Справа №2-4640/2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2012 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

Головуючого судді Піх Ю.Р.

при секретарі Бабенко Г.В.

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника, представника ВАТ «Оранта-Січ» - Нестеренко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Орнта-Січ»про пунктів договору страхування недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 29 квітня 2010 року між ним та відповідачем ВАТ «СК «Оранта-Січ»було укладено договір страхування транспортних засобів №3310049, предметом якого було добровільне майнове страхування належного йому транспортного засобу, легкового автомобіля НОМЕР_1, зокрема на випадок пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (п. 2.3. договору).

При укладанні договору страхування він уважно ознайомився із наданими йому уповноваженим працівником відповідача ОСОБА_3 страхування за даним видом страхування та текстом договору. При ознайомленні з текстом договору він звернув увагу на п.п. 7.9.1 та 7.9.2., в яких зазначено, що страховик має праві відмовити у виплаті або зменшити розмір страхового відшкодування якщо пошкодження транспортного засобу є наслідком винних дій страхувальника у разі порушення ним Правил дорожнього руху (ПДР). Працівник відповідача ОСОБА_4, яким було підписано договір страхування від імені відповідача, пояснив йому, що цей пункт договору не узгоджується із ОСОБА_3 страхування та передбачає певну відповідальність страхувальника за умисне вчинення ним грубого порушення ПДР. Не володіючи спеціальними знаннями в галузі права, маючи багатолітній досвід безаварійного використання транспортного засобу, він підписав договір із такими умовами.

05.11.2010 на перехресті пр. Леніна - вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжі біля 10 години 50 хвилин трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участі наземних транспортних засобів - належного йому застрахованого за згаданим договором страхування транспортного засобу під його керуванням та автомобіля Форд держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок ДТП належний йому автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. Вартість відновлювального ремонту становила 125692,95 грн. Витрати з евакуації пошкодженого автомобіля з місця ДТП становили 350,00 грн.

Він негайно звернувся до відповідача із заявою про здійснення страхового відшкодування та надав всі необхідні документи для виплати, однак 14.10.2011 йому було відмовлено у здійснення страхової виплати із посиланням саме на п.п. 7.9.1, 7.9.2 договору страхування.

Вважає, що відповідач своїми діями порушив його права споживача страхових послуг з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів»(надалі - Закон) він, як споживач страхових послуг має право на належну якість цих послуг та на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про послуги. Відповідно до загальних вимог, встановлених ст. 229, 230 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений під впливом помилки, зокрема під впливом обману може бути визнаний судом недійсним повністю або у відповідній частині. Пункти 7.9.1 та 7.9.2 договору страхування № 3310049 від 29.04.2010 мають дискримінаційний характер і фактично надають відповідачеві можливість ухилитися від виконання обов'язку з виплати страхового відшкодування по страховому ризику, передбаченому п. 2.3. договору, оскільки за наявності вини у вчиненні ДТП інших осіб шкода відшкодовується на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховиками, які уклали відповідні договори або Моторно-транспортним страховим бюро України, а наявність вини в формі необережності завжди присутня при порушенні будь яким водієм транспортного засобу ПДР. Відсутність повної та достовірної інформації у Правилах страхування відповідача щодо суттєвих умов договору майнового страхування транспортних засобів в цій частині призводить до фактичного обману споживачів страхових послуг та призводить до фактичного порушення відповідачем їх прав. Тим більше, що інші суттєві умови договору страхування не відрізняються особливо від умов, які пропонуються іншими страховими компаніями.

Внаслідок порушення відповідачем його прав, як споживача страхових послуг йому було спричинено значної моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього, а також в зв'язку із тим, що він змушений був докладати значних додаткових зусиль для пошуку коштів, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля. Спричинену моральну шкоду він оцінюю в 5000 гри. виходячи при цьому з розміру плати за користування чужими грошовими коштами, які він змушений був позичати.

Позивач ОСОБА_1. та його представник у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свої заперечення тим, що між СК "Оранта-Січ" і ОСОБА_1 було укладено договір №3310049 від 29.04.2010 року . З умовами договору страхування, а також правилами страхування був ознайомлений позивач, та підписаний ним. Підпис позивача на договорі страхування підтверджує факт згоди ОСОБА_1 з умовами договору і ОСОБА_3 страхування, позивач приймає на себе права та обов'язки договору страхування. Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова згода між страхувальником та страховиком, згідно якої страховик бере на себе обов'язок у випадку настання страхового випадку здійснювати страхову виплату страхувальнику чи іншій особі, визначеного договором страхування, а страховик зобов'язується виплачувати страхові платежі у відповідні строки та виконувати інші умови договору.

Згідно з п.10.9 Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті або зменшити розмір страхове відшкодування. Пунктом 10.9.2 договору страхування визначено, що одним із випадків, коли страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, є порушення позивачем правил дорожнього руху, яке призвело до пошкодження транспортного засобу. Згідно постанови суду від 16.06.2011 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України. Вказана постанова не оскаржена та набула законної сили. У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що діяв правомірно, і згідно до умов договору від 29.04.2010 року. В самому позові позивач вказує, що Договір страхування з самого початку не передбачав захисту його майнових інтересів. Це не відповідає дійсності. Сторони договору страхування, при укладанні договору приймають на себе відповідні права та обов'язки, від виконання яких залежить захист майнових інтересів застрахованої особи.

Позивач посилається на ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено, що угода здійснена з використанням нечесної підприємницької діяльності є недійсною. Згідно до ст. 19 ЗК «Про захист прав споживачів»нечесна підприємницька діяльність включає в себе недобросовісну конкуренцію, і діяльність, яка вводе споживача в оману чи є агресивною. Мотивація позивача щодо недобросовісної підприємницької діяльності, викладена ним в позові неконкретна, і не має відношення до угоди укладеної між позивачем та відповідачем по справі. Ним не надано достатньо доказів щодо вводу споживача в оману. Позивач посилається на абз. 2 ст.1 ст. 230 ЦК України, та вказує, що умови спірного договору , не задовольняють його інтересів, тому що не забезпечують його страхового захисту

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 як такі, що не підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів. Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Стаття 58 ЦПК України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом і обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування -це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.

За правилами до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

29.04.2010 року між позивачем та СК "Оранта-Січ" укладено договір про страхування транспортних засобів №3310049. Згідно цього договору було застраховано автомобіль позивача NISSAN X TRAIL, рік випуску 2008 р., № кузова (шасі, рама) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_3. В п. 3.8 Договору вказано, що страховий платіж в розмірі 10 120 грн.00 коп. сплачено 29.04.2010р. (а.с. 5-6)

Договір страхування засвідчений підписами сторін та печаткою. Так відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», відносини, що виникають із договорів страхування, можуть бути врегульовані цим законом.

Проте при застосування вимог Закону України «Про захист прав споживачів»у справах, що виникають з договорів страхування, слід мати на увазі, що цей закон встановлює загальні підстави відповідальності за порушення прав споживачів. Але відносити, що виникають під час виплат страхових сум на підставі договорів страхування, відносяться насамперед до договірних відносин, за порушення яких передбачена майнова (фінансова ) відповідальність у формі пені, неустойки.

Судом встановлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини щодо виконання умов договору страхування транспортного засобу, та визнання недійсними окремих пунктів договору, а тому до даних правовідносин, положення Закону України «Про захист прав споживачів», суд не застосовує. Правовідносини між сторонами договору страхування врегульовані Законом України «Про страхування», а також главою 67 «Страхування»Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 998 ЦК України встановлено, що визнання недійсним договору страхування можливо лише у випадках, встановлених Цивільним Кодексом України.

Згідно з п. 7.9 Договору страхування страховик має право відмовити у виплаті або зменшити розмір страхового відшкодування. Пунктом 7.9.2 договору страхування визначено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник порушив правила дорожнього руху.

Як вбачається із постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.06.2011 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 25.10.2010 року о 10-50 год., керуючи транспортним засобом NISSAN X TRAIL держ. номер НОМЕР_3 по на перехресті пр.. Леніна -вул. Південноукраїнська в м. Запоріжжя, повертаючи лівору не надав переваги автомобілю, який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП Автомобіль пошкоджено, постраждалих немає. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адмінстративного правопорушення.

Суд не погоджується з твердженням позивача, що надані відповідачем умови договору не задовольняють його інтереси, бо не забезпечують його страхового захисту, та кваліфікує його дії як обман. Але в матеріалах цивільної справи немає документів, які б підтверджували наявність умислу у відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»№ 4 від 31 березня 1995 року визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що такі дії відповідача призвели до змін в його здоров'я, повсякденному житті, вплинули на його моральний стан, призвели до інших негативних явищ.

Враховуючи вищевикладене, а також те що позивач ОСОБА_1 ознайомився та погодився з умовами договору, не довів недійсність договору страхування, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору страхування транспортних засобів та стягнення з відповідача на користь позивача моральну та матеріальну шкоду, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись| ст. ст. 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК| України,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ВАТ «Орнта-Січ»про пунктів договору страхування недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Ю.Р. Піх