АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Ісаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 вересня 2010 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 2,81 га, яка знаходиться на території Чернеченської сільської ради, про заборону вчиняти дії, що спрямовані на обмеження права позивача володіти та користуватися орендованою земельною ділянкою і стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди,
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 2,81 га, яка знаходиться на території Чернеченської сільської ради, про заборону вчиняти дії, що спрямовані на обмеження права позивача володіти та користуватися орендованою земельною ділянкою і стягнення 4329 грн. 70 коп. збитків, 10000 грн. моральної шкоди, 143 грн. 20 коп. держмита та 120 грн. ІТЗ судового процесу, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 січня 2006 року з відповідачкою був укладений договір оренди земельної ділянки площею 2,81 га, яка знаходиться на території Чернеченської сільської ради Балтського району Одеської області і належить відповідачу на праві власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 069409. Передача земельної ділянки відбулася 01.01.2006 року. За цей період часу позивач сумлінно виконував свої обов'язки, взяті ним згідно вищевказаного договору, платив орендну плату і жодного зауваження від відповідача не отримував до 14.07.2008 року, коли відповідачка направила на адресу позивача заяву, в якій запропонувала розірвати договір оренди землі від 01.01.2006 року, обґрунтовуючи це тим, що вона бажає перейти до СГ «Вікторія». Після отримання такої заяви позивач відмовив відповідачу в розірванні договору в односторонньому порядку, а 27.03.2010 року позивачем на орендованій земельній ділянці, був посіяний горох сорту «Вікторія», однак відповідач, перекультивувала десятисантиметрові сходи гороху, засіявши цю ділянку соняшником. Від таких незаконних дій відповідача завдана матеріальна шкода, яка складається з вартості насіння в сумі 1907 грн., збитків від неотримання і не використання земельної ділянки в сумі 728 грн., коефіцієнту використання земель, визначений у додатку 1, а всього на суму 4329 грн.70 коп. Також своїми незаконними діями позивачу завдана моральна шкода в сумі 10000 грн.
Представник відповідача позов не визнав і показав, що відповідачка має у власності державний акт на право власності на земельну ділянку, отриманий 12.08.2004 року. З позивачем ніяких договорів не укладала і не надавала йому в оренду свою ділянку, а тому, оскільки це її власність, має право користуватися нею на свій розсуд. Хто підписав договір оренди земельної ділянки відповідачки, невідомо, однак саме вона підпис не ставила, тому не може відповідати по тим зобов'язанням, які вказані в договорі.
Рішенням суду позов був задоволений частково. Було витребувано з незаконного володіння земельну ділянку площею 2,81 га, яка знаходиться на території Чернеченської сільської ради Балтського району Одеської області у ОСОБА_1, та стягнено з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» 4329 грн.70 коп. матеріальних збитків, 3000 грн. моральної шкоди, 143 грн.20 коп. держмита і 120 грн. ІТЗ судового процесу. В іншій частині вимог було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачка подала 14.09.2010р. апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його винесенні. Також просила стягнути з відповідача всі кошти потрачені на сплату держмита, ІТЗ, правову допомогу, поїздки до суду.
Апелянт померла 07.12.2010р. у зв'язку з чим, ухвалою апеляційного суду від 09.12.2010р. провадження по справі було зупинено до встановлення правонаступника померлої.
Ухвалою апеляційного суду від 31.10.2011р. було поновлено провадження по справі, та до участі у справі було залучено як правонаступника доньку померлої - ОСОБА_2, яка будучи належним чином сповіщена про час та місце розгляду справи через свого представника, в судові засідання не з'являється, причини неявки суду не повідомляє.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони обґрунтовані.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо задоволення позову, вказав на те, що 01 січня 2006 року між позивачем і відповідачем був укладений договір оренди земельної ділянки розміром 2,81, яка належить ОСОБА_1
Згідно акту прийому-передачі від 01.01.2006 року ця земельна ділянка ОСОБА_1 передана ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива».
Договір оренди від 01.01.2006 року був зареєстрований у Балтському РВ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.03.2007 року за № 040651400354.
Відповідач отримувала від позивача на протязі з 2006 року по 2008 рік орендну плату у грошовій та натуральній формі і не ставила під сумнів факт укладання з позивачем договору оренди землі, не вимагала повернення їй земельної ділянки і сама нею не користувалася, що свідчить про те, що вона достовірно знала і погоджувалася з тим, що її земельна ділянка знаходиться в користуванні у позивача на тих умовах, які були вказані в договорі, оскільки звертаючись 14.07.2008 року з заявою до генерального директора ТОВ Агрофірма Хлібна Нива», вона вказала, що просить розірвати договір на оренду земельної ділянки у зв'язку з переходом в СГ «Вікторія», а не у зв'язку з тим, що договір не укладався, або нею не підписувався, або по іншій причині. Ця заява не давала їй підстав в односторонньому порядку розірвати договір оренди, оскільки як самим договором, так і у відповідності до ст.525 ЦК України, недопустима одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов, тим більше, що відповідачка отримала від позивача лист про відмову в добровільному порядку розірвати договір оренди землі з причин переходу до іншого власника.
На думку суду першої інстанції дії, спрямовані на незаконне заволодіння та обмеження орендних прав позивача з боку відповідача, привело до того, що йому була завдана матеріальна шкода, яка складається з вартості насіння гороху, його посів, які знищені були відповідачем, а також внаслідок незаконного володіння земельною ділянкою розміром 2,81 га і неможливості використання її позивачем на загальну суму 4329 грн.70 коп. Цю матеріальну шкоду суд першої інстанції вважає за необхідне стягнути у повному обсязі, згідно розрахунку, доданого до матеріалів справи, а що стосується моральної шкоди, то суд вважає, що вона завдана позивачу у розмірі 3000 грн. з врахуванням матеріального стану відповідача та стану її здоров'я.
Із зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Однак, судова колегія не може повністю погодитися з такими висновками.
Суд першої інстанції при вирішенні справи повинен винести рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні на підставі глави 5 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що суд не з'ясував всіх обставин по справі, не перевірив їх належними та допустимими доказами, не усунув розбіжності, які виникли при дослідженні наданих позивачем доказів в обґрунтування своїх вимог.
Так, на обґрунтування своїх вимог щодо повного задоволення позову, позивач надав до суду тільки розрахунок розміру шкоди, завданої внаслідок незаконного володіння спірної земельної ділянки, який був складений в порушенні чинного законодавства не відповідними спеціалістами районної адміністрації, а самим директором ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» (а.с.4).
Також по справі не вбачається жодного документального підтвердження нанесення прямих збитків від перекультивації насіння, відсутні накладні, письмові докази про те, на якому полі і що саме було посіяно, так як в тексті позовної заяви (а.с.1) йдеться мова про посіви гороху сорту «Мадонна», а вже на 2 а.с. цієї ж позовної заяви вказано про 1907 грн. матеріальної шкоди прямих збитків пов'язаних з витратами на посів соняшнику. Жодного розрахунку вказаної суми затрат до справи не надано.
Також не було надано жодного акту обстеження спірної земельної ділянки, складеного відповідними спеціалістами, в якому б містилася інформація про наявність чи відсутність перекультивації посівів на спірній земельній ділянці, відомості про певну винну особу, про місце розташування спірної земельної ділянки.
Надана в якості доказу копія постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 12.05.2010р. (а.с.15) не може вважатися належним доказом, так як належним чином ніким не була завірена, до неї додатково не були надані належні докази.
Позивач зовсім не обґрунтував свої вимоги щодо стягнення на його користь моральної шкоди, не послався при цьому ні на яку належну норму чинного законодавства, яка б передбачала можливість такого стягнення на користь юридичної особи, не вказав в чому саме полягала моральна шкода, яка нібито була завдана підприємству, не надав розрахунок розміру такої шкоди.
Посилання позивача на ст.611 ЦК України, на думку колегії суддів, не може бути взята до уваги, так як в позові не вказано які саме зобов'язання порушила позивач, в якому укладеному між сторонами договорі, в якому пункті цього договору, чи яким законом передбачено відшкодування моральної шкоди підприємству.
Ст. 1166 ЦК України дійсно передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції жодним чином не довів як сам обсяг завданої шкоди, так і не встановив винність самої відповідачки у завданій шкоді, та крім цього вийшов за межі позовних вимог та не розглянув всі позовні вимоги.
Так позивач в своєму позові не просив витребувати спірну земельну ділянку із незаконного володіння ОСОБА_1, суд же в своєму рішенні витребував спірну земельну ділянку із незаконного володіння саме ОСОБА_1, не обґрунтувавши ці свої висновки належними доказами, не довівши що саме вона володіла та користувалася цією ділянкою на час завдання шкоди та розгляду справи.
Позивач також просив суд першої інстанції заборонити відповідачу та СГ «Вікторія» вчиняти дії, що спрямовані на обмеження прав позивача володіти та користуватися орендованою земельною ділянкою.
СГ «Вікторія» не було залучено ні в якості співвідповідача, ні в якості третьої особи до участі в розгляду справи, вказані вимоги розглянуті не були судом першої інстанції, жодного посилання на ці вимоги в мотивувальній частині оскаржуваного рішення не має.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права при вирішенні справи, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Що стосується вимог апелянта про стягнення з відповідача всіх коштів потрачених на сплату держмита, ІТЗ, правову допомогу, поїздки до суду, то вони не підлягають задоволенню, так як нею не було вказано ні загальної суми цих коштів, ні їх розрахунку, не надано квитанцій .
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 2-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 вересня 2010 року скасувати, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Хлібна Нива» до ОСОБА_1 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 2,81 га, яка знаходиться на території Чернеченської сільської ради, про заборону вчиняти дії, що спрямовані на обмеження права позивача володіти та користуватися орендованою земельною ділянкою і стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду Одеської області Р.Д. Громік