за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю  Агрокомплексу „Узин”, м. Узин

до

Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, смт Рокитне

про

визнання договору недійсним

позивача:

Лоза Д.О. -дов. від 30.03.2007р.

відповідача:

СПД - ОСОБА_1                 обставини справи:  До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю  Агрокомплексу „Узин” (далі -позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі - відповідач) про визнання недійсним договору на надання послуг від 08.09.2006р. № 0809/06, укладеного між сторонами у справі, з моменту його укладання на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України як вчиненого за відсутності належного дозволу (ліцензії) на виконання передбачених договором робіт та застосування визначених ст. 216 названого Кодексу наслідків недійсності правочину.           В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на відсутність у відповідача на час вчинення оспорюваного правочину та виконання своїх зобов'язань з надання позивачу транспортних послуг за оспорюваним договором ліцензії на вказаний вид господарської діяльності, наявність якої необхідна в силу вимог ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та ст. 9 Закону України “Про автомобільний транспорт”.  Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач, присутній в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечив та просив відмовити в їх задоволенні з мотивів, викладених у відзиві на позов та поясненнях, які зводяться до того, що, укладаючи спірний договір та виконуючи його умови, відповідач не зобов'язувався здійснювати та не здійснював господарську діяльність, яка підлягає ліцензуванню. В процесі розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, на вирішення якої останній просив поставити питання щодо підтвердження первинними документами факту надання відповідачем позивачу послуг за спірним договором та встановлення вартості наданих послуг, яке відхилене судом з мотивів його недоцільності та безпідставності, оскільки вказані обставини вже досліджувались судом та були відображені в рішенні господарського суду Київської області від 19.03.2007р. у справі № 13/104-07 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплексу „Узин” про стягнення 121234,94 грн., яким встановлено факти надання відповідачем послуг позивачу за спірним договором та вартість наданих  послуг, що в силу вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються обставинами, визнаними господарським судом, та не потребують доказування і не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив: Між сторонами у справі було укладено договір від  08.09.2006р. № 0809/06  про надання послуг (далі -Договір) відповідно до умов якого відповідач - виконавець зобов'язався надати транспортні засоби в кількості 7 шт. для виконання робіт по перевезенню цукрової сировини (надалі механізовані роботи) в зоні контрактації позивача -  замовника на період з 12.09.2006р. по 31.12.2006р., з оплатою згідно договору (п. 1.1 договору). Згідно п. 2.2.1 договору відповідач зобов'язався для проведення замовлених робіт виділити справні технічні засоби, придатні для перевезення цукрової сировини. На виконання умов договору відповідач в період з 12.09.2006 р. по 31.12.2006 надав позивачу транспортні засоби в кількості 7 шт., для виконання робіт по перевезенню цукрової сировини в зоні контрактації позивача.  Відповідно до п. 4.1 договору за виконані роботи, зазначені в п. 1.1 договору, позивач - замовник зобов'язався розрахуватись з відповідачем з розрахунку 0,28 грн. за 1 тн-км. виконаних механізованих робіт. Факт належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за оскаржуваним договором щодо виконання робіт та надання послуг, визначених в п. 1.1 договору, на загальну суму 146234,94 грн. встановлений рішенням господарського суду Київської області від 19.03.2007р. у справі № 13/104-07 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю  Агрокомплексу „Узин” про стягнення 121234,94 грн. та з огляду на приписи ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування та не доводиться знову при вирішенні спору у даній справі.  Обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання договору недійсним, позивач посилається на відсутність у відповідача на час вчинення оспорюваного правочину та виконання ним своїх договірних зобов'язань з надання транспортних послуг за зазначеним договором ліцензії на вказаний вид господарської діяльності, наявність якої необхідна для надання передбачених договором послуг в силу вимог ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” та ст. 9 Закону України “Про автомобільний транспорт”.  Згідно преамбули Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування. Відповідно до п. 33 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” в редакції, яка діяла на час укладання спірного договору, ліцензуванню підлягають, зокрема, такі види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі). Згідно вимог ст. 9 Закону України “Про автомобільний транспорт” ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів на такі види робіт: надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі; надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення; надання послуг з міжнародних перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами. Згідно із ст. 47 Закону України “Про автомобільний транспорт” до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.  Відповідно до ст. 50 Закону України “Про автомобільний транспорт” договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).  Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.  Статтею 909 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.  Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.  Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Предметом оспорюваного договору є надання транспортних засобів в кількості 7 шт. для виконання робіт по перевезенню цукрової сировини в зоні контрактації позивача на відповідний період.   Досліджуючи оскаржуваний договір, його предмет та умови, суд встановив, що він не містить всіх істотних умов, які передбачені зазначеними нормами законодавства для договору перевезення вантажу, зокрема, в ньому відсутні такі істотні умови, як найменування та кількість вантажу, його пакування, умови  та терміни перевезення, місце та час навантаження і розвантаження. Зазначені обставини дають підстави зробити висновок, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором перевезення  вантажу. Вказаний висновок також підтверджується тим, що позивач не надав суду доказів на підтвердження укладання між сторонами у справі саме договору перевезення вантажу, зокрема, транспортні накладні (коносамент або інший документ, встановлений транспортним кодексом (статутами), які складаються сторонами договору перевезення на його підтвердження відповідно до приписів  ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами, що саме відповідач здійснював перевезення сировини в зоні контрактації позивача, навпаки з матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язався за спірним договором надати та надав позивачу лише транспортні засоби для здійснення зазначеного перевезення сировини.  Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” види господарської діяльності, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, які не включені до переліку видів господарської діяльності, встановленого статтею 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.  Як вбачається зі змісту ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, діяльність з надання транспортних засобів для виконання робіт по перевезенню сировини на визначеній території та на відповідний період не включена до переліку господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Відповідно до вимог ст. 227 Цивільного кодексу України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Згідно положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Отже, враховуючи, що позивач не довів тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину вчиненого юридичною особою без відповідного дозволу (ліцензії) недійсним, зокрема, те, що відповідач здійснював за спірним договором діяльність, яка відповідно до положень Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” підлягає ліцензуванню,    суд приходить до висновку, що укладення спірного договору не суперечить законодавству про ліцензування, а тому відсутні правові підстави щодо визнання його недійсним на підставі ст. 227 Цивільного кодексу України.  З огляду на зазначене, позовні вимоги про визнання недійсним договору про надання послуг від  08.09.2006р. № 0809/06, укладеного між сторонами у справі, є недоведеними та безпідставними, в зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні.  Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4³, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд  вирішив: В позові відмовити повністю. Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.   Суддя                                                                                                             Подоляк Ю.В.