8 рішення в частині надання землі в оренду втрачає силу.
Згідно пояснень сторін, договір оренди землі по даному рішенню між ними не укладався, отже, не зважаючи на сплату орендної плати ОСОБА_1 в сумі 12 грн. ( а.с. 9) право користування спірною земельною ділянкою строком на один рік у 2005 році в позивача також не виникло.
Покликання позивача на ту обставину, що його сім'я є багатодітною також, також саме по собі не є підставою для надання йому в користування спірної земельної ділянки. Крім того, відповідно до Положення про надання земельних ділянок у власність та користування фізичним і юридичним особам, затвердженого рішенням Ковельської міської ради № 15/15 від 22.02.2007 року, розроблений порядок та черговість надання громадянам земельних ділянок у користування ( а.с. 69 - 71). При цьому, до багатодітних сімей віднесено сім'ї , які мають 5 і більше дітей, тоді як згідно представлених суду копій чотирьох свідоцтв про народження дітей, батьком однієї дитини є інша особа ( а.с. 101), матір'ю іншої дитини є не дружина позивача ( а.с. 103) і лише двоє дітей народжені в шлюбі позивача з ОСОБА_7 ( а.с. 100, 102).
Відсутність у власності та в користуванні у позивача чи його дружини земельної ділянки в м.Ковелі ( а.с. 46, 47, 49, 50) також не надає йому права на користування земельною ділянкою , розташованою поАДРЕСА_3. Крім того, як вбачається з представленого суду технічного паспорта та свідоцтва про право на спадщину, позивач має у спільній власності з рідним братом - ОСОБА_6- 27 / 100 житлового будинку, розташованого АДРЕСА_2( а.с. 10,11), що надає йому право набути у власність чи в користування відповідну земельну ділянку на якій розташований будинок.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання нечинним рішення Ковельської міської ради № 10/13, від 23.11.2006 р. про відмову у наданні в оренду ОСОБА_1 для городництва спірної земельної ділянки в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня , коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, оспорюване рішення було прийнято відповідачем 23.11.2006 р. ( а.с. 6), про що в письмовій формі було належним чином повідомлено позивача листом від 29.11.06 р. № Я-2754 ( а.с. 7), якого, як пояснив сам ОСОБА_1 , він отримав тоді ж, в 2006 році.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Згідно поданих суду представником відповідача письмових заперечень ( а.с. 62-64) та згідно даних ним в судовому засіданні пояснень, він наполягає на відмові у задоволенні заявленого ОСОБА_1позову, в тому числі, і з підстав пропущення строків, встановлених ст.99 КАС України.
Отже, у задоволенні заявленого ОСОБА_1 адміністративного позову слід відмовити як за безпідставністю позовних вимог, так і за пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ст.ст. 158, 159,160, 161, 164 КАС України та ст. ст. 12, 38, 39, 119, 125, п.1 Розділу ІХ Прикінцевих положень Земельного Кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання недійсним рішення сесії Ковельської міської ради від 23 листопада 2006 року № 10/13 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Львівської області через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів від дня виготовлення повного тексту постанови суду та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження , а також в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Головуюча : О.А.ВОСКОВСЬКА