АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2012 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Драгомерецького М.М., Парапана В.Ф.
при секретарі - Ісаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 січня 2011 року по справі за позовом TOB «Агенство по збору боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановила:
Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши який (а.с. 72-73), просив стягнути з відповідача на його користь 11236,53 грн., а також судові витрати 133,05 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що заявою № 56832508 від 09.12.2006 року відповідач запропонував TOB «Банк Русский Стандарт» укласти кредитний договір на умовах, викладених в заяві та умовах надання та обслуговування кредитів банку, які разом складають договір. Відповідно до п.2.1 умов по кредитах договір укладається шляхом акцепту банком пропозиції клієнта укласти договір. Акцептом банку пропозиції клієнта є дії банку по відкриттю рахунку клієнту. Згідно з розділом 2 Інформаційного блоку заяви відповідачу була надана сума кредиту, яку банк зарахував на його рахунок, відкритий згідно з умовами договору в установі банку і у той же день, як оплата за придбаний відповідачем товар, перерахував на рахунок торгівельної організації, зазначеної в п. 8 інформаційного блоку заяви. За умовами договору відповідач зобов'язаний забезпечити повернення наданого кредиту шляхом здійснення щомісячних періодичних платежів у суми й строки, передбачені графіком платежів. Але відповідач порушив графік платежів і не здійснив повернення наданого кредиту, на підставі п.4.5.2 умов по кредитах банк набув право вимагати від відповідача дострокового погашення заборгованості за договором. З цією метою 13.07.2007р. банк направив відповідачу заключну вимогу, якою сповістив про необхідність достроково повернути суму кредиту і сплатити інші платежі за договором. Але відповідач не сплатив суму заключної вимоги протягом 30 календарних днів, що потягнуло нарахування неустойки, передбаченої пунктом 5.4 Умов по кредитах, у розмірі 0.2 % від суми заборгованості за кожен день прострочення. 05.10.2007р. банк уклав договір про відступлення права вимоги/факторингу № 2 із TOB «Агентство по збору боргів», згідно з яким до позивача перейшли усі права за укладеним між банком та відповідачем договором. Оскільки відповідач не сплатив заборгованість, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав і пояснив, що за договором факторингу до TOB «Агентство по збору боргів» перейшло право вимоги до відповідача. 13.07.2007р. відповідачу була надіслана заключна вимога про сплату кредиту, але до теперішнього часу він заборгованість не погасив, у зв'язку з чим була нарахована пеня.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і пояснив, що кредит в повному обсязі сплачений відповідачем, але через значний проміжок часу він не може надати всі квитанції про сплату. Також просив застосувати позовну давність, і у зв'язку з пропуском строків позовної давності відмовити у задоволенні позову.
Рішенням суду позов був задоволено частково. Було стягнуто з ОСОБА_1 на користь TOB «Агенство по збору боргів»: заборгованість за кредитним договором 5194,05 грн., судовий збір 51,94 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн., а всього 5365,99 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі вказуючи на сплив строків позовної давності та те, що він повністю виплатив борг за кредитом.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 08.12.2006р. звернувся до TOB «Банк Русский Стандарт» із заявою № 56832508 про надання йому кредиту на придбання товару та відкриття рахунку для використання в межах вказаного кредитного договору (а.с. 6-7).
Відповідно до графіку платежів відповідач повинен був здійснювати щомісячні періодичні платежі (а.с. 12), але він порушив графік платежів та не повернув отриманий кредит.
Згідно з п.4.5.2 умов надання та обслуговування кредитів (а.с. 8) банк набув право дострокового погашення заборгованості за договором.
П. 4.5.1 умов надання та обслуговування кредитів у випадках, викладених в п.4.5.2, банк має право вимагати від клієнта дострокового погашення заборгованості в повному обсязі і направити клієнту з цією метою заключну вимогу, а клієнт зобов'язаний виконати таку заключну вимогу та погасити заборгованість достроково в розмірі, зазначеному в такій вимозі, у строк не пізніше 30 календарних днів з дати отримання заключної вимоги.
05.10.2007 року між TOB «Банк Русский Стандарт» і TOB «Агентство по збору боргів» був укладений договір факторингу № 2, відповідно до умов якого до позивача по справі перейшли усі права за укладеним між TOB «Банк Русский Стандарт» та відповідачем договором, тобто відбулася заміна кредитора у зобов'язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (а.с. 19-22).
Відповідно до розрахунку суми позову загальна сума заборгованості становить 11236,53 грн., з яких кредит - 3077,30 грн., комісія за закриття рахунку - 5,00 грн., пеня 8154,23 грн.
У судовому засіданні представник відповідача вказував на те, що кредит повністю погашений відповідачем, але квитанції про сплату він надати не може, оскільки пройшов
значний проміжок часу. Але його доводи суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки представником відповідача надані квитанції про сплату кредиту, але на інший розрахунковий рахунок. Крім того, ним надані не всі квитанції про сплату кредиту, надані квитанції свідчать лише про часткове погашення кредиту.
Оскільки відповідачем не доведено, що він погасив кредит в повному обсязі, позовні вимоги в частині стягнення кредиту у розмірі 3077,30 грн. і комісії за закриття рахунку у розмірі 5,00 грн. дійсно підлягають задоволенню.
В частині стягнення пені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до розрахунку суми позову відповідачем розрахована пеня за період з 22.08.2007р. по 14.12.2010р. у розмірі 8154,23 грн. з вирахуванням суми у 498 грн., квитанцію про сплату якої надав представник відповідача у судовому засіданні.
Згідно п.1 ч.1 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У судовому засіданні від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені і відмову у позові в цій частині.
Суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про те, що вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню, але тільки за період з 01.11.2009р. по 01.11.2010р., тобто в межах річного строку, у розмірі 2609,75 грн.
Від представника відповідача також надійшла заява про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем пропущені строки, встановлені ст. 257 ЦК України.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
Як вбачається з графіку погашення заборгованості, останній платіж мав бути внесений відповідачем 21.11.2007р., а позов пред'явлений 01.11.2010р., тобто трирічний строк позовної давності не сплив, а тому доводи представника відповідача про пропуску строків позовної давності дійсно не заслуговують на увагу.
Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 31 січня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан