АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
-----------------------------------------------------------------------------------------------
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2011 року
Судова колегія в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючого: Гірняк Л.А.
Суддів : Плавич Н.Д., Кварталова А.М.
При секретарі: Граненко А.А.
За участю : Позивача_ ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача-ОСОБА_9,
Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеси цивільну справу за апеляційною скаргою представників ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,ОСОБА_2
про усунення перешкод в користуванні власністю та визначення порядку користування майном, та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення права часткової власності на квартиру-
В С Т А Н О В И Л А:
05.10.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом в котрому зазначала, що являється власником 1\3 частини кв.АДРЕСА_1 загальною площею 44,8 кв.м. Відповідачі порушують її право власності та не впускають її в квартиру. Позивачка просить усунути перешкоди в користуванні квартирою та визначити порядок користування майном.
Відповідачі позов не визнали та звернулись до суду з зустрічними вимогами в котрих просили суд припинати право спільної часткової власності на квартиру та зобов'язати їх компенсувати ОСОБА_1 вартість 1\3 частини квартири в сумі 3135 грн. Свої вимоги обґрунтовують ворожими стосунками сторін, незначною часткою відповідачки, котра не може бути їй виділена в натурі.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 травня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та визначення порядку користування майном задоволено частково. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права спільної часткової власності на квартиру-відмовлено.
Справа № 22ц-5670-11 Головуючий 1-ї інстанції-Жуган Л.В.
Категорія-57 Доповідач-Гірняк Л.А.
-2-
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема посилається на те , що спірна квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності та реалізована державним виконавцем частки ОСОБА_1 з прилюдних торгів без виділення частки із спільної сумісної власності, на те, що 1\3 частини квартири становить 9.1 кв.м. житлової площі, котра не може бути виділена їй в натурі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визначення порядку користування АДРЕСА_1 задовольнити. Визначити порядок користування квартирою та виділити їй кімнату пл.11,5 кв.м., в іншій частині вимоги залишити без змін посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема посилається на порушення її права власності .
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку , що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 необхідно відмовити з наступних підстав.
Відмовляючи в заявлених вимогах про встановлення порядку користування квартирою районний суд виходив з того, що кімната пл.11,5 кв.м. не відповідає частці у праві спільної часткової власності котра становить 9.1 кв.м. , що не відповідає вимогам ст.358 ЦК України.
Проте погодитись з таким судженням першої інстанції не можна з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено та сторонами не оспорюється того факту, що ОСОБА_1 з 02.07.2009 року на праві власності належить 1\3 частина квартири АДРЕСА_1, які остання придбала 24.06.2009 року з публічних торгів, що підтверджується свідоцтвом виданим П'ятою одеською державною нотаріальною конторою, яка зареєстрована в реєстрі №2-1421.Право власності ОСОБА_1 02.07.2009 року зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН" за №89 в книзі 690пр-09, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Власниками інших 2\3 частин квартири являються ОСОБА_5 та ОСОБА_3
З технічного паспорту на спірну квартиру вбачається, що квартира загальною площею 44, 8 кв. М., складається з двох окремих жилих кімнат-площею 11,5 кв. м. та 16.4 кв. м., кухні та підсобних приміщень.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України п.14 постанови від 22.12.95 року №20 „ Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" квартира, яка є спільною сумісною власністю чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника( учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
За правилами ст.358 ч.3 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі
-3-
неможливості цього ін має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Отже, право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч.3 ст.358 ЦК України.
Матеріалами справи встановлено та сторони не оспорюють ворожих стосунків між сторонами.
Судом встановлено, що 1/3 частина від житлової площі позивачки ОСОБА_1 становить 27,3 :3= 9.1 кв. м., що на 2 метри і 4 см. менша від її частки.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 відмовилась від отримання запропонованої відповідачами грошової компенсації та наполягала на захисті її права власності.
Слід зазначити, що у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.04.1991 року №7 „Про судову практику застосування законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок", зі змінами і доповненнями, передбаченими постановами Пленуму Верховного суду України 25.12.1992 року №13 і від 25.05.1998 року № 15 також передбачено, що в окремих випадках суд може, з огляду на конкретні обставини справи і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати інших учасників спільної власності виплатити йому грошову компенсацію за належну йому частку з обов'язковим приведенням відповідних мотивів. Зокрема, це можливо, якщо частка в спільній власності на житловий будинок є незначною і не може бути виділена в натурі чи внаслідок особливих обставин спільне користування будинком неможливо, а власник будинку не проживає і забезпечений іншою житловою площею(ч.5 п.6 постанови).Рішення про припинення права особи на частку у спільному майні суд постановляє тільки за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на рахунок суду.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 придбала 1\3 частину вищезазначеної квартири з прилюдних торгів за 65 000 грн.(а.с.11).Відповідачі кошти вартості цієї частки квартири не внесли на рахунок суду, ОСОБА_1 від отримання запропонованої ними вартості 3135 грн. відмовилась.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що право кожного із співвласників на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, передбачене ч.3 ст.358 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд виділив ОСОБА_1 кімнату що на 2 метри і 4 см. що більша від її частки в праві власності , не може бути підставою для відмови в задоволенні заявлених вимог за відсутності можливості встановлення іншого порядку користування квартирою.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст.358 ЦК України , а тому з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заявлених вимог ОСОБА_1
Судова колегія відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2, виходячи з вимог ст.391 ЦК України , котра передбачає , що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2; 309 ч.1 п.3,4; 316; 317; 319 ЦПК України, судова колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2- відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.05.2011 року в частині відмови у визначенні порядку користування квартирою скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визначення порядку користування квартирою задовольнити.
Визначити порядок володіння та користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином. ОСОБА_3, ОСОБА_2 залишити в користуванні і володінні житлову кімнату пл.16,4 кв.м.; ОСОБА_1 в користуванні і володінні залишити житлову кімнату пл.11,5 кв.м. Решту приміщень цієї квартири: коридор пл.7.7 кв.м.;
кухні 7,5 кв.м., санузла 1,7 кв.м. залишити у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий суддя- Л.А.Гірняк
Судді- Н.Д.Плавич
А.М.Кварталова